4 січня: Буття 8:1-10:32, Матвія 4:12-25,  Псалом 4:1-9 (РСП: 4:1-8), Приповісті 1:20-23

 Матвія 4:12-25

 12 Як довідавсь Ісус, що Івана ув'язнено, перейшов у Галілею. 

Мікельанджело Буанаротті (1477-1564). Пророк Ісая. 

 13 І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,

 14 щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:

 15 Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!

 16 Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.

Карл Ненріх Блох (1834-1890). Примиритель.

 17 Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!

 18 Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.

 19 І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!

 20 І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.

Duccio di Buoninsegna (1255-1260 — 1319). Покликання Петра і Андрія (1308-1312). 

 21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.

 22 Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.

Claude-Guy Hallé (1652-1736). Покликання Якова Зеведеєвого.

 23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.

 24 А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв.

 25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.

Carl Wilhelm Friedrich Oesterley (1805-1891). Ісус з учнями біля Галілейського моря.

Псалом 4:1-9 (РСП, NIV: 4:1-8):

 1 Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. Псалом Давидів. (04-2) Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моєї, Ти простір для мене робив у тісноті... Помилуй мене, і почуй молитву мою!

Book of Hours  (The Black Hours)  (Франція, кінець 15 ст). Цап Давид на молитві.

 2 (04-3) Людські сини, доки слава моя буде ганьбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Села.

  3 (04-4) і знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!

  4 (04-5) Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть! Села.

  5 (04-6) Жертви правди приносьте, і надійтесь на Господа.

  6 (04-7) Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро? Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!

Book of Hours (1480). Цап Давид на молитві.

  7 (04-8) Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.

  8 (04-9) У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!

Приповісті 1:20-23 

William Blake (1757-1827). Суд Соломона.

 20 Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

 21 на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

 22 Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

 23 Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої! 

Буття 8:1-10:32

John Martin (1789-1854). Потоп.

 8:1 І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.

 2 І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.

 3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

Ілюстрація із Foster Bible (1897). Утихомирення Потопу.

 4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

 5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

 6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

Ной з голубом. Мозаїка собору Св.Марка у Венеції (12-13ст.)

 7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

 8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.

 9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

 10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

Андрій  Рябушкин (1861-1904). Ной приймає голубку у Ковчезі.

 11 І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

 12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

From Aegidius of Roya's "Compendium historiae universalis" of Southern Netherlands (manuscript "Den Haag, MMW, 10 A 21")

 13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

 14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

 15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:

 16 Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

 17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.

Іван Айвазовський (1817-1900). Ной з родиною сходить з гори Арарат.

 18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

 19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

 Іван Айвазовський (1817-1900). Ной з родиною сходить з гори Арарат.

 20 І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.

Мікельанджело Буанаротті (1475-1564). Жертвоприношення Ноя.

 21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

 22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!

Joseph Anton Koch: (1768-1839). Пейзаж із Рут та Боазом.

9:1 І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!

 2 І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.

Daniel Maclise (1806-1870). Жертвоприношення Ноя.

 3 Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.

 4 Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.

Charles Willson Peale (1741-1827). Тварини на чолі з Ноєм виходять з Ковчегу.

 5 А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.

 6 Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.

Giovanni Benedetto Castiglione (1609-1664). Жертвоприношення Ноя.

 7 Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!

 8 І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:

 Francesco Castiglione (1641-1710). Жертвоприношення Ноя.

 9 А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.

 10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.

 11 І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.

 12 І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:

Joseph Anton Koch: (1768-1839). Пейзаж із жертвоприношенням Ноя. 

 13 Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.

 14 І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.

 15 І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.

Joseph Anton Koch: (1768-1839). Пейзаж із веселкою.

 16 І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.

 17 І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.

 18 І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ной. Сим, Хам та Яфет.

 19 Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.

 20 І зачав був Ной, муж землі, садити виноград. 

21 І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету.

 22 І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі.

Мікельанджело Буанаротті (1475-1564). П'яний Ной та його сини.

 23 Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.

Джеймс Тіссо (1836-1902). П'яний Ной та його сини.

 24 А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший.

 25 І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям!

Іван Ксенофонтов (1817-1875). Ной проклинає Хама.

 26 І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!

 27 Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!

 28 А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ.

Гюстав Доре (1832-1883). Ной проклинає Ханаан.

 29 А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.

10:1 Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі:

 2 Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас.

Гийом Руйє (бл.1518-1589)  Яфет.

 3 А сини Ґомерові: Ашкеназ, і Рифат, і Тоґарма.

 4 А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани.

 5 Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.

Гийом Руйє (бл.1518-1589) Хам.

 6 А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан.

 7 А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан.

Іцхак Данцигер (1916-1977). Німрод.

 8 Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів.

 9 Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем.

Німпрод. Книжкова ілюстрація.

 10 А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар.

 11 З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах,

 12 і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, він оте місто велике.

 13 А Міцраїм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів,

 14 і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів.

 15 А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета,

 16 і Евусеянина, і Амореянина, і Ґірґашеянина,

 17 і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина,

 18 і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина.

 19 І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару, аж до Ґази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу.

 20 Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.

 21 А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів.

Гийом Руйє (бл.1518-1589). Сим. 

 22 Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам.

 23 А Арамові сини: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш.

 24 А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера.

 25 А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан.

 26 А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха,

 27 і Гадорама, і Узала, і Диклу,

 28 і Увала, і Авімаїла, і Шеву,

 29 і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини Йоктанові.

 30 А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої.

 31 Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.

 32 Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.