Гімн "Прийди, прийди, Месіє наш…" №002 зі Служебника УЛЦ 2003 року видання. «Veni, veni Emmanuel» Середньовічний латинський антифон 12 століття. Церковний рік: Адвент (Церковне новоліття).
Текст окремо:
1.
Прийди, прийди, Месіє наш,
Ти дітям Своїм щастя даш,
Прийди, бо стогнемо в ярмі гріха,
Розсварені й слабі:
Ізраїлю, народе мій,
Радій, гряде Спаситель твій.
2.
Й цей раз, Спасителю, зайди
Під нашу стріху загости
Звільни від горя та гріха,
Почувши наш благальний спів.
Ізраїлю, народе мій,
Радій, гряде Спаситель твій.
3.
О, Божий Сину, з неба злинь
І на поталу нас не кинь.
Темноти пітьму рознеси
І світлом волі осіни.
Ізраїлю, народе мій,
Радій, гряде Спаситель твій.
4.
Почуй наш спів у небесах
І покажи нам волі шлях.
Ми, певно, дійдем до мети,
Як нашим вождем станеш Ти.
Ізраїлю, народе мій,
Радій, гряде Спаситель твій.
У розділах АУДІО та ВІДЕО ви можете познайомитися із виконаннями гімнів та частин літургії в нашій Громаді, а у розділі ІНШІ ДЖЕРЕЛА ми подаємо записи християнських співів, які зроблені в інших парафіях нашої Церкви.
А на ТЕКСТОВІЙ сторінці цього розділу ви можете ознайомитися із порядком Головного та інших Богослужінь зі «СЛУЖЕБНИКА УЛЦ», інші обряди служб, які в нашій Громаді використовуються на зборах не в «День Господній» (тобто, не в неділю), але на інших служіннях у будні дні в Церкві чи вдома. Також подаємо тексти та ноти деяких гімнів, які є у вжитку в нашій парафії та в інших громадах УЛЦ.
Окремий розділ виділено для пояснення важливості Літургії (як відомо, значення цього слова – «привселюдне Богослужіння»). Лютеранська Церква традиційно є літургійною, бо в центрі її життя стоїть служіння Слова і Таїнства. Це відбувається за заповіддю нашого Господа Ісуса Христа та в злагоді із апостольською доктриною (Мт.28:18-20, Мт.26:26-28, Дії 2:42, Кол.3:16). Лютеранська Церква реалізує цю волю Божу використовуючи здорові традиційні літургійні форми, які набуті Новозаповітною Церквою впродовж майже 2000-х років її історії (хоча багато традицій укорінені ще в служінні Скінії та Храму).
Ці традиції є благословенням для Церкви, бо дозволяють проводити служіння впорядковано. Адже Слово Боже також говорить: «Бо Бог не є Богом безладу, але миру»(1Кор.14:33). З іншого боку, використання певної літургійної форми не є таким законом, який повинен нав’язуватися вірним. Звідси в лютеранстві є багатство різноманітних літургійних традицій. Хоча вважається, що одному церковному тілу (синоду або об’єднанню церков) доречно дотримуватися єдиного обряду хоча б з тієї точи зору, що це дає краще відчуття спільноти Церкви. Також збереження літургійної ідентичності допомагає й збереженню й лютеранської віросповідної ідентичності.
З погляду ж історії, Лютеранська Реформація XVI ст. відбулася в контексті західнообрядового Християнства. Відповідно, була використана краща частина й літургійної спадщини Західного Християнства. Коли в 1920-х роках на Галичині та Волині виникло Українське Лютеранство, тоді були використані й відповідні зразки спадщини Східної Церкви. Так Теодором Ярчуком була укладена реформована Літургія Івана Златоустого, яка й нині використовується в літургійному житті відродженої УЛЦ. Д.Дж.Веббер зауважив, що Т.Ярчук «зробив для Східної Церкви те, що Мартін Лютер зробив для Західної Церкви, коли в 1523 році підготував "Formula Missae", євангельський перегляд Римської меси того часу».
Якщо вас глибше цікавить питання: «Чому Лютеранська Церква є Літургійною Церквою», то читайте однойменну статтю Д.Дж.Веббера, Передмову і Вступ до СЛУЖЕБНИКА УЛЦ та інші матеріали.
Пастир Віктор Хаустов