29 травня: 2Самуїла 14:1-15:22, Іван 18:1-24, Псалом 118(119):97-112 (РСП, NIV: 119:97-112), Приповісті 16:8-9

Іван 18:1-24:

Ніколай Ге (1831-1894). Вихід Ісуса з учнями з Господньої Вечері.

18:1 Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його.

Ніколай Ге (1831-1894). Ісус у Гетсиманському саду.

 2 Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні.

 3 Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю.

 4 А Ісус, усе відавши, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: Кого ви шукаєте?

 5 Йому відповіли: Ісуса Назарянина. Він говорить до них: Це Я... А стояв із ними й Юда, що видав Його.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Воїни падають після слів Ісуса.

 6 І як тільки сказав їм: Це Я, вони подалися назад, та й на землю попадали...

 7 І Він знов запитав їх: Кого ви шукаєте? Вони ж відказали: Ісуса Назарянина.

Джотто (1267-1337). Поцілунок Юди.

 8 Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я... Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти,

 9 щоб збулося те слово, що Він був сказав: Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені.

Послідовник Єронима Босха. Арест Ісуса (близько 1530-1550).

 10 Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім'я було Малх.

 11 Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?

Cornelis Engelbrechtsz. (1462–1527). Видача Ісуса (близько 1500).

 12 Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв'язали Його,

Ніколай Ге (1831-1894). Юда у Гетсиманії. Муки сумління.

 13 і повели Його перше до Анни, бо тестем доводивсь Кайяфі, що первосвящеником був того року.

Ніколай Ге (1831-1894). Ісус у первосвященика Анни.

 14 Це ж був той Кайяфа, що порадив юдеям, що ліпше померти людині одній за народ.

 15 А Симон Петро й інший учень ішли за Ісусом слідом. Той же учень відомий був первосвященикові, і ввійшов у двір первосвящеників із Ісусом.

 16 А Петро за ворітьми стояв. Тоді вийшов той учень, що відомий був первосвященикові, і сказав воротарці, і впровадив Петра.

 17 І питає Петра воротарка служниця: Ти хіба не з учнів Цього Чоловіка? Той відказує: Ні!

Гюстав Доре (1832-1883). Петро зрікається Ісуса.

 18 А раби й служба, розклавши огонь, стояли та й грілися, бо був холод. І Петро стояв із ними та грівся.

 19 А первосвященик спитався Ісуса про учнів Його, і про науку Його.

 20 Ісус Йому відповідь дав: Я світові явно казав. Я постійно навчав у синагозі й у храмі, куди всі юдеї збираються, а таємно нічого Я не говорив.

Джотто (1267-1337). Ісус перед Кайяфою.

 21 Чого ти питаєш Мене? Поспитайся тих, що чули, що Я їм говорив. Отже, знають вони, про що Я говорив.

 22 А як Він це сказав, то один із присутньої там служби вдарив Ісуса в щоку, говорячи: То так відповідаєш первосвященикові?

José de Madrazo y Agudo (1781-1859). Ісус у первосвященика Анни.

 23 Ісус йому відповідь дав: Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б'єш?

 24 І відіслав Його Анна зв'язаним первосвященикові Кайяфі.

Псалом 118(119):97-112 (РСП, NIV: 119:97-112):

Архип Куїнджі (1842-1910). Ельбрус удень.

 97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!

 98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!

 99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!

 100 Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!

 101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.

Архип Куїнджі (1842-1910). Гори.

 102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.

 103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!

 104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!

 105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї. 

Архип Куїнджі (1842-1910). Червоний захід сонця.

 106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.

 107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!

 108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!

Архип Куїнджі (1842-1910). Стовпи берез.

 109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.

 110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.

 111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого. 

Архип Куїнджі (1842-1910). Райдуга.

 112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.

Приповісті 16:8-9:

 8 Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.

Fritz von Uhde (1848–1911) Обід з Ісусом.

 9 Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.

Gustav Jäger (painter) (1808–1871). валаам зустрічає Ангола Господнього.

2Самуїла 14:1-15:22:

14:1 А Йоав, син Церуї, пізнав, що цареве серце прихилилося до Авесалома.

Йоав. Гравюра.

 2 І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.

 3 І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово. І Йоав поклав ці слова в її уста.

 4 І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю!

 5 І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.

 6 А в невільниці твоєї двоє синів. І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його.

 7 А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб'ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця. І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі...

 8 І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе.

Вільям Блейк (1757-1827). Примирення Давида і Авесалома.

 9 І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні.

 10 І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе.

 11 Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина. А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!

 12 І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя! А він відказав: Говори!

 13 І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу? Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.

Matthias Stomer (c.1600 – after 1652).  Портрет старої жінки. 

 14 Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати. Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.

 15 І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене. І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці.

 16 Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.

 17 І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле. А Господь, Бог твій, буде з тобою!

 18 А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе. І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар!

Giovanni Francesco Barbieri (1591-1666), або Guercino. Цар Давид.

 19 І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому? І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.

 20 Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ. А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.

 21 І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!

 22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба.

 23 І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.

 24 А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.

 25 А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.

 26 А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Авессалом. Ганьба Тамари.

 27 І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім'я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.

 28 І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.

 29 І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.

 30 І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.

 31 Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?

 32 І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене...

 33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...

15:1 І сталося по тому, і завів собі Авесалом повоза та коні, та п'ятдесят чоловіка, що бігали перед ним.

Повоз Авессалома.

 2 І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: З якого ти міста? І той говорив: З одного з Ізраїлевих племен твій раб.

 3 І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати.

 4 І говорив Авесалом: Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його.

 5 І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його.

 6 І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя. І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!

Вільям Брессі Хоул (1846-1917). Авессалом краде серця людей.

 7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесалом до царя: Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні.

 8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі в Арамі, склав обітницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господеві.

 9 І сказав йому цар: Іди з миром! І той устав та й пішов до Хеврону.

 10 І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні!

 11 А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті своїй, і нічого не знали.

 12 І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела, Давидового дорадника, з його міста з Ґіло, як він мав приносити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесаломом.

 13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: Серце ізраїльтян стало за Авесаломом.

 14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Втеча Давида перед Авессаломом.

 15 І сказали цареві царські раби: Усе, що вибере наш пан цар, то при тому твої раби!

 16 І вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім.

 17 І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку. 

 18 А всі його слуги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, шість сотень чоловіка, що прийшли були пішки з Ґату, ішли перед царем.

Юліус Карольсфельд (1794-1872). Втеча Давида перед Авессаломом.

 19 А цар сказав до ґатянина Іттая: Чого підеш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця.

 20 Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду, куди доведеться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!

 21 І відповів Іттай до царя та й сказав: Як живий Господь і живий мій пан цар, тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар, чи то на смерть, чи то на життя, то там буде твій раб!

 22 І сказав Давид до Іттая: Іди й перейди! І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним.