21 червня: 2Царів 1:1-2:25, Дії 13:42-14:7, Псалом 138(139):1-24 (РСП, NIV: 139:1-24), Приповісті 17:19-21

Дії 13:42-14:7:

Hans Memling (1430-1494) Триптих: Воскреміння Христа, мучеництво Св.Себастіана, Вознесіння Христа. (ca.1485-1490)

13:32 І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,

 33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!

 34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!

 35 Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

 36 Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.

 37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.

Карл Брюллов (1799-1852). Розп'яття. Христос, Який воскрес.

 38 Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.

 39 І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.

 40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:

 41 Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!

Васілій Полєнов (1844-1927). Голова єврея.

 42 А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.

 43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.

 44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.

Giralamo Batoni (1708-1787). Святий Павло.

 45 Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.

 46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.

 47 Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!

 48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.

Філіппо Ліппі (1406-1469). Уздоровлення сина Теофіла.

 49 І ширилось Слово Господнє по цілій країні.

 50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.

 51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.

 52 А учні сповнялися радощів і Духа Святого.

Édouard Moyse (1827-1908). Проповідь у синагозі.

14:1 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

 2 Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

 3 Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

Джованні Паоло Паніні (1691-1765). Павло проповідує серед руїн.

 4 А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

 5 Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

 6 то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

 7 і Євангелію там звіщали.

Мапа першої місіонерської подорожі Павла.

Псалом 138(139):1-24 (РСП, NIV: 139:1-24):

Ян де Брай (Jan de Bray 1627-1697 ).  Давид грає на арфі (1670)

139:1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,

 2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.

 3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,

 4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все! 

Архип Куїнджі (1842-1910). Вечір на Україні. 

 5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.

 6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!

 7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?

Архип Куїнджі (1842-1910). Захід сонця на Дніпрі.

 8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!

 9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,

 10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя! 

Архип Куїнджі (1842-1910). Місячна ніч на Дніпрі. 

 11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,

 12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло! 

Архип Куїнджі (1842-1910). Хмарка.

 13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,

 14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

 15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!

 16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...

 Архип Куїнджі (1842-1910). Веселка. 

 17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,

 18 перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

 19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!

 20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!

  Архип Куїнджі (1842-1910). Березовий гай.

 21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:

 22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...

 23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,

 24 і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!

Архип Куїнджі (1842-1910). Плями місячного сяйва на снігу.

Приповісті 17:19-21:

 19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.

Адо́льф Вілья́м Бугро́ (1825-1905). Перші суперечки (Каїн та Авель). 

 20 Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.

 21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.

Адо́льф Вілья́м Бугро́ (1825-1905). Перша смерть.

2Царів 1:1-2:25:

1:1 А по смерті Ахава збунтувався Моав на Ізраїля.

Гійом Руйє - Guillaume Rouillé (1518–1589):  Promptuarii Iconum Insigniorum. Цар Ізраїля Ахазія. 

 2 А Ахазія випав через ґрати в своїй горниці, що в Самарії, та й захворів. І послав він послів, і сказав до них: Ідіть, запитайте Ваал-Зевува, екронського бога, чи видужаю я з своєї цієї хвороби?

 3 А Ангол Господній говорив до тішб'янина Іллі: Устань, вийди назустріч послів самарійського царя та й скажи їм: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ви йдете питатися Ваал-Зевува, екронського бога?

Ferdinand Bol (1616–1680). Ілля у пустелі та Ангол (1663).

 4 Тому так сказав Господь: Із того ліжка, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш!... І пішов Ілля.

 5 І вернулися посли до царя, а він сказав до них: Що це ви вернулися?

 6 А вони відказали йому: Назустріч нам вийшов один чоловік, і сказав нам: Ідіть, верніться до царя, що послав вас, і скажіть йому: Так сказав Господь: Чи через те, що нема в Ізраїлі Бога, ти посилаєш вивідати Ваал-Зевува, екронського бога? Тому те ложе, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш...

Статуетка Ваала з бронзи та золота (Ugarit сучасна Ras Shamra, Сірія). Статуетка Астарти (алебастр, золото, терракота, рубин, Фінікія, 3 ст. до Христа).

 7 А він їм сказав: Якого вигляду той чоловік, що вийшов назустріч вас, і говорив вам оці слова?

 8 Вони ж відказали: Це чоловік волохатий, а шкуряний пояс оперезаний на стегнах його. А він сказав: Це тішб'янин Ілля! 

 9 І послав він до нього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов він до нього, аж ось він сидить на верхів'ї гори. І сказав він до нього: Чоловіче Божий, цар сказав: Зійди ж ізвідти!

 10 А Ілля відповів і говорив до того п'ятдесятника: А якщо я Божий чоловік, нехай зійде з неба огонь, і нехай пожере тебе та п'ятдесятку твою! І зійшов із неба огонь, і пожер його та його п'ятдесятку...

Гюстав Доре (1832-1883). Вогонь з неба пожирає посланців Ахазії.

 11 І цар знову послав до нього іншого п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І він відповів і сказав до нього: Чоловіче Божий, отак сказав цар: Зійди ж скоро!

 12 І відповів Ілля та й сказав до нього: Якщо я Божий чоловік, нехай зійде з неба огонь, і нехай пожере тебе та твою п'ятдесятку! І зійшов із неба Божий огонь, і пожер його та його п'ятдесятку...

 13 І знову послав він третього п'ятдесятника та його п'ятдесятку. І вийшов, і прийшов третій п'ятдесятник, та й упав на коліна свої перед Іллею, і благав його та до нього говорив: Чоловіче Божий, нехай же буде дорога душа моя та душа твоїх рабів, тих п'ятидесяти, в очах твоїх!

 14 Ось зійшов був огонь із неба, та й пожер тих двох перших п'ятдесятників та їхні п'ятдесятки; а тепер нехай буде дорога душа моя в очах твоїх!

 15 А Ангол Господній сказав до Іллі: Зійди з ним, не бійся його! І він устав, і зійшов з ним до царя,

Henry Pierce Bone (1779-1855). Пророк Ілля пророкує про смерть царю Ахазії.

 16 Та й сказав до нього: Так сказав Господь: Тому, що ти посилав послів, щоб вивідати від Ваал-Зевува, екронського бога, ніби в Ізраїлі нема Бога, щоб вивідати слова Його, тому те ложе, що на нього ти ліг, не встанеш із нього, бо напевно помреш!

 17 І той помер, за словом Господа, що говорив до Іллі, а замість нього зацарював Єгорам, другого року Єгорама, сина Йосафата, Юдиного царя, бо не було в нього сина.

Гійом Руйє - Guillaume Rouillé (1518–1589): Promptuarii Iconum Insigniorum. Цар Юди Єгорам.

 18 А решта діл Ахазії, що він зробив був, ото вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів.

2:1 І сталося, коли Господь мав узяти Іллю в вихрі на небо, то йшов Ілля та Єлисей із Ґілґалу.

Гійом Руйє - Guillaume Rouillé (1518–1589): Promptuarii Iconum Insigniorum. Пророк Ілля.

 2 І сказав Ілля до Єлисея: Сиди тут, бо Господь послав мене аж до Бет-Елу. Та Єлисей відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І зійшли вони до Бет-Елу.

 3 І повиходили бет-ельські пророчі сини до Єлисея та й сказали до нього: Чи ти знаєш, що сьогодні Господь бере пана твого від тебе? А він відказав: Я також знаю, мовчіть!

Гійом Руйє - Guillaume Rouillé (1518–1589):  Promptuarii Iconum Insigniorum. Пророк Єлисей.

 4 І сказав йому Ілля: Єлисею, сиди тут, бо Господь послав мене до Єрихону. Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І прийшли вони до Єрихону.

 5 І підійшли єрихонські пророчі сини до Єлисея та й сказали до нього: Чи ти знаєш, що сьогодні Господь бере пана твого від тебе? А він відказав: Я також знаю, мовчіть!

Piazzetta, Giovanni Battista (1682-1754). Ілля забраний на небо.

 6 І сказав йому Ілля: Сиди тут, бо Господь послав мене до Йордану! Та той відказав: Як живий Господь і жива душа твоя, я не залишу тебе! І пішли вони обоє.

 7 І п'ятдесят чоловіка пророчих синів також пішли, і стали навпроти здалека, а вони обидва стали над Йорданом.

 8 І взяв Ілля плаща свого, і згорнув, і вдарив по воді, і вона розділилась пополовині туди та сюди...

Гюстав Доре (1832-1883).  Ілля забраний на небо.

 9 І сталося, як вони перейшли, то Ілля сказав до Єлисея: Проси, що маю зробити тобі, поки я буду взятий від тебе! І сказав Єлисей: Нехай же буде на мені подвійний твій дух!

 10 А той відказав: Тяжкого зажадав ти! Якщо ти побачиш мене, що буду взятий від тебе, буде тобі так, а якщо ні не буде.

Болгарська ікона "Взяття Іллі на небо" з монастиря в Рілі.

 11 І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо...

 12 А Єлисей це бачив, і він закричав: Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його! Та вже не побачив його... І схопився він сильно за одежу свою та й роздер її на дві частині.

 13 І підняв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вернувся, і став на березі Йордану.

 14 І взяв він Іллевого плаща, що спав із нього, і вдарив по воді та сказав: Де Господь, Бог Іллі? І також він ударив по воді, і вона розділилася пополовині туди та сюди!...

 15 І побачили його знавпроти єрихонські пророчі сини, та й сказали: На Єлисеї спочив дух Іллів! І пішли вони назустріч йому, і попадали перед ним до землі,

 16 та й сказали до нього: Ось із твоїми рабами є п'ятдесят чоловіка хоробрих, нехай вони підуть та пошукають твого пана, а ну ж забрав його Дух Господній, і кинув його на одну з гір або в одну з долин! А той відказав: Не посилайте!

ікона "Взяття Іллі на небо".

 17 Та вони сильно благали його, аж докучили йому, то він сказав: Посилайте! І послали вони п'ятдесят чоловіка, і шукали три дні, та не знайшли його.

 18 І вони вернулися до нього (а він мешкав в Єрихоні). І сказав він до них: Чи ж не казав я вам: Не йдіть?

 19 І сказали люди того міста Єлисеєві: Ось положення цього міста хороше, як пан бачить, та вода нехороша, а земля неплідна.

 20 А він сказав: Подайте мені нового дзбанка, і покладіть туди соли. І вони подали йому.

Джоржіо Вазарі (1511-1574). Пророк Єлисей.

 21 І він вийшов до джерела води, і кинув туди соли й сказав: Так сказав Господь: Уздоровив Я цю воду, не буде вже звідти смерти, ані непліддя!

 22 І була вилікувана та вода, і так є аж до цього дня, за словом Єлисея, яке він говорив.

 23 І відійшов він звідти до Бет-Елу. А коли він ішов дорогою, то малі хлопці виходили з того міста й насміхалися з нього, і казали йому: Ходи, лисий! Ходи, лисий!

Гюстав Доре (1832-1883). Дві ведмедиці роздирають юнаків.

 24 І він обернувся назад і побачив їх, та й прокляв їх Іменем Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу, і розірвали з них сорок і двоє дітей...

 25 А він пішов звідти до гори Кармел, а звідти вернувся до Самарії.

Willem Willemsz van den Bundel (1577-1655). Пророк Єлисей проклинає дітей, які насміхалися з нього.