31 серпня: Йов 37:1-39:30, 2Коринтян 4:13-5:10, Псалом 43(44):10-27 (РСП, NIV: 44:9-26), Приповісті 22:13
2Коринтян 4:13-5:10:
Giralamo Batoni (1708-1787). Святий Павло.
4:13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,
14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.
15 Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.
16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.
Лука Сіньореллі (1445(50?)-1523). Воскресіння тіла.
17 Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,
18 коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!
5:1 Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.
2 Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,
3 коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!
Лука Сіньореллі (1445(50?)-1523). Воскресіння тіла, прокляті.
4 Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.
5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.
6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
7 бо ходимо вірою, а не видінням,
8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
Лука Сіньореллі (1445(50?)-1523). Обрані в раю.
9 Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.
10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.
Псалом 43(44):10-27 (РСП, NIV: 44:9-26):
Джеймс Тіссо (1836-1902). "На ріках Вавілонських ми сиділи та плакали..."
9 (044-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:
10 (044-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...
11 (044-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,
12 (044-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!
13 (044-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,
14 (044-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...
15 (044-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,
16 (044-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...
Arnold Friberg (1913-2010). Молитва Джорджа Вашингтона у форті Веллей-Фордж.
17 (044-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
18 (044-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
19 (044-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,
20 (044-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
21 (044-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,
22 (044-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...
Ary Sheffer (1795 – 1858). Молитва Св.Августина та Св.Моніки. (1858).
23 (044-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!
24 (044-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
25 (044-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...
Бартоломе Естебан Мурільо (1617-1682). Молитва Святого Франциска Ассизького (1650).
26 (044-27) Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!
Приповісті 22:13:
Sir Edwin Henry Landseer (1802-1873). Лев (ескіз).
13 Лінивий говорить: На вулиці лев, серед майдану я буду забитий!
Sir Edwin Henry Landseer RA (1802-1873). Один з левів біля колони Нельсона на Трафальгальскій площі в Лондоні.
Йов 37:1-39:30:
Cima da Conegliano (1459 чи 1460-1517 чи 1518). Бог-Отець.
37:1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.
2 Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.
Jan Voerman (1857-1941). Хмари.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.
6 До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!
Микола Сергєєв (1955-1919). Осінній каприз зими - перший сніг.
7 Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.
8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.
9 Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.
10 Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.
William Holbrook Beard (1824-1900). Зима.
11 Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,
13 він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.
William Holbrook Beard (1824-1900). Весна.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
15 Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?
16 Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,
17 ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?
Eugène Boudin (1824-1898). Морський пейзаж із небом.
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
19 Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.
20 Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?
Вільям Блейк (1757-1827). Сповідь Йова.
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.
22 Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.
23 Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.
38:1 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Вільям Блейк (1757-1827). Бог відповідає Йову.
2 Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
3 Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
4 Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
Мікельанджело Буанаротті. Створення всесвіту (фрагмент)
5 Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
6 У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
7 коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
Рафаель Санті (1483-1520). Бог відділює воду від суші.
8 І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
10 і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
11 і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
Рафаель Санті (1483-1520). Бог відділяє світло від темряви.
12 Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
13 щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?
14 Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!
Бог - архітектор світу. folio 1 verso of a moralized Bible, from Paris, France, ca 1220-1230.
15 І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!
16 Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?
Мікельанджело Буанаротті (1475-1564). Створення всесвіту (фрагмент)
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
18 Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Ян Брейгель ІІ (1601-1678). Створення Богом світу.
19 Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце,
20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?
21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). День Божого покою.
22 Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,
23 які Я тримаю на час лихоліття, на день бою й війни?
Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Створення світу.
24 Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?
25 Хто для зливи протоку провів, а для громовиці дорогу,
26 щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
John Constable (1776-1837). Гроза над морем. Ескіз.
27 щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?
28 Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?
Іван А́йвазовський (1825-1900). Зимовий пейзаж.
29 Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?
30 Як камінь, тужавіють води, а поверхня безодні ховається.
Хе́ндрик А́веркамп (1585-1634). Зимовий пейзаж із забавами.
31 Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'яжеш віжки в Оріона?
32 Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?
33 Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?
Ippolito Caffi (1809-1866). Сонячне затемнення у Венеції.
34 Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє?
35 Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?
Ludolf Bakhuizen (1630-1708). Аварія корабля на скелях під час шторму.
36 Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?
37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,
38 коли порох зливається в зливки, а кавалки злипаються?
John Frederick Lewis (1804-1876). Левиця.
39 Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,
40 як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?
Jamie Wyeth (сучасний художник). Крук.
41 Хто готує для крука поживу його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони?
39:1 Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
Rien Poortvliet (1932-1995). Олені.
2 Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,
3 коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.
Rien Poortvliet (1932-1995). Лані.
5 Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?
Дикий осел. Графіка кінця 19-поч.20с толіття.
7 Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.
8 Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Rien Poortvliet (1932-1995). Носоріг.
9 Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
10 Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?
Baptiste Oudry (1686–1755). Носоріг Клара у 1749-му році.
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?
12 Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?
Альбрехт Дюрер (1471–1528). Носоріг (1515).
13 Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?
14 Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,
15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
Giovanni Domenico Tiepolo (1727-1804). Пунчінелло зі страусами.
16 Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Ліворуч: Полювання на страуса. Гравюра кінця 19-поч.20 століття.
Праворуч: Juan Bosco (modern american artist). Африканський страус.
18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!
19 Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
Ежен Делакруа (1798-1863). Кінь, зляканий блискавкою.
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
21 Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,
22 сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,
23 хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
Ежен Делакруа (1798-1863). Зіштовхнення скакунів.
24 Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
26 Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
Collin Bogle (modern American). Орел.
27 Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?
28 На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,
29 ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,
30 а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.
Ralph Oberg (1950). Золотий орел.
|