Афоризми Нестора Літописця із «Повісті минулих літ»

Коли земля їм — мати, то отець їм — Небо.

Бог помстився дияволу: через жінку спершу переміг диявол, через жінку і втілився Бог і наказав увійти вірним до раю.

Любов страху не має.

Все в любові відбувається. Заради любові й гріхи розсипаються.

Як ви інших учите, коли самі відкинуті Богом?

Всякий чоловік, коли спершу покуштує солодощів, потім не захоче гіркого приймати.

Від гріховного кореня поганий плід буває.

Сріблом і золотом не знайду дружини, а з дружиною здобуду і срібло, і золото

Ті, що шукають премудрість, — знайдуть.

Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, — це джерела мудрості.

Книги — бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла й душі.

З книжних слів набираємося мудрості й стриманості.

Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами.

Согрішили — і покарані, як согрішили — так і страждаємо.

У чому тебе застану, у тому тебе й судитиму.

Мертвий сорому не має.

Якщо будете жити в любові між собою, і Бог буде з вами, і підгорне від вас ворогів ваших, і будете мирно жити. Та коли в ненависті будете жити, в сварках і міжусобицях, то самі загинете, і землю батьків, і дідів своїх погубите, яку здобули трудом великим.

• Джерела: Повість Врем’яних літ, Вікіцитатник

Ілюстрація: Марк Антокольський (1843-1902). Нестор-Літописець.