28 травня: 2Самуїла 13:1-39, Іван 17:1-26, Псалом 118(119):81-96 (РСП, NIV: 119:81-96), Приповісті 16:6-7

Іван 17:1-26:

Карл Генріх Блох (1834-1890). Портрет Христа.

17:1 По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе,

 2 бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому.

 3 Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.

 4 Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати.

 5 І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.

Eugène Burnand (1850-1921). Первосвященицька молитва Ісуса Христа.

 6 Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.

 7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить,

 8 бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.

 9 Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони!

 10 Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них.

Lucas van Leyden (1494-1533). Копія втраченої роботи. Ісус.

 11 І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!

 12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.

 13 Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу.

 14 Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.

 15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.

 16 Не від світу вони, як і Я не від світу.

 17 Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда.

Andrea del Sarto (1486-1530). Викупитель. Jan van Eyck (перед 1390-1441). Бог Всемогутній.

 18 Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.

 19 А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони.

 20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, 

 21 щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.

 22 А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.

Frans Pietersz de Grebber (1573–ca.1649). Бог-Отець приймає молитву Ісуса Христа.

 23 Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.

 24 Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу.

 25 Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.

 26 Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...

Ніколай Ге (1831-1894). Вихід Ісуса з учнями з Господньої Вечері.

Псалом 118(119):81-96 (РСП, NIV: 119:81-96):

 81 Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!

Куїнджі Архип (1842-1910). Маріупіль.

 82 За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?...

 83 Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.

 84 Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?

 85 Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.

 86 Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!

Куїнджі Архип (1842-1910). Осіння грязюка.

 87 Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!

 88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!

 89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.

 90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,

 91 усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.

Куїнджі Архип (1842-1910). Хмарка.

 92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!

 93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.

 94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!

Куїнджі Архип (1842-1910). Після дощу. (1879)

 95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.

 96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!

Куїнджі Архип (1842-1910). Після грози.

Приповісті 16:6-7:

 6 Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.

Куїнджі Архип (1842-1910). Райдуга.

 7 Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.

Куїнджі Архип (1842-1910). Захід сонця. Чувашия.

2Самуїла 13:1-39:

13:1 І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім'я їй Тамара. І покохав її Амнон, син Давидів.

Giovanni Francesco Barbieri (1591-1666), або Guercino. Авесалом і Тамара.

 2 І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити.

 3 А Амнон мав товариша, а ім'я йому Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата. І Йонадав був чоловік дуже хитрий.

 4 І він сказав йому: Чого ти, царевичу, такий марний щоранку? Чи ж не розповіси мені? І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома.

 5 І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого. А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її.

 6 І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його. І сказав Амнон до царя: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки.

 7 І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу.

Jan Havickszoon Steen (1626-1679). Амнон і Тамара.

 8 І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить. І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці.

 9 І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти. І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей. І повиходили від нього всі люди.

 10 І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з'їм із твоєї руки. І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати.

 11 І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ходи, ляж зо мною, моя сестро!...

 12 А вона йому відказала: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі! Не роби цієї гидоти.

Eustache Le Sueur or Lesueur (1617-1655). Згвалтування Тамари.

 13 І куди я понесу свою ганьбу? А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі. Ти переговори з царем, і він не відмовить віддати мене тобі...

 14 Та він не хотів слухати її голосу. І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав із нею...

Giovanni Francesco Barbieri (1591-1666), або Guercino. Згвалтування Тамари.

 15 І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її. І сказав до неї Амнон: Уставай, іди собі...

 16 А вона відказав йому: Через це велике зло, по тому, що зробив ти зо мною, хочеш ще вигнати мене? Та він не хотів її слухати.

Александр Кабанель (1823-1889) Амнон і Тамара.

 17 І покликав він юнака свого, слугу свого, та й сказав: Виженіть оцю від мене геть, і замкни за нею двері...

 18 А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни. І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері.

Сандро Ботічеллі (1445-1510). Вигнанка.

 19 А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила...

 20 І сказав до неї брат її Авесалом: Чи брат твій Амнон був із тобою? А тепер, сестро моя, мовчи, брат же твій він! Не бери цієї речі до серця свого... І осіла Тамара, знівечена, у домі брата свого Авесалома.

 21 А цар Давид почув про це все, і сильно розгнівався!

 22 І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару.

 23 І сталося по двох роках, і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів.

Rosa Bonheur (1822-1899). Високогірне пасовисько.

 24 І прийшов Авесалом до царя та й сказав: Ось у раба твого стриження, нехай піде цар та раби його з твоїм рабом.

 25 І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу. І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагословив його.

 26 І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон! І сказав йому цар: Чого від піде з тобою?

 27 Та Авесалом сильно просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Смерть Амнона

 28 А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона! і ви вб'єте його. Не бійтеся, чи ж не я загадав вам? Будьте міцні та відважні!...

 29 І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом. А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.

 30 І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла до Давида така: Авесалом повбивав усіх царських синів, і не позосталося з них ні одного...

Niccolò de Simone (? – 1677?). Вбивство Амнона (близько 1650).

 31 І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами.

 32 І відповів Йонадав, син Шім'ї, Давидового брата, та й сказав: Нехай не каже мій пан: Усіх юнаків, царських синів, повбивали, бо помер тільки сам Амнон. Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня, як той збезчестив сестру його Тамару. 

Джеймс Тіссо (1836-1902). Авессалом. Ганьба Тамари.

 33 А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські сини повмирали, бо помер тільки сам Амнон.

 34 І Авесалом утік. А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори.

 35 І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини, як слово раба твого, так сталося.

 36 І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали. А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем...

Джеймс Тіссо (1836-1902). Давид оплакує свого сина Амнона.

 37 А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського. А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні.

 38 А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки.

 39 І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.