29 серпня: Йов 31:1-33:33, 2Коринтян 3:1-18,  Псалом 42(43):1-5 (РСП, NIV: 43:1-5), Приповісті 22:8-9

2Коринтян 3:1-18: 

Ліворуч: Jean François de Troy (1679-1752). Праворуч: Доменікіно (1581-1641). Портрет Джованні Батіста Агуччі.

3:1 Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

 2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

Gaspare Traversi (c.1722 -1770). Читання листа.

 3 Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

 4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

 5 не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус обирає 12 апостолів.

 6 І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

 7 Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

 8 скільки ж більш буде в славі те служіння духа!

Джеймс Тіссо (1836-1902). Мойсей без скижалів та зі скрижалями.

 9 Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

 10 Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

 11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

 12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

 13 а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

Обличчя Мойсеч променіє. Книжкова ілюстрація.

 14 Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

 15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

 16 коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

John Rogers Herbert (1810–1890). Мойсей приносить скрижалі Завіту. 

 17 Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

 18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього. 

Псалом 42(43):1-5 (РСП, NIV: 43:1-5): 

Christian Gottlieb Welté (1745/49-1792). Цар Давид.

 1 Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою із людьми небогобійними, визволь мене від людини обмани та кривди! 

 2 Бож Бог Ти моєї твердині, чого ж Ти покинув мене? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий? 

 3 Пошли Своє світло та правду Свою, вони мене будуть провадити, вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого. 

Andrea Celesti (1637-1712). Давид грає під час перенесення Ковчега.

 4 і нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій! 

 5 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!

Приповісті 22:8-9:

 8 Хто сіє кривду, той жатиме лихо, а бич гніву його покінчиться.

Мерізі Мікельанжело да Караваджо (1571-1610). Смерть Олоферна.

 9 Хто доброго ока, той поблагословлений буде, бо дає він убогому з хліба свого.

Frans Floris (1517-1570). Милосердя.

Йов 31:1-33:33: 

31:1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

Іван Крамський (1837-1887). Незнайома.

 2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

 3 Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

 4 Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Cima da Conegliano (1460–1518). Бог-Отець.

 5 Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

 6 то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

 7 Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

 8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

Jean-Honore Fragonard (1732-1806). Поцілунок крадькома.

 9 Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

 10 то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

 11 Бо гидота оце, й це провина підсудна,

 12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

Ієронімус Босх (бл.1450-1516). Сад земних насолод.

 13 Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

 14 то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

 15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

 16 Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

Васілій Пєро́в (1833-1882). Подорожній. Ілля Рєпін (1844-1930). Дочка рибалки.

 17 Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

 18 Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

Васілій Пєро́в (1833-1882). Відпочинок в дорозі.

 19 Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

 20 чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

Васілій Пєро́в (1833-1882). Трійка.

 21 Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

 22 хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

 23 Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти... 

Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Йов, що страждає та його друзі.

 24 Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

 25 Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

 26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

 27 то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

 28 це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

Jacob Jordaens (1593-1678). Йов. 

 29 Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

 30 Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

 31 Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

 32 Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

Ян де Брай (1627-1697). Милосердя.

 33 Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою? 

 34 Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

 35 О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

 36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

 37 Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Ліворуч: Середньовічний ілюмінований манускрипт: Йов та його друзі.

Праворуч: сучасна копія сувоя Книги Йова на івриті. 

 38 Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

 39 якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

 40 то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

32:1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

Ілля Репін (1844-1930). Йов та його друзі (1869).

 2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

 3 Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

 4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

 5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

 6 І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

Ілюстрація до Біблії. Йова 32:6

 7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

 8 Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

 9 Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

 10 Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

 11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

 12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

Джеймс Тіссо (1836-1902). Елігу приходить до Йова та його друзів.

 13 Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

 14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

 15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

 16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

Лукас Кранах Старший (1472-1553). Автопортрет.

 17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

 18 Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені... 

 19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

Ніко Піросмані (1862-1918). Чоловік з бурдюком вина.

 20 Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

 21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

 22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

33:1 Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.

Вільям Блейк (1757-1827). Гнів Елігу.

 2 Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.

 3 Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.

 4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.

 5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!

Вільгельм Катарбінський (1848–1921). Створення Адама і Завіт Бога з Адамом.

 6 Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я! 

 7 Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.

 8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:

 9 Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!

Мікельанджело Буанаротті (1475-1564). Гріхопадіння і Вигнання з Раю (1509-1510.Ватікан). 

 10 Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.

 11 У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...

 12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!

 13 Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає? 

Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Створення людей та тварин. 

 14 Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:

 15 у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,

 16 тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,

 17 щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,

 18 щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.

Jean Frédéric Bazille (1841-1870). Імпровізована лікарня.

 19 І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.

 20 І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.

 21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були. 

 22 І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.

Pieter Lastman (1583-1633). Товія та Ангол Рафаїл.

 23 Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,

 24 то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.

 25 Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности. 

Bernardo Strozzi (1581-ca.1644). Зцілення Тобіаса.

 26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.

 27 Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.

Юлія Кузенкова. Ілюстрація до книги Йова.

 28 Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.

 29 Бог робить це все двічі-тричі з людиною,

 30 щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.

Вільям Блейк (1757-1827). Гнів Елігу (фрагмент). 

 31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!

 32 Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.

 33 Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!