Федор Тютчев: "Наш век"

Наш век

Не полоть, а дух растлился в наши дни,

И человек отчаянно тоскует...

Он к свету рвется из ночной тени

И, свет обретши, ропщет и бунтует.

Безверием палим и иссушен,

Невыносимое он днесь выносит...

И сознает свою погибель он,

И жаждет веры... но о ней не просит.

Не скажет ввек, с молитвой и слезой,

Как ни скорбит перед замкнутой дверью:

«Впусти меня! – Я верю, Боже мой!

Приди на помощь моему неверью!..»

10 июня 1851

Переклад українською: Роман Ладика:

Наш вік

Не полоть, а дух розтлився в наші дні,

І чоловік у відчаї сумує...

До світла рветься в мороці нічнім,

Здобувши світло, ремствує, бунтує.

Зневірою приречений на сплін,

Нестерпне нині він терпіти має...

Свою погибель розуміє він,

И прагне віри... але не благає.

Не скаже він з молитвою, гордій,

Хоч під дверима й журиться без міри:

«Впусти мене! – Я вірю, Боже мій!

Допоможи позбутися невіри!..»

Примітка:

    Заключний рядок цього вірша відсилає до Євангелія Марка 9:24б: "Вірую, Господи, - поможи недовірству моєму". Далі подаємо ширший контекст цієї євангельської історії, яка відбулася по сходженні Господа з гори Преображення з трьома найближчими учнями .

    Але перед цим зауважмо, що згідно Біблії та Лютеранських віросповідань, віра є дарунком Божим, а не чеснотою чи чимось таким, що ми можемо виробити самі і тим догодити Господу.

Через те, що Тютчев більше 20 років служив дипломатом у Німеччині (в Баварії), а обидві його дружини були німкенями, а перша Елеонора (в дівоцтві фон Ботмер, у першому шлюбі - Петерсон) - лютеранкою, Федір Іванович близько знав і, здається, непогано розумів і лютеранське віросповідання ("Я лютеран люблю богослуженье,  Обряд их строгий, важный и простой –  Сих голых стен, сей храмины пустой  Понятно мне высокое ученье"). Це наше припущення підтверджують і рядки вірша "Наш вік". Адже розуміння віри як дарунку Божого духовно мертвому грішнику (Ефесян 2:1-10), певно, є найбільш очевидною статею віри, яка відрізняє лютеранство від греко-православ'я. Інші відмінності східного православ'я від лютеранства (уповання на т.з. "добрі справи", поклоніння святим, іконам чи мощам) насправді є похідними.

Пастор Віктор Хаустов

"14 А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.

15 І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.

16 І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?

17 І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.

18 А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

19 А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!

20 І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...

21 І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.

22 І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!

23 Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!

24 Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!

25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!

26 І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...

27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

28 Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?

29 А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту." (Марка 9:14-29)"

ілюстрація: Джеймс Тіссо (1836-1902). Зцілення біснуватого хлопчика біля гори Преображення.

"1 І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи,

2 в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних,

3 між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші,

4 Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив,

5 і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю,

6 і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,

7 щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі.

8 Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий,

9 не від діл, щоб ніхто не хвалився.

10 Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували." (Ефесян 2:1-10)

ілюстрація: Карл Генріх Блох (1834-1890). "Примиритель".