27 серпня: Йов 23:1-27:23, 2Коринтян 1:12-2:11,  Псалом 40(41):1-14 (РСП, NIV: 41:1-13), Приповісті 22:5-6

2Коринтян 1:12-2:11: 

12 Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.

Греко-православна ікона: Господь та Святі Павло і Петро.

 13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,

 14 як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

 15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благодать удруге,

 16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.

Мапа місіонерських подорожей Святого Павла.

 17 Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, так, і Ні, ні?

 18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.

 19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.

 20 Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на славу через нас.

Cima da Conegliano (1460-1518). Бог-Отець. 

 21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог,

 22 Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа.

 23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,

 24 не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!

2:1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

Филипп де Шампань (1602-1674). Святий Павло.

 2 Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

 3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

 4 Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

 5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

Жан Беро́ (1849-1935). Після гріховного вчинку.

 6 Досить такому карання того, що від багатьох,

 7 через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

 8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

Генріх Семірадський (1843-1902). Христос і грішниця.

 9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.

 10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

 11 щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!

Псалом 40(41):1-14 (РСП, NIV: 41:1-13):

 Arturo Michelena (1863-1898). Милосердя. 

 1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (041-2) Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його! 

 2 (041-3) Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам! 

 3 (041-4) На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його. 

K. Piątkiewicz. Ісус опікується хворою дитиною.

 4 (041-5) Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив! 

 5 (041-6) Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його? 

 6 (041-7) А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те... 

 7 (041-8) Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють: 

 8 (041-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!... 

Джо́тто ді Бондо́не (бл.1267-1337). Поцілунок Юди.

 9 (041-10) Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту! 

 10 (041-11) Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу, 

 11 (041-12) із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог. 

 12 (041-13) А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене! 

Доменикино (Domenico Zampieri, 1581-1641). Цар Давид.

 13 (041-14) Благословенний Господь, Бог ізраїлів, від віку й до віку! Амінь і амінь!

Приповісті 22:5-6:

Samuel Colman (1832-1920). Пізній листопад в Санта-Барбарі.

 5 Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далеко від них.

Джеймс Тіссо (1836-1902). По дорозі в Емаус.

 6 Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.

Albrecht Samuel Anker (1831-1910). Дідусь з онуком.

Йов 23:1-27:23:

23:1 А Йов відповів та й сказав:

Вільям Блейк (1757-1827). Горе Йова.

 2 Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої...

 3 О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!

 4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,

 5 розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.

 6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!

 7 Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.

Jan Lievens (1607-1674). Йов (1631).

 8 Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,

 9 на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю...

 10 А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду!

 11 Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.

Невідомий фламанський майстер 18 століття. Життя Йова. Jacob Jordaens (1593-1678). Йов.

 12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.

 13 Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:

 14 бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!

Francisco de Zurbarán (1598-1664). Бог-Отець.

 15 Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...

 16 А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,

 17 бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!

Вільям Блейк (1757-1827). Сон Йова.

24:1 Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

 2 Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

 3 займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

Louis Le Nain (1593–1648). Селянська родина з вислюком.

 4 вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

 5 Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей... 

Ford Madox Brown (1821-1893). Жнива під місяцем.

 6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

 7 наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

 8 мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Олексій Венеціанов (1780-1847). Годування під час жнив.

 9 Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого... 

 10 Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Jules Breton (1827-1906). Відпочинок під час жнив. 

 11 Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

 12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

 Костянтин Савицький (1844-1905). Ремонтні роботи на залізниці. 

 13 Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

 14 На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

 15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя... 

Лукас Кранах Старший (1472-1553). 10 заповідей.

 16 Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

 17 бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

 18 Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

 19 Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Карл Брюллов (1799-1852). Останній день Помпеї. 

 20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

 21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

 22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Якопо Бассано (бл.1510-1592). Багач і Лазар. 

 23 Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

 24 підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

 25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Йов, що страждає та його друзі.

Job 25:1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

 2 Панування та острах у Нього, Який на висотах Своїх чинить мир.

 3 Чи війську Його є число? І над ким Його світло не сходить?

Бенджамін Вест (1738-1820). Вигнання Адама і Єви з Раю (1791). 

 4 І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений?

 5 Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні!

 6 Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хробак?...

26:1 А Йов відповів та й сказав:

Герард Сегерс (Зегерс) (1591–1651). Терпіння Йова.

 2 Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному?

 3 Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?

 4 Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?

 5 Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці.

 6 Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону.

Ієронімус Босх (бл.1450-1516). Пекло. 

 7 Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив.

 8 Він зав'язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними.

 9 Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою.

 10 На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою.

 11 Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його.

Ліворуч: Рафаель Санті (1483-1520). Видіння Єзекіїля. 

 12 Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава.

 13 Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона.

 14 Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?...

27:1 І Йов далі вів мову свою та й казав:

Марк Шагал (1887-1985). Відчай та молитва Йова. 

 2 Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

 3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

 4 неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

Вільям Блейк (1757-1827). Нарікання Йова.

 5 Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

 6 за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

 7 нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Леонард Брамер (1596-1674). Нещастя Йова.

 8 Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

 9 Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

 10 Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Гюстав Доре (1832-1883). Йов говорить зі своїми друзями.

 11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

 12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

 13 Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

 14 Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом! 

Йов із друзями. Гравюра.

 15 Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

 16 Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

 17 то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

 18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

 19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

Йов із друзями. Гравюра. 

 20 Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

 21 східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

 22 Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

 23 Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Створення світу.