[Ця стаття підготовлена для бюлетеня THOUGHTS OF FAITH (ToF) у липні 2009р. та опублікована в англійському перекладі в жовтневому номері за 2009 рік під назвою A Long Road to Becoming Church Members.]
Пастор Віктор Хаустов
Також доцільно звернути увагу на те, що деякі методи приносять швидкі видимі результати. Наприклад, у зв’язку з розподіленням гуманітарної допомоги зазвичай збільшується кількість людей на богослужінні. З іншого боку, ми часто спостерігаємо, що після розповсюдження християнської літератури результати не такі наочні. Але досвід показує, що люди, які приходять до церкви після ґрунтовного ознайомлення з християнською літературою, стають благословенням для громади.
Одним із прикладів, коли протягом тривалого часу Бог веде Своїх дітей до правдивого розуміння Писання, я хотів би поділитися.
Наша громада була заснована 1998 року. Це був час, з одного боку, глибокої економічної кризи, з іншого, – період, коли люди нарешті отримали можливість вгамувати духовну спрагу після багатьох років тоталітаризму та войовничого атеїзму. Завдяки підтримці братів із ToF, був наданий гарний базис для проповіді Слова та підтримки потребуючих матеріальної допомоги. Протягом кількох місяців новозаснована місія налічувала кілька десятків людей, які протягом року були конфірмовані. Серед цієї першої хвилі відвідувачів церкви вирізнялися два рідних брата Юрій та Вадим Балабаї. Вони знали Писання дуже добре, але також особливим чином їх хвилювали певні аспекти віросповідання. Як справедливо було зауважено першим пастором громади, розуміння певних доктрин мало кальвіністський акцент. Отже вони не могли були конфірмовані.
Але хоча брати й відвідували церкву не більше 6-ти місяців, вони малу гарну нагоду познайомитися з літературою „Лютеранської Спадщини” та стати респондентами часописів „ДОБРА ЗВІСТКА” та „СТЯГ”. Пройшло 8 років після того, як вони покинули громаду, і на початку 2007 року брати знову почали відвідувати нашу церкву. Це був час коли я готувався до ординації. Ми проводили з братами довгі дискусії по доктрині вибрання, також в світлі Закону та Євангелія обговорювали питання: „Чи може правдивий віруючий відпасти від благодаті?” Якщо 1998 року, коли брати вперше прийшли до церкви, вони не дуже розуміли, чому їх не конфірмували, то 2007 року була вже видана КНИГА ЗЛАГОДИ в українському перекладі. Отже з’явилась можливість наочно порівняти відмінність віросповідання братів від конфесійного лютеранства. Я вдячний Єпископу В’ячеславу Горпинчуку за те, що під час відвідин громади 2007 року, він знайшов час для довгої та змістовної дискусії з братами. Але, знову ж таки, і 2007 року через певні обставини брати виявилися неготовими до прийняття в спільноту тіла і крові нашого Господа Ісуса Христа.
Треба зауважити, що 90-ті роки стали часом духовного пробудження в Україні. Але в 2000-чні, спочатку після певної стабілізації ситуації в суспільстві, а тепер й під час нової, вже всесвітньої економічної кризи, на жаль, „любов багатьох охолола”. Нерідко згадується ситуація з десятьма прокаженими, із яких тільки один повернувся подякувати Господу (Лк.17:11-19). Кожен пастор УЛЦ, думаю, має в пам’яті довгий список колишніх відвідувачів, які покинули спільноту. Я особисто, серед інших, з особливою гіркотою згадував саме братів Балабаїв. Можливо саме тому, що знав про щирість їхнього віросповідання.
Згадував я їх не один. Брати й надалі поштою отримували нові видання „ЛЮТЕРАНСЬКОЇ СПАДЩИНИ”. Певні публікації часопису „ДОБРА ЗВІСТКА” схвилювали брата Юрія, змусили його переглянути своє віросповідання та в січні 2009 року знову відвідати богослужіння в громаді УЛЦ. Наступного разу старший брат прийшов вже з молодшим – з Вадимом. Протягом певного часу ми знову обговорювали віросповідання братів, і я, як покликаний Божий слуга, не знайшов ніяких перешкод для конфірмації. 1 березня 2009 року брати прийняли перше причастя.
Також треба зазначити, що їхнє повернення до громади в такий важкий період (як з погляду економіки, так і духовного стану в країні), мало дуже позитивний вплив. Це стосується і дискусій під час Біблійних занять, і допомоги в євангелізації, і підтримки служіння пожертвами.
Також приємно, що брати приєдналися до дияконської програми, яка розпочалася лекціями ректора Семінарії Святої Софії Джона Воґта наприкінці травня поточного року.
Я молюся, щоб брати Юрій та Вадим й надалі були благословенням для нашої Церкви та привели багатьох до пізнання правди.
Віктор Хаустов, пастор Громади ВСІХ СВЯТИХ у Харкові.
13 липня 2009р.
У розділах АУДІО та ВІДЕО ви можете познайомитися із виконаннями гімнів та частин літургії в нашій Громаді, а у розділі ІНШІ ДЖЕРЕЛА ми подаємо записи християнських співів, які зроблені в інших парафіях нашої Церкви.
А на ТЕКСТОВІЙ сторінці цього розділу ви можете ознайомитися із порядком Головного та інших Богослужінь зі «СЛУЖЕБНИКА УЛЦ», інші обряди служб, які в нашій Громаді використовуються на зборах не в «День Господній» (тобто, не в неділю), але на інших служіннях у будні дні в Церкві чи вдома. Також подаємо тексти та ноти деяких гімнів, які є у вжитку в нашій парафії та в інших громадах УЛЦ.
Окремий розділ виділено для пояснення важливості Літургії (як відомо, значення цього слова – «привселюдне Богослужіння»). Лютеранська Церква традиційно є літургійною, бо в центрі її життя стоїть служіння Слова і Таїнства. Це відбувається за заповіддю нашого Господа Ісуса Христа та в злагоді із апостольською доктриною (Мт.28:18-20, Мт.26:26-28, Дії 2:42, Кол.3:16). Лютеранська Церква реалізує цю волю Божу використовуючи здорові традиційні літургійні форми, які набуті Новозаповітною Церквою впродовж майже 2000-х років її історії (хоча багато традицій укорінені ще в служінні Скінії та Храму).
Ці традиції є благословенням для Церкви, бо дозволяють проводити служіння впорядковано. Адже Слово Боже також говорить: «Бо Бог не є Богом безладу, але миру»(1Кор.14:33). З іншого боку, використання певної літургійної форми не є таким законом, який повинен нав’язуватися вірним. Звідси в лютеранстві є багатство різноманітних літургійних традицій. Хоча вважається, що одному церковному тілу (синоду або об’єднанню церков) доречно дотримуватися єдиного обряду хоча б з тієї точи зору, що це дає краще відчуття спільноти Церкви. Також збереження літургійної ідентичності допомагає й збереженню й лютеранської віросповідної ідентичності.
З погляду ж історії, Лютеранська Реформація XVI ст. відбулася в контексті західнообрядового Християнства. Відповідно, була використана краща частина й літургійної спадщини Західного Християнства. Коли в 1920-х роках на Галичині та Волині виникло Українське Лютеранство, тоді були використані й відповідні зразки спадщини Східної Церкви. Так Теодором Ярчуком була укладена реформована Літургія Івана Златоустого, яка й нині використовується в літургійному житті відродженої УЛЦ. Д.Дж.Веббер зауважив, що Т.Ярчук «зробив для Східної Церкви те, що Мартін Лютер зробив для Західної Церкви, коли в 1523 році підготував "Formula Missae", євангельський перегляд Римської меси того часу».
Якщо вас глибше цікавить питання: «Чому Лютеранська Церква є Літургійною Церквою», то читайте однойменну статтю Д.Дж.Веббера, Передмову і Вступ до СЛУЖЕБНИКА УЛЦ та інші матеріали.
Пастир Віктор Хаустов