14 березня: Числа 21:1-22:20, Лука 1:26-56, Псалом 56(57):1-12 (РСП, NIV: 57:1-11), Приповісті 11:9-11

Лука 1:26-56:

Dieric Bouts (бл1415-1475). Святий Лука малює Діву Марію з Ісусом-Немовлям.

 26 А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,

 27 до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.

 Фра Беато Анжеліко (1395-1455). Благовіщення.

 28 І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!

 29 Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.

Генрі Осава Таннер (1859-1937). Добра Звістка.

 30 А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!

 31 І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.

 Матіас Стомер (1600-1650). Благовіщення.

 32 Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

 33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

 34 А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...  

 Паоло Веронезе (1528-1588). Благовіщення.

 35 І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!

 36 А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

 37 Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

 Бартоломе Естебан Мурільо (1618-1682). Благовіщення.

 38 А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.

Бартоломе Естебан Мурільо (1618-1682). Непорочне зачаття Діви Марії.

 39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.

Генрі Осава Таннер (1859-1937). Марія відвідує Єлисавету.

 40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.

 Доменіко Гірландайо (1449-1494). Зустріч Діви Марії та Єлизавети.

 41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,

 42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї! 

Доменікіно Гірландайо (1581-1641). Зустріч Марії та Єлисавети.

 43 І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

 44 Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!

П'єро ді Козімо (1461-1522). Зустріч Марії та Єлисавети.

 45 Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!

 46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

Jacques Daret (бл. 1404- бл. 1470). Зустріч Марії та Єлисавети.

 47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

 48 що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,

Сандро Ботічеллі (1445-1510). Мадонна Магніфікату.

 49 бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,

 50 і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

 51 Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!

 52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,

 53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!

Франц Антон Маулберч (1724-1796). Марія відвідує Єлизавету (1771-1777).

 54 Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,

 55 як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

Robert Anning Bell (1863 – 1933). Марія в домі Єлисавети.

 56 І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

Псалом 56(57):1-12 (РСП, NIV: 57:1-11):

57:1 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру.

 Джеймс Тіссо (1836-1902). Давид і Саул у печері.

(057-2) Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине! 

 2 (057-3) Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.

 3 (057-4) Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене. Села. Бог пошле Свою милість та правду Свою

 4 (057-5) на душу мою. Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч.

 5 (057-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

Paolo Veronese (1528–1588). Бог-Отець.

 6 (057-7) Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі! Села.

 7 (057-8) Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе!

 8 (057-9) Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

 9 (057-10) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами,

Gerard van Honthorst (1592-1656). Цар Давид грає на арфі.

 10 (057-11) бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар!

 11 (057-12) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

Приповісті 11:9-11:

Benjamin West (1738-1820). Лот із родиною втікає із Содома.

 9 Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні. 

 10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.

 11 Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.

John Martin (1789-1954). Загибель содома і Гомори (1852).

Числа 21:1-22:20:

21:1 І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених.

Арад на мапі.

 2 І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям.

 3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім'я тому міста: Хорма.

 4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі.

 5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.

 6 І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.

 Федір Бруні (1801-1875). Мідний Змій (1841).

 7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.

 8 І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.

 9 І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!

Мідяний Змій. Ілюстрація літографічної  компанії ПРОВІДЕНС (1907 рік).

 10 І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті.

 11 І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця.

 12 Звідти вони рушили, і таборували в долині Зереду.

 13 Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином.

 14 Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

 15 і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий.

 16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.

 17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!

 18 Криниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми. А з Мідбару до Маттани,

 19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

 20 а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.

 21 І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи:

Царства навколо Ізраїля.

 22 Нехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою.

 23 І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

 24 І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону.

 25 І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

 Ніколя Пуссен (1594-1665). Ісус Навин побиває аморетян.

 26 Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

 27 Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове.

 28 Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот.

 29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

 30 І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви.

 31 І Ізраїль осів в аморейському краї.

 Джеймс Тіссо (1836-1902). Перемога ізраїльтян над амореями.

 32 І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.

 33 І повернулись вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

 34 І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

 35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося. І вони заволоділи краєм його.

22:1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану.

 2 І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.

 3 І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настрашився Моав Ізраїлевих синів.

 4 І сказав Моав до мідіянських старших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.

Посланці Балака просять Валаама прокляти євреїв. Ілюстрація з Біблії Холмана.

 5 І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене.

 6 А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий.

 7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова.

 8 А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь промовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама.

 9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?

 10 І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

 11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену його.

Балак та Валаам. Книжкова ілюстрація.

 12 І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!

 13 І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмож: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами.

 14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.

 15 А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих.

 16 І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,

 17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той!

 18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.

 19 А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені.

 20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.