Мартін Лютер: Послух в тілі, але не в сумлінні

     Слуга не повинен втікати чи ховатися від свого пана, а дружина не повинна полишати свого чоловіка, якщо вони не розділяють тієї самої віри. Бог не хоче, аби вони розділялися чи розлучалися з цієї причини. Але духовну і тимчасову відсутність єдності слід розділяти і одну з одною не змішувати. Пан не повинен виходити за межі своєї влади. Слуга повинен служити тілом і виявляти послух в межах зовнішньої світської влади вдома, в місті чи  в країні. Там слуга не повинен проти цієї влади нарікати чи не згоджуватись із нею, але він повинен визнавати владу свого пана. Але понад цією зовнішньою гармонією між слугою і паном та вище від неї, понад його покірною службою і вище від неї є інший Пан, Якому слід служити, а саме – Христос, Який є Господь над душею і над сумлінням. Хазяїн господарства не є правителем над сумлінням слуги. Слуга може сказати йому: «Пане, я зобов’язаний служити вам моїм тілом, руками і ногами, але не сумлінням. Я не отримую платні за те, що я дізнаюся про Бога та Його Слова і вірую в Нього. Тут я – вільний. Тут править хтось інший і тут я примусу не прийму».

Мартін Лютер, з проповіді на Єванегліє від Св. Івана

Джерело: Блоґ Українське Лютеранство