Пол В. Куске: Більшість не завжди має рацію

    Розвідники ретельно виконали свої накази. Їхній курс пролягав від пустині Цін на півдні до крайньої півночі (Рехова і Хамату). Вони також дослідили особливі райони, як-от: Хеврон, батьківщину велетнів (які, очевидно, були дуже високі) і долину Ешколу, де вони зрізали велике гроно винограду.

    Через сорок днів розвідники повернулися і надали Мойсеєві та народові звіт. Більша частину звіту була такою: край справді добрий, як про це свідчить принесений нами плід. «Але»: 1) люди там – сильні, 2) міста – укріплені і 3) люди – люті (нащадки велетнів, амалакитяни, хіттеяни, євусеяни, амореяни та ханаанеяни).

    Коли Калев зауважив, куди хилиться звіт більшості, він втрутився. Дивлячись поза простий фактаж, він промовив: «Піднімайтеся. Заволодійте краєм. Ми, звісно, подолаємо».  Сміливо Калев підбадьорював народ іти вперед з повною упевненістю в Господню обітницю та силу.

    Але більшість представляла контрдокази: «Ми не можемо. Вони надто сильні.  Той край поїдає своїх мешканців». Очевидно, вони мали на увазі те, що країна була оточена жорстокими народами, які перебували у стані постійної війни за володіння краєм. «Вони – велетні, а ми наче коники в наших очах і їхніх».

    Звіт більшості був правильний, якщо використовувати його зі словом «ми»: «Ми не можемо». Власною силою завоювати край вони не змогли б. Проте вони помилилися, знехтувавши Господньою обітницею Ізраїлеві.  Вони також забулися про те, що вони були Божими інструментами для здійснення суду над людьми Ханаану, які по вінця переповнили чашу Божого гніву.

    В Божих очах велетні були наче саранча. Він міг дати Ізраїлеві повну перемогу. Але той особливий фактор був більшістю знехтуваний.

    На жаль, гору взяв звіт більшості. Тож цей інцидент стоїть як застереження для Церкви на всі віки. Більшість, яка чинить опір Божому Слову або яка нехтує Божим Словом, завжди помиляється. На жаль, надто часто думка такої більшості має гору.

    Настала вирішальна мить! Наразі народ зазнав поразки і став прототипом тих наступних поколінь, які також не могтимуть визнавати власних благословень і джерела своєї сили. І точно так, як покоління Мойсея у власному невірстві відмовилося входити в Обіцяний Край, бунтуючи проти Бога та Мойсея, точно так і пізніші покоління відкидатимуть Спасителя. Вони відвернуться від Христа Ісуса, відрікаючись від Нього і вигукуючи: «Геть Його! Розіпни Його!»

    У всі віки справи в церкві доходили до жахливого завершення тоді, коли ті, кого кликали бути провідниками, не могли відрізнити духовного світла від духовної темряви. Як сумно буває тоді, коли лідери втрачають мужність і бояться вступити у бій із силами сатани. Але Бог завжди має декількох свідків і слуг, які підбадьорюють Його народ і проголошують обітницю про певну перемогу з допомогою Господа. Хай християни завжди свідомо обирають іти за тими, хто діє на основі Божого Слова!

Пол В. Куске, Народна Біблія: Числа

Джерело: Блоґ  В.Горпинчука УКРАЇНСЬКЕ ЛЮТЕРАНСТВО