Мартін Лютер: Відрізняти віру від добрих діл

   Це – найбільш утішливі слова[1], які звернені винятково до тих, що хочуть бути християнами, які мусять цю статтю добре вивчити і відрізняти та відділяти віру від добрих діл. Віра – найважливіша річ, а добрі діла повинні слідувати. Не можна приписувати їм чесноту та силу, які є винятково власністю віри. Добрі діла не заслуговують спасіння. Віра має запевнювати нас, що Христос – не суддя, як про це каже Він іншому місці: «Я не прийшов засудити світ, а щоб світ через Мене спасся» (Ів. 3:17). Отець не послав Його лякати та страхати людей або робити шкоду тим, що до Нього приходять, а хоче тримати їх з Ним.  Проте для тих, що не вірують, Він буде суддею, Який відповідатиме їхнім про уявленням про Нього. Таким чином Він не судитиме весь світ, а промовить до побожних і богобоязливих: «Ви прийшли до Мене і увірували в Мене – вас Мені дав Отець. Тож ідіть-но сюди. Я вас не прожену». Іншим Він скаже в Судний День, що Він буде їхній суддя, бо вони відмовилися прийти до Нього. Тож там буде два гурти. Він відділить безбожних від християн, відділить козлів від овечок і скаже безбожним: «Ви Мене не схотіли. Ви не вірували в Мене. Ви Мене переслідували. Ви різали Моїх християн, богохульствували проти Мого Слова, і проганяли Мене і Моїх. А тепер відійдіть у вогонь пекла!» Бо оскільки вони не вважають Христа за милосердного, вони також не знайдуть Його благодатного і милосердного, а зійдуть у пекло. Через це ми, що прийшли до Христа, хочемо мати Його як благодатного Господа. Райдуга, яка є Його престолом, не лякає мене, вона з’являється для мого спасіння. Ми не дивимося на Нього, як на суддю. Він нас покличе. Він нас не прожене. Він також захищатиме нас від диявола.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

Джерело: Блоґ Українське ЛютеранствоВ.Горпинчука

Ілюстрація: Портрет Мартіна Лютера у вигляді августиніанського ченця. Олійний анонімний портрет за гравюрою Лукаса Кранаха Старшого (1472-1553).

[1] Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть (Ів. 6:37).