6 вересня: Пісня Пісень 1:1-4:16, 2Коринтян 8:16-24, Псалом 49(50):1-23 (РСП, NIV: 50:1-23), Приповісті 22:22-23 

2Коринтян 8:16-24: 

 Cima da Conegliano (1460–1518). Бог-Отець.

  16 Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце, 

  17 бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно. 

  18 А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію, 

  19 і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа, 

  20 остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми, 

  21 дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми. 

Святий Тит. Святий Павло. Ікона.

  22 А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довір'я до вас. 

  23 Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова! 

  24 Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами!   

Псалом 49(50):1-23 (РСП, NIV: 50:1-23): 

50:1 Псалом Асафів. Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його. 

Thomas Cole (1801-1848).  Покинуте місце.

 2 із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні! 

 3 Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно! 

 4 Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити: 

 5 Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною. 

 6 і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села. 

Thomas Cole (1801-1848). Пейзаж з баштою в руїнах.

 7 Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я! 

 8 Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення, 

 9 не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх, 

 10 бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір, 

 11 Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені! 

Ян Брейгель Бархатний Старший, Квітковий. (1568-1625). Адам і Єва в Раю.

 12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній! 

 13 Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів? 

 14 Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому, 

 15 і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене! 

Бартоломе Эстебан Мурільо (1618-1682). Молитва Франциска Ассизького.

 16 А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш? 

 17 Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув. 

 18 Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав. 

 19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете. 

Джеймс Тіссо (1836-1902). Юда йде до первосвященників, щоб видати Христа.

 20 Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері... 

 21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої! 

 22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати! 

Laszlo Hegedus (1870-1911). Жертвоприношення Авеля та Каїна.

 23 Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!

Приповісті 22:22-23: 

Фірс Журавльов (1836-1901). Опис майна удови.

  22 Не грабуй незаможнього, бо він незаможній, і не тисни убогого в брамі, 

  23 бо Господь за їхню справу судитиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу. 

Федір Бронніков (1827-1902) Грабіжка майна.

Пісня Пісень 1:1-4:16:

Pedro Berruguete (c.1450-1504). Цар Соломон. Дієго Веласкес (1599-1660). Невідома.

1:1 Соломонова Пісня над піснями.

  2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!

Густав Клімт (1862-1918). Поцілунок.

  3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

  4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!

Гюстав Моро (1826-1896). Пісня пісень. 

  5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!

  6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...

Карл Брюллов (1799-1852). Італійський полудень. Johann Baptist Hofner (1832-1913). Пастушка з ягнятами. 

  7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?

  8 Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.

  9 Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!

Доменіко Мореллі (1850-1901). Пісня пісень.

 10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!

  11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!

  12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.

Arnold Böcklin (1827-1901). Елізіум. 

  13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!

  14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!

  15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!

Arnold Böcklin (1827-1901). Іділія. 

  16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!

  17 Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!

2:1 Я саронська троянда, я долинна лілея!

Гюстав Моро (1826-1896). Пісня пісень. 

 2 Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!

 3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!

 4 Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!

Гюстав Моро (1826-1896). Саломея (1876). За туалетом (1885-90).

 5 Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!

 6 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

 7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

Гюстав Моро (1826-1896). Пісня пісень.

 8 Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...

 9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...

 10 Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи! 

Марк Шагал (1887-1885). Прогулянка. 

 11 Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.

 12 Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!

 13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

Марк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень" (1958).

  14 Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!

  15 Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!

  16 Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!

Марк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень".

  17 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!

3:1 По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла... 

Марк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень" 

 2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...

 3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?

 4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...

Марк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень" 

 5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

 6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?

Марк Шагал (1887-1885). Адам та Єва в раю. 

 7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!

 8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.

 9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:

Марк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень" (1957).

 10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...

 11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!

4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!

Марк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень" .

  2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...

  3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!

  4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!

Марк Шагал (1887-1885). Наречені. Весілля.

  5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...

  6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...

  7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!

Марк Шагал (1887-1885). Червоне коло (1956-1960)

  8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.

  9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...

Марк Шагал (1887-1885). Червоний букет з закоханими. Наречена з подвійним обличчям (1927).

 10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...

 11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!

 12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...

Сандро Ботічеллі (1445-1510). Весна.

 13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,

 14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,

 15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...

 16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...

Сандро Ботічеллі (1445-1510). Народження Венери.