5 вересня: Еклезіаст 10:1-12:14, 2Коринтян 8:1-15, Псалом 48(49):1-21 (РСП, NIV:49:1-20), Приповісті 22:20-21

2Коринтян 8:1-15: 

Павло проповідує язичникам. Розпис церкви Св.Павла.

8:1 Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським,

 2 що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости;

 3 бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую,

 4 із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим.

 5 І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої,

 6 щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло.

Павло проповідує шляхетним громадянам у Верії. Мозаїка.

 7 А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій.

 8 Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої.

 9 Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.

Giovanni Bellini (c.1430-1516). Христос-Викупитель.

 10 І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року. 

 11 А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности.

 12 Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має.

 13 Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх.

 14 Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була,

 15 як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі.

Dieric Bouts (бл.1415-1475). Збирання манни у пустелі.

Псалом 48(49):1-21 (РСП, NIV:49:1-20):

49:1 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (049-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Псалмоспівець Давид.

 2 (049-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

 3 (049-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

 4 (049-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

 5 (049-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

 6 (049-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

 7 (049-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

 8 (049-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

 9 (049-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Давида прославляє Господа.

 10 (049-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

 11 (049-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

 12 (049-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

 13 (049-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

 14 (049-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

 15 (049-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Давида пробачено.

 16 (049-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

 17 (049-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

 18 (049-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

 19 (049-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

 20 (049-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

Приповісті 22:20-21:

Domenico Zampieri або Domenichino (1581-1641). Портрет монсеньора Джованні Баттіста Агусто.

 20 Хіба ж не писав тобі тричі з порадами та із знанням,

 21 щоб тобі завідомити правду, правдиві слова, щоб ти істину міг відповісти тому, хто тебе запитає.

Еклезіаст 10:1-12:14:

Сальвадор Далі (1904-1989). Мурашки. 

10:1 Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, так трохи глупоти псує мудрість та славу.

 2 Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного ліворуч.

 3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.

 4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, бо лагідність доводить до прощення навіть великих провин.

Pieter Lastman (1583–1633). Гнів Ахашвероша та Гаман благає Естер про милість.

 5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка, що повстає від володаря:

 6 на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині!

 7 Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби...

Джеймс Тіссо (1836-1902). Сліпі ведуть сліпих.

 8 Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить.

 9 Хто зносить каміння, пораниться ним; хто дрова рубає, загрожений ними.

Жан Франсуа Милле́ (1814-1875). Смерть рубача дров.

 10 Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, та мудрість зарадить йому!

 11 Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний.

Reginald Arthur (1871-1934). Смерть Клеопатри.

 12 Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:

 13 початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.

Невідомий німецький майстер 16-го століття. Дурень.

 14 Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

 15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.

Jacob Jordaens (1593-1678). Бенкет Царя-Гороха.

 16 Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!

 17 Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!

Frans Francken the Younger (1581-1642). Алегорія царя, який царює праведно.

 18 Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.

 19 Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.

Frans Francken the Younger (1581-1642). Алегорія царя, який царює праведно (фрагмент).

 20 Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...

11:1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його.

Ян де Брай (1627-1697). Благодійне роздання хлібу сиротам.

 2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі. 

 3 Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде.

Jan Voerman (1857-1941). Хмари.

 4 Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.

 5 Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе.

Леонардо да Вінчі (1452-1519). Дитина в утробі матері.

 6 Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, оце чи оте, чи обоє однаково добрі.

 7 І світло солодке, і добре очам сонце бачити,

Іван Айвазовський (1817-1900). Неаполітанський залив зранку.

 8 і коли б людина жила й довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться, і хай пам'ятає дні темряви, бо їх буде багато, усе, що надійде, марнота!

Іван Айвазовський (1817-1900). Неаполітанський залив у місячну ніч.

 9 Тішся, юначе, своїм молодецтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодощів твоїх! І ходи ти дорогами серця свого й видінням очей своїх, але знай, що за все це впровадить тебе Бог до суду!

 10 Тому жени смуток від серця свого, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дитинство, і рання життєва зоря то марнота!

Валанте́н де Було́нь (бл.1591-1632). Чотири пори віку чоловіка.

12:1 І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні! 

 2 аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,

Фердина́н Вікто́р Еже́н Делакруа́ (1798-1863). Гамлет та бпазень.

 3 у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,

 4 і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,

Фердина́н Вікто́р Еже́н Делакруа́ (1798-1863). Смерть Сарданапала.

 5 і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,

 6 аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю...

Henry Nelson O'Neil (1817-1880). Тінторетто пише посмертний портрет у ложа смерті своєї дочки.

 7 І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!

William Adolphe Bouguereau (1825-1905). Анголи несуть душу померлого на Небеса. 

 8 Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...

 9 Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.

 10 Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.

Гюстав Доре (1832-1883). Цар Соломон. 

 11 Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря.

 12 А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!

Giuseppe Arcimboldo (1526 or 1527 – 1593). Бібліотекар.

 13 Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!

 14 Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе! 

Лукас Кранах Старший (1572-1553). Другий прихід Христа.