22 червня: 2Царів 3:1-4:17, Дії 14:8-28, Псалом 139(140):1-13 (РСП, NIV: 140:1-13), Приповісті 17:22

Дії 14:8-28:

Michel Marie Charles Verlat (1824-1890). Злидень у Єрусалимі.

 8 А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

 9 Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

Karel Dujardin (1622-1678). Святий Павло зцілює кривого.

 10 то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

 11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

Рафаель Санті (1483-1520). Павло і Варнава у Лістрі.

 12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

 13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

Jacob Jordaens (1593-1678). Павло і Варнава у Лістрі.

 14 Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

 15 та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

Bartholomeus Breenbergh (1598-1657). Павло і Варнава проповідують у Лістрі (1637).

 16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

 17 але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

 18 І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

Jacob Jordaens (1593-1678). Павло і Варнава у Лістрі.

 19 А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

 20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

Nicolaes Pieterszoon Berchem (1620-1683). Павло і Варнава у Лістрі (1650).

 21 І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

 22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

 23 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

 24 Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

 25 і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

Мапа першої місіонерської подорожі Павла.

 26 а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

 27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

 28 І перебували вони немалий час із учнями.

Псалом 139(140):1-13 (РСП, NIV: 140:1-13): 

140:1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (0140-2) Визволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника,

Domenico Zampieri чи Domenichino (1581-1641). Цар Давид грає на арфі.

 2 (0140-3) що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають!

 3 (0140-4) Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами! Села.

 4 (0140-5) Пильнуй мене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати...

 5 (0140-6) Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене! Села.

Julius Kronberg (1850–1921). Давид грає перед Саулом.

 6 (0140-7) Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мого!

 7 (0140-8) Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в день бою покрив мою голову, 

 8 (0140-9) не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму! Села.

 9 (0140-10) Бодай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покрило!

 10 (0140-11) Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до огню, до провалля, щоб не встали вони!...

Elie Marcuse (1817–1902). Смерть Саула.

 11 (0140-12) Злоязична людина щоб міцною вона не була на землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль!

 12 (0140-13) Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, присуд правдивий для бідних,

 13 (0140-14) тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!

Приповісті 17:22:

 Frans Hals (1580-1666). Кавалер, який сміється (1624)

 22 Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.

 Emilio Longoni (1859- 1932). Одинокість.

2Царів 3:1-4:17:

3:1 А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років.

Гійом Руйє - Guillaume Rouillé (1518–1589):  Promptuarii Iconum Insigniorum. Ізраїльський цар Ахав.

 2 І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати його, він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його.

Гійом Руйє - Guillaume Rouillé (1518–1589):  Promptuarii Iconum Insigniorum. Цар Ізраїлю Єгорам.

 3 Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них.

 4 А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів.

 5 І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.

 6 І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля.

 7 І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву? А той відказав: Вийду. Я як ти, мій народ як твій народ, мої коні як твої коні!

Мапа близькосхідних земель навколо Ізраїля.

 8 І сказав: Котрою дорогою підемо? А той відказав: Дорогою едомської пустині.

 9 І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них.

 10 І сказав Ізраїлів цар: Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

 11 І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі.

 12 І сказав Йосафат: Слово Господнє з ним! І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський.

 13 І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А Ізраїлів цар відказав йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

Пророк Єлисей. Російська ікона початку XVIII-го століття із монастиря в Кижах. 

 14 І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе.

 15 А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука,

 16 і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!

 17 Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба.

 18 Та буде цього мало в Господніх очах, і Він видасть і Моава в вашу руку.

 19 І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру полеву ділянку завалите камінням.

 20 І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою.

 21 А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі.

 22 І повставали вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.

 23 І казали вони: Це кров, рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве!

 24 І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян,

 25 а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його.

 26 І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг.

 27 І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І повстав великий гнів на Ізраїля, і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.

4:1 А одна з жінок пророчих синів кликала до Єлисея, говорячи: Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позичальник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів...

 2 І сказав до неї Єлисей: Що я зроблю тобі? Розкажи мені, що є в тебе в домі. А та відказала: Нічого нема в домі твоєї невільниці, є тільки горня оливи.

 3 А він сказав: Іди, позич собі настороні посуд від усіх сусідок твоїх, посуд порожній. Не бери мало!

 4 І ввійдеш, і замкнеш двері за собою та за синами своїми, і поналиваєш у всі ті посудини, а повні повідставляй.

 5 І пішла вона від нього, і замкнула двері за собою та за синами своїми. Вони подавали їй посуд, а вона наливала.

 6 І сталося, коли понаповнювано посуд, то сказала вона до сина свого: Подай мені ще посуду! А він відказав їй: Нема вже посуду. І спинилася олива.

 7 І вона прийшла, і донесла Божому чоловікові. І він сказав: Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові. А ти та сини твої будете жити на позостале.

 8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб.

 9 І сказала вона до чоловіка свого: Ось я познала, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий.

 10 Зробім же малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника. І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди.

 11 Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.

 12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: Поклич оцю шунамітянку! І той покликав її, і вона стала перед ним.

 13 І сказав він до нього: Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тобі за це? Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська? А вона відказала: Ні, я сиджу серед народу свого!

 14 І сказав він: Що ж зробити їй? А Ґехазі відказав: Та вона не має сина, а чоловік її старий.

 15 А він сказав: Поклич її. І він покликав її, і вона стала при вході.

Gerbrand van den Eeckhout (1621-1674). Єлисей благословляє шуннамітку (1649)

 16 І він сказав: На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина! А вона відказала: Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!

 17 Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей.

Gerbrand van den Eeckhout (1621-1674). Єлисей благословляє шуннамітку (1649)