Телепрограма ЧАС РЕФОРМАЦІЇ. Випуск 4: "НА ЦЬОМУ СТОЮ!"

Перегляди: 394

Телепрограма ЧАС РЕФОРМАЦІЇ. Випуск 4: "НА ЦЬОМУ СТОЮ!"

Слава Ісусу Христу!

Вас вітає програма Української Лютеранської Церкви у Харкові «ЧАС РЕФОРМАЦІЇ».

Нагадаю: 31 жовтня 1517 року, тобто, 500 років тому, Мартін Лютер запропонував свої «95 тез» проти корупції в Церкві.

Friedrich Wilhelm Heinrich Martersteig (1814–1899). Лютер у Вормсі.

Але боротьба з корупцією зазвичай дуже важка, а особливо, коли корумпованою є влада, а простий пастир чи лідер громадського руху пропонує реформи, які обмежать незаконне збагачення чиновників світських чи церковних.

Що стосується реформ у Церкві, то метою будь-якої християнської реформації є приведення життя віруючих до норм Слова Божого. І події початку 16-го століття мають паралелі з реформами, описаними в Біблії. Такими були заходи старозаповітних царів Єзекії та Йосії. Тобто, успіх цих реформ був забезпечений підтримкою згори: від Бога та від царів.

Але не завжди для позитивних змін в житті віруючих бувають такі сприятливі умови. Часом проти реформаторів та їх прихильників об’єднувались і верхівка професійних священиків, і світські володарі. Так сталося під час Земного Шляху Христа. Сам Син Божий зійшов з небес!

Карл Генріх Блох (1834-1890). Нагірна проповідь.

І Він пропонує реформи життя віруючих: і проголошуючи Нагірну проповідь, і виганяючи торгівців з храму, і зцілюючи безнадійно хворих. Таким чином Господь показує, що грішник не в стані спасти себе сам. Натомість, грішнику треба віддатися в руки Божі, покластись тільки на Нього. А для цього храм має бути місцем проповіді чистого Євангелія, а не місцем для наживи торгівців.

І чим відповіли Сину Божому фарисеї та саддукеї, юдейський цар Ірод та римський прокуратор Понтій Пилат? Господа розіп’яли…

Браття! Ісус свідомо йшов на смерть для спасіння всього людства. Але, як Він Сам казав: горе людині, яка видає Сина Людського. Горе книжникам та фарисеям, на яких падає провина за кров усіх праведників: від Авеля до пророка Захарії та Івана Христителя.

Карл Генріх Блох (1834-1890). "Прийдіть до Мене!" Розп'яття Христа.

У книзі ж Дій ми читаємо про каменування диякона Степана, страту апостола Якова, переслідування інших апостолів. Ісус пророкував, що Його щирих послідовників будуть гнати. Але особливо прикро, коли пророків вбивають не за наказами язичницьких римських імператорів або провідників безбожної комуністичної влади, але за присудом тих, хто засів у церкві, видаючи себе за намісників Христа.

Саме таким чином за рішенням Констанського собору 1415 року було спалено чеського реформатора Яна Гуса, який закликав слідувати Писанню.

Спалення Ян Гуса: Diebold Schilling the Older, Spiezer Chronik (1485): та малюнок Яничека Змієли з Єнського кодексу).

У попередніх програмах ми говорили про небіблійні доктрини середньовічної церкви: про Чистилище та поклоніння святим. Але вони укоренилися завдяки підтримки Папи Римського. І саме проти так званої «непомильності та непогрішимості» папської посади та проти монополії папи трактувати Біблію рішуче й відверто виступив Лютер у наступні роки.

Хоча на певному етапі від папи з Риму і прийшли роз’яснення, в яких усувалися крайні зловживання індульгенцій (наприклад, що вони спасають від Пекла), Лютера це вже не заспокоїло.

Згодом, згадуючи початок своєї реформаційної діяльності, Лютер казав: «Якби я передбачав те, що станеться, я б ніколи не зайнявся цим. Але Бог затулив мені очі наче коневі, якому надягають шори перед подорожжю. І на самому початку я попросив Господа, щоб Він використовував мене тільки для Своїх цілей. Цю молитву Він почув і був милостивим до мене!»

Лютер спалює папську буллу.

У чому ж виявилася Милість Божа до Лютера? У тому, що Господь зберіг і віру, і життя цього Свого мужа, а ще й рясно благословив плодами його проповідь. Єдине, чого Бог позбавив Лютера, так це вінця мученика.

Перенесімось ж у 1521-й рік. Минуло майже 4 роки від публікації 95 тез. Хоча за наказом церковної влади було спалено багато книг Лютера, ще більше друкувалося та поширювалося. Вже було видано папську булу про відлучення Лютера від церкви, але й Мартін її спалив публічно. А курфюст Саксонії Фрідріх Мудрий відмовився видати свого кращого богослова на суд до Риму та домігся, щоб слухання відбулися у Німеччині.

Лютер їде до Вормсу.

І ось 17-18 квітня 1521 року Лютер отримав унікальну можливість засвідчити євангельську віру фактично перед собором німецької нації – на Сеймі у Вормсі. Очолював сейм імператор Карл V.

Мартіну Лютеру надали можливість відректися від своїх книг. Хоча він і розумів, що йому загрожує доля Яна Гуса, насправді Бога він боявся більше, аніж фізичної смерті. Бо Христос сказав: «Кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюсь перед Небесним Отцем Моїм.» (Матвія 10:32-33). І тому Лютер промовив перед сеймом свої знані слова: «Якщо я помиляюсь, то прошу показати мої помилки на підставі Писань. Якщо Слово Боже не засудить мене, то я не зможу відректися. На цьому стою і не можу інакше. Нехай допоможе мені Бог. Амінь!»

Anton Alexander von Werner (1843-1915). Лютер у Вормсі.

Це був один із найважливіших днів в історії Реформації. І хоча Лютера тоді не засудили, але час перших мучеників прийшов: 1523 року спалено євангельських віруючих у Брюсселі. 1540 року страчено лідера Лютеранської Реформації в Англії Роберта Барнса. А не так давно і в Україні – у 1930-40-х роках загинуло багато християн: серед них і провідник українських лютеран Теодор Ярчук зі Станіславівщини, і харківські лютеранські пастирі Клюдт та Зайб.

Ми ж нині живемо в країні, де проголошено та забезпечено свободу віросповідання. Цінуємо цей час. Дні бо лукаві і непевні. Господь же вірний та люблячий. Не проходьмо повз Нього!