3 червня: 2Самуїла 20:14-22:20, Дії 1:1-26, Псалом 120(121):1-8 (РСП, NIV: 121:1-8), Приповісті 16:18

Дії 1:1-26:

1:1 Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав,

Андре́а Манте́нья (бл.1431-1506). Деталь вівтаря Святого Луки.

 2 аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся.

 3 А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав.

 4 А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене.

 5 Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!

Дуччо ді Буонінсенья (1255-1319). Ісус і апостоли.

 6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?

 7 А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй.

 8 Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.

 9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей...

John Singleton Copley (1738–1815). Вознесіння Ісуса Христа на небо (1775).

 10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них,

Джеймс Тіссо (1836-1902). Вознесіння Господнє.

 11 та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!

Joseph Harry Anderson (1906-1996). Вознесіння.

 12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.

 13 А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.

Дуччо ді Буонінсенья (1255-1319). П'ятидесятниця.

 14 Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.

 15 Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив:

Anton Raphael Mengs (1728-1779). Святий Петро на троні.

 16 Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив,

 17 бо він був зарахований з нами, і жереб служіння оцього прийняв.

 18 І він поле набув за заплату злочинства, а впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось...

 Фреска з монастиря в Торжище (Болгарія). Юда повісився.

 19 І стало відоме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама, що є: Поле крови.

 20 Бо написано в книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай пожильця в нім не буде, а також: А служіння його забере нехай інший.

 21 Отже треба, щоб один із тих мужів, що сходились з нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами,

Олександр Андрійович Іванов (1806-1858). З'явлення Христа народу (1837-1857).

 22 зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення.

 23 І поставили двох: Йосипа, що Варсавою зветься, і що Юстом був названий, та Маттія.

 24 А молившись, казали: Ти, Господи, знавче всіх сердець, покажи з двох одного, котрого Ти вибрав,

 25 щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце.

 26 І дали жеребки їм, і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів.

Апостоли. Східно-православна ікона. 

Псалом 120(121):1-8 (РСП, NIV: 121:1-8):

121:1 Пісня прочан. Свої очі я зводжу на гори, звідки прийде мені допомога, 

 Albert Bierstadt (1830-1902). Серед гір Сьєрри-Невади. 

 2 мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!

 3 Він не дасть захитатись нозі твоїй, не здрімає твій Сторож:

 4 оце не дрімає й не спить Сторож ізраїлів!

 Christian Morgenstern (1871-1914). Пейзаж в тумані.

 5 Господь то твій Сторож, Господь твоя тінь при правиці твоїй,

 6 удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі!

Архип Куїнджі (1842-1910). Місячна ніч на Дніпрі.  

 7 Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою,

 8 Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!

 Pompeo Girolamo Batoni (1708-1787). Бог-Отець.

Приповісті 16:18:

 18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.

Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Притча Ісуса про багатого дурня з Луки 12. 

2Самуїла 20:14-22:20:

20:14 А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племен до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, і були вони зібрані, і теж пішли за ним.

Valentin de Boulogne (1591-1632). Цар Давид.

 15 А Йоавові люди прийшли й облягли його в Авелі Бет-Маахи, і насипали при місті вала, що стояв на передмур'ї. А ввесь народ, що був з Йоавом, заходився завалити мура.

 16 І покликала мудра жінка з міста: Слухайте, слухайте, скажіть но Йоавові: Підійди сюди, й я буду говорити до тебе!

 17 І він підійшов до неї, а та жінка сказала: Чи ти Йоав? А він відказав: Я. І вона сказала йому: Послухай слів своєї невільниці!. А він відказав: Я слухаю.

 18 І сказала вона, говорячи: Колись треба було переговорювати, а саме, конче запитатися в Авелі, і так закінчили б справу.

 19 Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матерів серед Ізраїля. Пощо ти нищиш спадщину Господню?

 20 А Йоав відповів та й сказав: Борони Боже, борони мене, Боже! Присягаю, що не знищу й не вигублю!

 21 Це не так, бо чоловік з Єфремових гір, Шева, син Біхрі, ім'я йому, підніс свою руку на царя на Давида. Дайте його самого, й я піду від міста. І сказала та жінка до Йоава: Ось голову його кинуть тобі через мур!

Ілюстрація з Біблії Моргана (1240-1250рр.)

 22 І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості, і відрубали голову Шеви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурмив у сурму, і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоав вернувся в Єрусалим до царя.

 23 І став Йоав над усім Ізраїлевим військом, а Беная, син Єгоядин, над керітянином та над пелетянином;

 24 а Адорам над даниною, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером;

 25 а Сева писарем, а Садок та Евіятар священиками.

 26 А також яірянин Іра був священиком у Давида.

21:1 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: Кров на Саула та на його дім за те, що повбивав він ґів'онітян.

 2 І покликав цар ґів'онітян та й сказав їм про це. А ґів'онітяни, вони не з Ізраїлевих синів, а з останку амореянина, а Ізраїлеві сини були присягнули їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.

Julia Margaret Cameron (1815-1879). Цар Давид (художній фотопортрет, модель - драматург та поет сер Генрі Тейлор)

 3 І сказав Давид до ґів'онітян: Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину?

 4 І сказали йому ґів'онітяни: Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі. А він сказав: Що ви скажете, зроблю вам.

 5 І сказали вони до царя: Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас винищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі,

 6 нехай буде нам дано семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибранця. А цар сказав: Я дам.

 7 Та змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж ними, між Давидом та між Йонатаном, Сауловим сином.

 8 І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,

 9 та й дав їх у руку ґів'онітян, і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро разом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли початок жнив ячменю.

Пітер Грехем (1836–1921). Ріцпа оплакує синів (1850).

 10 А Ріцпа, дочка Айїна, взяла веретище, і простягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі...

 11 І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Айїна дочка, Саулова наложниця.

Гюстав Доре (1832–1883). Ріцпа виявляє повагу до страчених.

 12 А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу, що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа.

 13 І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості повішаних.

 14 І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, і потому Бог був ублаганий Краєм.

 15 І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филистимлянами. І змучився Давид.

 16 І був Ішбі в Нові, що з нащадків Рафи, а вага його списа три сотні шеклів міді, і оперезаний він був новою зброєю. І він сказав, щоб забити Давида.

 17 Та поміг йому Авішай, син Церуїн, і він ударив филистимлянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли йому, говорячи: Ти не вийдеш уже з нами на війну, і не погасиш Ізраїлевого світильника!

Гюстав Доре (1832–1883). Авішай рятує життя Давиду.

 18 І сталося потім, і була ще війна в Нові з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, що з нащадків Рафи.

 19 І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, і побив ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал.

 20 І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на ногах по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був народжений тому Рафі.

 21 І зневажав він Ізраїля, та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата!

 22 Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.

22:1 І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня, як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової, 

Jan de Bray (1627-1697). Цар Давид грає на арфі (1670).

 2 та й сказав: Господь моя скеля й твердиня моя, і для мене Спаситель Він мій!

 3 Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг, Він спасіння мого, Він башта моя та моє пристановище! Спасителю мій, Ти врятуєш мене від насилля!

 4 Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!

 5 Бо хвилі смертельні мене оточили, потоки велійяала лякають мене.

 6 Тенета шеолу мене оточили, а пастки смертельні мене попередили!

 7 В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, І Він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його зойк мій.

Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Старий цар Давид гає на арфі.

 8 Захиталась земля й затремтіла, затряслися й хитались небесні підвалини, бо Він запалився від гніву!

 9 з ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, запаливсь жар від Нього!

 10 Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.

 11 Усівся Він на херувима й летів, і явився на вітряних крилах.

 12 А навколо Себе поклав темряву, мов куріні, збір води, густі хмари високі.

 13 Від блиску, що був перед Ним, запалилось вугілля горюче.

Gerard van Honthorst  (1592-1656). Цар Давид грає на арфі (1670).

 14 Господь загримів у небесах, і Свій голос Всевишній подав.

 15 Він послав Свої стріли та їх розпорошив, послав блискавку й їх побентежив.

 16 І показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від свару Твойого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Його.

 17 Він послав із високости, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.

 18 Він мене врятував від мойого потужного ворога, від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони.

 19 Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям.

 20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!

 Andrea Celesti (1637-1712). Давид грає на арфі та танцює, коли переносять Ковчег Завіту.