20 травня: 1Самуїла 26:1-28:25, Іван 11:1-53, Псалом 116(117):1-2 (РСП, NIV: 117:1-2), Приповісті 15:22-23

Іван 11:1-53:

11:1 Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Ян Веермеєр Дельфский (1632-1675). Христос в домі Марії і Марти.

 2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

 3 Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

 4 Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

 5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

Невідомий іспанський художник. Лазар, Марта та Марія (1498-1504).

 6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

 7 Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

 8 Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

 9 Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Ron DiCianni (Сучасний майстер). У безпеці вдома.

 10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

 11 Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

 12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

 13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

 14 Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус з учнями. 

 15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

 16 Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

 17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

 18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

 19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

Ліворуч: Васілій Полєнов (1844-1927). Марта зустрічає Ісуса. Праворуч: Джеймс Тіссо (1836-1902). Марта.

 20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. 

 21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

 22 Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

 23 Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Nicolas Froment (1430/1435-1486). Воскресіння Лазаря. 

 24 Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

 25 Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

 26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

 27 Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Портрет Христа зі складеними руками.

 28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

 29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

 30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Мико́ла Микола́йович Ґе (1831-1894). Марія зустрічає Христа.

 31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

 32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

 33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

 34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

 35 І закапали сльози Ісусові...

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус плаче за Лазарем.

 36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

 37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

 38 Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

 39 Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

 40 Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Карл Генріх Блох (1834-1890). Воскресіння Лазаря.

 41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

 42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

 43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

Джотто (1267-1337). Воскресіння Лазаря (1304-1306)

 44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

Juan de Flandes (1460–by 1519). Воскресіння Лазаря

 45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували. 

Jean-baptiste Jouvenet (1644-1717). Воскресіння Лазаря (1706).

 46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

Franz Karl Eduard von Gebhardt (1838–1925). Воскресіння Лазаря.

 47 Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

 48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

 49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

 50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

Джеймс Тіссо (1836-1902). Первосвященики Анна і Кайяфа. 

 51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

 52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

Карл Генріх Блох (1834-1890). Примиритель. 

 53 Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Псалом 116(117):1-2 (РСП, NIV: 117:1-2):

Сандро Ботічеллі (1445-1510). Мадонна "Магніфікат".

117:1 Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі народи,

Сандро Ботічеллі (1445-1510). Трійця.

 2 бо зміцнилось Його милосердя над нами, а правда Господня навіки! Алілуя!

 Antonio de Pereda y Salgado (1611-1678). Трійця.

Приповісті 15:22-23:

Americas National Monuments in Montana.

 22 Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться.

Нікола Пуссен (1594-1665). Милість Сціпіона.

 23 Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!

1Самуїла 26:1-28:25:

26:1 І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї, говорячи: Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!

Джек Левін (1915-2010). Цар Саул (1952). 

 2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

 3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

 4 І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

 5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.

 6 І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору? І сказав Авішай: Я зійду з тобою!

 7 І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів'ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.

 8 І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!

Шнорр фон Карольсфельд Юліус (1794-1872). Давид відмовляється вбити Саула.

 9 І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?

 10 І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине.

 11 Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів'ї його, та горня води, і ходімо собі!

 12 І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

 
Гюстав Доре (1832-1883). Давид засвідчує свою невиновність Саулу.

 13 І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь.

 14 І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере? А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя?

 15 І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

 16 Не добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його?

 17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю!

 18 І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?

Frederick Arthur Bridgman (1847-1928). Давид.

 19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам!

 20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!

 21 І сказав Саул: Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся.

Pietro Antonio Magatti (1691-1767). Давид відмовляється вбити Саула.

 22 А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме.

 23 А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.

 24 І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!

 25 І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти! І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.

27:1 І сказав Давид у серці своїм: Колись я попадуся в Саулову руку. Нема мені ліпшого, як, утікаючи, утечу до филистимського краю, і відмовиться від мене Саул, щоб шукати мене вже по всій Ізраїлевій країні, і я втечу від руки його.

Мапа подій 1Самуїла 24-27.

 2 І встав Давид, і перейшов він та шість сотень чоловіка, що з ним, до Ахіша, Маохового сина, ґатського царя.

 3 І осівся Давид з Ахішем у Ґаті, він та люди його, кожен із домом своїм, Давид та дві жінки його: ізреелітка Ахіноан та Авіґаїл, колишня жінка Навалова, кармелітка.

 4 І донесено Саулові, що Давид утік до Ґату, і він більш уже не шукав його.

 5 А Давид сказав до Ахіша: Якщо я знайшов милість в очах твоїх, нехай дадуть мені місце в одному з міст цієї землі, і нехай я осяду там. І чого сидітиме раб твій у місті твого царства разом із тобою?

Джеймс Тіссо (1836-1902). Давид повертається до Ахіша.

 6 І дав йому Ахіш того дня Ціклаґ, чому належить Ціклаґ Юдиним царям аж до цього дня.

 7 А число днів, що Давид сидів на филистимській землі, було рік та чотири місяці.

 8 І сходив Давид та люди його, і нападали на Ґешуреянина, і на Ґірзеянина, і на Амаликитянина, бо вони мешканці цього краю відвіку, аж доти, як іти до Шуру, і аж до єгипетського краю.

 9 І побивав Давид той край, і не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, і забирав худобу дрібну та худобу велику, і осли, і верблюди, і одежу, і вертався, і приходив до Ахіша.

 10 І питався Ахіш: На кого нападали ви сьогодні? А Давид казав: На південь Юдин, і на південь Єрахмеелеянина, і на південь Кенеянина.

Nicolas Cordier (1567–1612), Цар Давид. 

 11 А Давид не лишав при житті ані чоловіка, ані жінки, щоб привести до Ґату, говорячи: Щоб не донесли на нас, кажучи: Так зробив Давид, і такий його звичай по всі дні, коли сидів на филистимській землі.

 12 І вірив Ахіш Давидові, говорячи: Справді обриднув він своєму народові в Ізраїлі, і буде мені за вічного раба!

28:1 І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військові табори, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: Щоб ти певно знав, що вийдеш зо мною в таборі, ти та люди твої.

 2 І сказав Давид до Ахіша: Тому тепер ти пізнаєш, що зробить твій раб. А Ахіш сказав до Давида: Тому то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні.

Пророк Самуїл.

 3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів.

 4 І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа.

 5 І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце.

 6 І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.

John William Waterhouse (1849-1917). Магічне коло.

 7 І сказав Саул до своїх рабів: Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду до неї, і запитаю її. І відповіли йому раби його: Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі.

 8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: Поворожи мені, і виклич мені того, кого скажу тобі.

Jacob Cornelisz van Oostsanen (до 1470-1533). Саул і чарівниця Ендора.

 9 А та жінка відповіла йому: Ти ж знаєш, що зробив Саул, що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів. І нащо ти важиш на мою душу, щоб забити її?

 10 І Саул присягнув їй Господом, говорячи: Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ!

 11 І сказала та жінка: Кого я викличу тобі? А він відказав: Самуїла виклич мені. 

 12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: Нащо ти обманив мене, таж ти Саул!

Benjamin West (1738-1820). Саул і чарівниця Ендора.

 13 І сказав їй цар; Не бійся! Але що ти бачиш? А та жінка відказала Саулові: Я бачу ніби богів, що виходять із землі!

 14 І він їй сказав: Який його вид? А та відказала: Виходить старий чоловік, зодягнений у довгу одежу. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.

 15 І сказав Самуїл до Саула: Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи? А Саул сказав: Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити.

Mount William Sidney (1807-1868). Саул у чарівниці Ендора.

 16 І сказав Самуїл: І нащо ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?

 17 І Господь зробив йому, як говорив був через мене, Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, Давидові.

 18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.

 19 І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян.

Matthias Stom (c.1600-after 1652). Саул і відьма Ендор.

 20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч.

 21 І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказала до нього: Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, і наразила життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені.

Вільям Блейк (1757-1827). Саул та дух Самуїла.

 22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.

 23 А він відмовився й сказав: Не буду їсти! Та сильно просили його слуги його та тая жінка, і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.

 24 А та жінка мала в домі годоване теля, і поспішно зарізала його. І взяла вона муки й замісила, і спекла з того прісне.

 25 І принесла те перед Саула та перед слуг його, і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.