28 листопада: Даниїл 5:1-31, 2Петра 2:1-22,  Псалом 118(119):113-128 (РСП, NIV: 119:113-128), Приповісті 28:19-20

2Петра 2:1-22:

Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Святий Петро у в'язниці.

2:1 А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль.

 2 І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться.

 3 І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає!

 4 Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд;

John Martin (1789-1854). Падші анголи кинуті до Пекла (1841).

 5 і Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних;

 6 і міста Содом і Гоморру спопелив, засудивши на знищення, і дав приклада для майбутніх безбожників,

Henry Ossawa Tanner (1859-1937). Содом і Гоморра. 

 7 а врятував праведного Лота, змученого поводженням розпусних людей,

 8 бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні,

 9 то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари,

Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Врятування Лота з Содому.

 10 а надто тих, хто ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави,

 11 хоч Анголи, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа зневажливого суду на них.

Врубель Михайло (1856-1910). Демон, що впав.

 12 Вони, немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені,

 13 і приймуть заплату за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за розкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкетуючи з вами.

William Etty (1787-1849). Світ перед Потопом. 

 14 Їхні очі наповнені перелюбом та гріхом безупинним; вони зваблюють душі незміцнені; вони, діти прокляття, мають серце, привчене до зажерливости.

 15 Вони покинули просту дорогу та й заблудили, і пішли слідом за Валаамом Беоровим, що полюбив нагороду несправедливости,

 16 але був докорений у своїм беззаконні: німа під'яремна ослиця проговорила людським голосом, та й безум пророка спинила.

Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Валлаам, ослиця та ангол.

 17 Вони джерела безводні, хмари, бурею гнані; для них приготований морок темряви!

 18 Бо, висловлюючи марне базікання, вони зваблюють пожадливістю тіла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті.

 19 Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб.

 20 Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються, то останнє буває для них гірше першого.

Нікола Пуссен (1593-1665). Поклоніння Золотому тельцю (1633-1634).

 21 Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді!

 22 Бо їм трапилося за правдивою приказкою: Вертається пес до своєї блювотини, та: Помита свиня йде валятися в калюжу...

Псалом 118(119):113-128 (РСП, NIV: 119:113-128):

 113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.

 .Frederic Edwin Church (1826-1900). Корабель на тлі айсберга.

 114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.

 115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!

 116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!

 117 Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!

 118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.

 119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.

Ferdinand Hofbauer (1801-1864) TАварія корабля 

 120 Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!

 121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.

 122 Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.

 123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.

Charles Van Loo (1719-1795). Буря. 

 124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!

 125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!

 126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.

Michael Zeno Diemer (1867-1939). Корабель

 127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.

 128 Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!

Winslow Homer (1836-1910). Gloucester Harbour (1873)

Приповісті 28:19-20:

Микола Пимоненко (1862-1912). Жниця (1889). Васілій Пєров (1834-1882). Бурлака.

19 Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.

Васілій Пєров (1834-1882). Відпочинок в дорозі.

 20 Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.

Нікола́й Нєврєв (1830-1904). Купець-кутила.

Даниїл 5:1-31:

5:1 Цар Валтасар справив велике прийняття для тисячі своїх вельмож, і на очах тієї тисячі пив вино.

Julius Schnorr von Carolsfeld (1794-1872). Пир Валтасара (1705).

 2 Коли вино опанувало розум, Валтасар наказав принести золотий та срібний посуд, який виніс був його батько Навуходоносор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили цар та вельможі його, його жінки та його наложниці.

 3 Тоді принесли золотий посуд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили з них цар та вельможі його, жінки його та його наложниці.

 4 Пили вони вино й славили богів золотих та срібних, мідяних, залізних, дерев'яних та камінних.

 5 Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людської руки, і писали навпроти свічника на вапні стіни царського палацу, і цар бачив зарис руки, що писала.

Andrea Celesti (1637-1712). Пир Валтасара (1705).

 6 Тоді змінилася ясність царя, і думки його настрашили його, ослабіли суглоби крижів його, і билися коліна його одне об одне.

 7 Цар сильно закричав привести заклиначів, халдеїв та віщунів. Цар заговорив та й сказав вавилонським мудрецям: Кожен муж, що прочитає це писання й об'явить мені його розв'язку, той зодягне пурпуру й золотого ланцюга на свою шию, і буде панувати третім у царстві.

 8 Тоді поприходили всі царські мудреці, та не могли прочитати писання й об'явити цареві його розв'язку.

 9 Тоді цар Валтасар сильно перестрашився, а його ясність змінилася на ньому, і його вельможі були безрадні.

Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Слова на стіні під час пиру Валтасара.

 10 На слова царя та вельмож його ввійшла до дому прийняття цариця. Цариця заговорила та й сказала: Царю, живи навіки! Нехай не страшать тебе думки твої, а ясність твоя нехай не міняється!

 11 Є в твоєму царстві муж, що в ньому дух святих богів, а за днів твого батька в ньому знаходилась ясність і розум та мудрість, рівна мудрості богів. І цар Навуходоносор, твій батько, настановив його начальником чарівників, заклиначів, халдеїв, віщунів, батько твій цар,

 12 бо в ньому, в Даниїлові, якому цар дав ім'я Валтасар, знаходився надмірний дух, і знання та розум розв'язувати сни, і висловлювати загадки та розплутувати вузли. Нехай буде покликаний тепер Даниїл, і нехай він оголосить розв'язку!

 13 Того часу Даниїл був приведений перед царя. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Чи ти той Даниїл, що з Юдиних синів вигнання, яких вивів цар, мій батько, з Юдеї?

 14 І чув я про тебе, що в тобі дух богів, і що в тобі знаходиться ясність, і розум та надмірна мудрість.

 Giovanni Martinelli (1600-1659). Пир Валтасара.

 15 А тепер були приведені перед мене мудреці, заклиначі, щоб прочитали оце писання, і розповіли мені його розв'язку, та не могли вони висловити розв'язки цієї речі.

 16 А я чув про тебе, що ти можеш розв'язувати недовідоме, і розплутувати вузли. Тож тепер, якщо можеш прочитати це писання, і розповісти мені його розв'язку, то зодягнеш пурпуру, а золотий ланцюг на твою шию, і ти будеш панувати третім у царстві.

 17 Тоді Даниїл відповів та й сказав перед царем: Твої дари нехай будуть тобі, а дарунки свої давай іншим. Це писання я прочитаю цареві, і розповім тобі його розв'язку.

John Martin (1789-1854). Пир Валтасара.

 18 Ти, царю, Всевишній Бог дав твоєму батькові Навуходоносорові царство, і велич, і славу та пишноту.

 19 А через велич, яку Він дав був йому, всі народи, племена та язики тремтіли та лякалися перед ним, бо кого він хотів забивав, а кого хотів лишав при житті, і кого хотів підіймав, а кого хотів понижував.

 20 А коли загордилося його серце, а дух його ще більше запишнів, він був скинений з трону свого царства, і його слава була взята від нього.

 21 І він був вигнаний з-поміж людських синів, і серце його було зрівняне зо звіриним, а пробування його було з дикими ослами. Годували його травою, як волів, а небесною росою зрошувалося його тіло, аж поки він не пізнав, що в людському царстві панує Всевишній Бог, і Він ставить над ним того, кого хоче.

Уільям Блейк (1757-1827). Кара Божа на Навуходоносора. 

 22 А ти, сину його Валтасаре, не смирив свого серця, хоч усе це знав.

  23 І ти піднісся понад Небесного Господа, і посуд храму Його принесли перед тебе, а ти та вельможі твої, жінки твої та наложниці твої пили з них вино, і ти хвалив богів срібних та золотих, мідяних, залізних, дерев'яних та камінних, що не бачать, і не чують та не знають, а Бога, що в руці Його душа твоя й що Його всі дороги твої, ти не прославляв.

 24 Того часу від Нього посланий зарис руки, і написане оце писання.

 25 А оце писання, що написане: Мене, мене, текел упарсін.

Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Слова на стіні під час пиру Валтасара (фрагмент).

 26 Ось розв'язка цієї речі: Мене порахував Бог царство твоє, і покінчив його.

 27 Текел ти зважений на вазі, і знайдений легеньким.

 28 Перес поділене царство твоє, і віддане мідянам та персам.

 29 Тоді наказав Валтасар, і надягли на Даниїла пурпуру, а золотого ланцюга на шию його, і розголосили про нього, що він буде третім пануючим у царстві.

Мікельанджело Буанаротті (1475-1564). Пророк Даниїл (розпис Сикстинської капели)

 30 Тієї ж ночі був забитий Валтасар, цар халдейський.

 31 (06-1) А мідянин Дарій одержав царство в віці шостидесяти й двох років.