Слово Боже до цього вірша:
"Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його. І відійшов." (Матвія 25:14-15) "І ось вийшов сіяч, щоб посіяти..." (Матвія 13:3б)
Яків Щоголів (1824-1898)
ЗЕРНО
І даючи тобі талан до ліри, Господь сказав: «Гляди його не згай! Не в сторону добра, сподії й віри, Ти йдеш в гріхи давно погрузлий край.
Не кукіль я даю тобі нікчемний І не пергу, занедбану давно: Дарунок мій високий і таємний Просіяне і вимите зерно.
Неси його хоч в поле, дроком вкрите, Посій його хоч в дикі бур'яни, І хай воно, водою не полите, Вкриватиме нерушені лани,
Але така в йому велика сила, Що дасть воно коріння і бростки, Щоб в літній день вся нива зеленіла Й сповнялися мукою колоски».
І, гордий тим дарунком надзвичайним, Котрий Господь тобі на долю дав, Ти кожен час горів огнем потайним, Як в дикий степ зерно своє кидав.
А круг тебе ішли народу чати Й сміялися, що сіяв ти не так, Щоб сіяво годилося пожати І колос мав і залюбок, і смак.
Ти слухав їх, та ні ваги, ні міри Занедбаним тим річам не давав, І що народ без серця і без віри На річ твою сказати б краще мав?
Тепер важке життя твоє скінчалось, І попіл твій земля собі бере, Але в піснях душа твоя зосталась, І голос їх ніколи не замре.
Як струмінь той, що вирвався з-під скелі, Вони уже не вернуться назад І потечуть, смутні і невеселі, До дна душі і юнаків і лад!
А сі колись твій неумовкний голос Постережуть, щоб дітям передать, І з году в год зерном багатий колос Почне лани родючі покривать...
Зі збірки "СЛОБОЖАНЩИНА" (1898 року)
Притча про таланти. Літографія компанії Провіденс (бл.1907р.)
Жан Франсуа Мілле́ (1814-1875). Сіяч. Annie Henrie (modern American). Ісус-Сіяч.
|