4 травня: Судді 19:1-20:48, Іван 3:22-4:3, Псалом 103(104):24-35 (РСП, NIV: 104:24-35), Приповісті 14:22-24

Іван 3:22-4:3:

 22 По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.

Джованні Баттіста Тьєполо (1696-1770). Проповідь Івана Христителя.

 23 А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились,

 24 бо Іван до в'язниці не був ще посаджений.

 25 І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення.

Mattia Preti (1613-1699). Проповідь Івана Христителя. Гвідо Рені (1575-1642). Іван Христитель.

 26 І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть.

 27 Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.

Іван Христитель: Леонардо да Вінчі (1452-1519). José Leonardo (1601-1652).

 28 Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним.

 29 Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!

 30 Він має рости, я ж маліти.

Чіма да Конельяно (1459?-1518?). Іван Христитель (фрагмент).

 31 Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма,

 32 і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто.

 33 Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий.

 34 Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри.

Чіма да Конельяно (1459?-1518?). Бог-Отець.

 35 Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.

 36 Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває.

Чіма да Конельяно (1459?-1518?). Христос у терновому вінці.

4:1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

 2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

 3 Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус з учнями подорожує.

Псалом 103(104):24-35 (РСП, NIV: 104:24-35):

Лукас Кранах Старший (1472-1553). Рай.

 24 Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

 25 Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Albert Nikolayevitch Benois (1852–1936). Кораблі.

 26 Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

 27 Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

 28 Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Charles Jones (1836-1902). Вівці на пасовиську.

 29 Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

 30 Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

Charles Jones (1836-1902). Вислюк та вівці серед зимового пейзажу.

 31 Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

 32 Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

 33 Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Albert Nikolayevitch Benois (1852–1936). Прихисток подорожніх.

 34 Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

 35 Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!

Albert Bierstadt (1830-1902). Весна в Каліфорнії.

Приповісті 14:22-24:

Mark Keathley (born 1963). Оранка.

 22 Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

Jules  Breton (1827-1906).  Жнива.

 23 Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

Ієро́нім Босх (1450-1515). Операція з втягування каменя дурості. Jules  Breton (1827-1906). Бретонська селянка, яка тримає свічку в Церкві.

 24 Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

Судді 19:1-20:48:

 Священик, первосвященик, левит. Ілюстрація з Біблії Холмана.

19:1 І сталося тими днями, а царя в Ізраїлі не було і був один Левит приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.

 2 А наложниця його чинила перелюб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці часу.

 3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела його до дому батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому.

Левит та наложниця в домі батька. Біблія Моргана (або Мацієвського, або Короля Людовіка ІХ Святого) (1240-1250рр.)

 4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, і їли й пили вони та ночували там.

 5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім підете.

 6 І сіли вони, і обоє разом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!

 7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.

 8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: Підкріпи ж своє серце! І зволікали вони аж до схилку дня, і їли обоє вони.

George Charles Morland (1762-1804). Чоловік та жінка біля хати біля вислюка та свиней.

 9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: Ось день схилився на вечір, переночуй же! Ось день кладеться, ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого.

 10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим. А з ним пара нав'ючених ослів, і його наложниця з ним.

 11 Вони були при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: Ходім, і зайдімо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому.

 12 І сказав до нього пан його: Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и.

 13 І сказав він до слуги свого: Ходім, і прийдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі.

Daniel Jansz Thievaert (1611-1656). Старий мешканець Ґів'ї запрошує переночувати левита та його наложницю.

 14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова.

 15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.

 16 Аж ось старий чоловік іде ввечорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів'ї. А люди того місця сини Веніяминові. 

Pieter de Grebber (1600-1652). Старий мешканець Ґів'ї запрошує переночувати левита та його наложницю.

 17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані. І сказав той старий чоловік: Куди ти йдеш та звідки приходиш?

 18 А той до нього сказав: Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.

 19 Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, не бракує жодної речі.

 20 І сказав той старий чоловік: Мир тобі, нехай уся недостача твоя на мені, тільки на майдані не ночуй!

Gerbrand van den Eeckhout (1621–1674). Старий мешканець Ґів'ї запрошує переночувати левита та його наложницю.

 21 І він увів його до свого дому, і дав ослам корму, а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.

 22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові, власникові того дому, говорячи: Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, і ми пізнаєм його!

Чоловіки Гів'ї вимагають наложницю левита. Біблія Моргана (або Мацієвського, або Короля людовіка ІХ Святого) (1240-1250рр.)

 23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По тому, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидоти!

 24 Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі!

 25 Та ті люди не хотіли слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні. І вони познали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря.

 26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.

Гюстав Доре (1832-1883). Мертва наложниця Левита на порозі. Левит оплакує наложницю. 

 27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.

 28 І сказав він до неї: Уставай і підемо! Та вона не відповіла, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.

 Alexandre-François Caminade (1783-1862). Левит та мертва згвалтована наложниця.

 29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.

 30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!

Смерть наложниці Левита та його заклик до колін Ізраїля. Біблія Моргана (або Мацієвського, або Короля людовіка ІХ Святого) (1240-1250рр.)

20:1 І повиходили всі Ізраїлеві сини, і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

 2 І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

 3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке зло?

 4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

Левит закликає 11 колін до помсти.

 5 І встали на мене господарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона.

 6 І схопив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.

 7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду!

 8 І встав увесь народ, як один муж, говорячи: Не підемо ніхто до намету свого, і не знайдемо ніхто до дому свого!

 9 А тепер оце та річ, що зробимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребком!

Левит закликає 11 колін до помсти.

 10 І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві. 

 11 І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.

 12 І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами?

 13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

 14 І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

 15 І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів'и, із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

 16 З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував.

 17 І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військовий.

 18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами? І сказав Господь: Юда спереду.

 19 І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів'ї.

 20 І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї.

 21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

 22 І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня. 

 23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата? І сказав Господь: Ідіть на нього!

 24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

 25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Битва при Ґів'ї.

 26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора. І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем.

 27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там.

 28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся? А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку.

 29 І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї.

 30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

 31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

 32 І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як перше! А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги.

 33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

 34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий. А вони не знали, що суне на них те зло.

 35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що витягають меча.

 36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів'у.

 37 А засідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча.

 38 А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим.

 39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!

 40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба!

 41 І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.

 42 І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.

11 колін побивають веніамінівців. Біблія Моргана (або Мацієвського, або Короля Людовіка ІХ Святого) (1240-1250рр.)

 43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

 44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі.

 45 І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

 46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, усе це люди хоробрі.

 47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

 48 А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

Межі Веніаміна.