5 вересня: Еклезіаст 10:1-12:14, 2Коринтян 8:1-15, Псалом 48(49):1-21 (РСП, NIV:49:1-20), Приповісті 22:20-21
2Коринтян 8:1-15:
Павло проповідує язичникам. Розпис церкви Св.Павла.
8:1 Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським,
2 що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости;
3 бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую,
4 із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим.
5 І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої,
6 щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло.
Павло проповідує шляхетним громадянам у Верії. Мозаїка.
7 А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій.
8 Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої.
9 Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.
Giovanni Bellini (c.1430-1516). Христос-Викупитель.
10 І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року.
11 А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности.
12 Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має.
13 Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх.
14 Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була,
15 як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі.
Dieric Bouts (бл.1415-1475). Збирання манни у пустелі.
Псалом 48(49):1-21 (РСП, NIV:49:1-20):
49:1 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (049-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,
Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Псалмоспівець Давид.
2 (049-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,
3 (049-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,
4 (049-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!
5 (049-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,
6 (049-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?
7 (049-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,
8 (049-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,
9 (049-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!
Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Давида прославляє Господа.
10 (049-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...
11 (049-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,
12 (049-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!
13 (049-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.
14 (049-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...
15 (049-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.
Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Давида пробачено.
16 (049-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,
17 (049-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!
18 (049-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,
19 (049-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 (049-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!
Приповісті 22:20-21:
Domenico Zampieri або Domenichino (1581-1641). Портрет монсеньора Джованні Баттіста Агусто.
20 Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням,
21 щоб тобі завідомити правду, правдиві слова, щоб ти істину міг відповісти тому, хто тебе запитає.
Еклезіаст 10:1-12:14:
Сальвадор Далі (1904-1989). Мурашки.
10:1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.
2 Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.
Pieter Lastman (1583–1633). Гнів Ахашвероша та Гаман благає Естер про милість.
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:
6 на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!
7 Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...
Джеймс Тіссо (1836-1902). Сліпі ведуть сліпих.
8 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.
9 Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.
Жан Франсуа Милле́ (1814-1875). Смерть рубача дров.
10 Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!
11 Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.
Reginald Arthur (1871-1934). Смерть Клеопатри.
12 Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:
13 початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.
Невідомий німецький майстер 16-го століття. Дурень.
14 Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
Jacob Jordaens (1593-1678). Бенкет Царя-Гороха.
16 Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!
17 Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!
Frans Francken the Younger (1581-1642). Алегорія царя, який царює праведно.
18 Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.
19 Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.
Frans Francken the Younger (1581-1642). Алегорія царя, який царює праведно (фрагмент).
20 Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...
11:1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.
Ян де Брай (1627-1697). Благодійне роздання хлібу сиротам.
2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.
3 Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.
Jan Voerman (1857-1941). Хмари.
4 Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.
5 Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.
Леонардо да Вінчі (1452-1519). Дитина в утробі матері.
6 Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.
7 І світло солодке, і добре очам сонце бачити,
Іван Айвазовський (1817-1900). Неаполітанський залив зранку.
8 і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!
Іван Айвазовський (1817-1900). Неаполітанський залив у місячну ніч.
9 Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!
10 Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!
Валанте́н де Було́нь (бл.1591-1632). Чотири пори віку чоловіка.
12:1 І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні!
2 аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,
Фердина́н Вікто́р Еже́н Делакруа́ (1798-1863). Гамлет та бпазень.
3 у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,
4 і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,
Фердина́н Вікто́р Еже́н Делакруа́ (1798-1863). Смерть Сарданапала.
5 і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,
6 аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю...
Henry Nelson O'Neil (1817-1880). Тінторетто пише посмертний портрет у ложа смерті своєї дочки.
7 І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!
William Adolphe Bouguereau (1825-1905). Анголи несуть душу померлого на Небеса.
8 Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...
9 Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.
10 Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.
Гюстав Доре (1832-1883). Цар Соломон.
11 Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря.
12 А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!
Giuseppe Arcimboldo (1526 or 1527 – 1593). Бібліотекар.
13 Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!
14 Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!
Лукас Кранах Старший (1572-1553). Другий прихід Христа.
|