Телепрограма ЧАС РЕФОРМАЦІЇ. Випуск 6: "РЕФОРМАЦІЯ ПОКЛОНІННЯ"

.. 

Слава Ісусу Христу!

     Вас вітає програма Української Лютеранської Церкви у Харкові «ЧАС РЕФОРМАЦІЇ».

Мартін Лютер як лицар Йорг під час "Вартбурзького полону" 1521-22рр. Фрагмент пам'ятнику Лютеру у Вормсі.

     Попередню програму ми присвятили перекладу Біблії Мартіном Лютером на живу німецьку мову. Цю працю він розпочав під час свого примусового перебування у Вартбурзькому замку 1521-22 років. Але Лютер залишає це безпечне місце, де жив під іменем лицаря Георга (Юнкера Йорга) та повертається до Віттенбергу, бо там почалися вже не реформаційні, а революційні чи бунтарські процеси: священників, які продовжували молитися Діві Марії чи служили меси за мертвих, виганяли з церков, закидали камінням; радикали під приводом боротьби з ідолопоклонством розбивали розп’яття, статуї, вівтарі та вітражі.

Шведська лютеранська церква у Tingsås. Картина "Христос з учнями" Bengt Nordenberg (1822-1902). Статуї Мойсея та Івана Євангеліста.  

     Лютер засудив ці незаконні насильницькі дії та наголосив, що Антихрист буде переможений не людською рукою, але Божою.

     Також на підставі Біблії було знайдено компроміс щодо використання у церкві образотворчого та інших видів мистецтва. Все, що прямо суперечило волі Божій – з церковних споруд прибиралося, а з обрядів вилучалося. Усе що було наказано Богом прямо – використовувалося з великою пошаною, а що не було запроваджено безпосередньо Господом, але не суперечило Біблії та служило на збудування віри – залишалося.

Лукас Кранах Старший (1472-1553) за участі Лукаса Кранаха Молодшого. Віттенберхький вівтар (1447). 

      Так у церковному житті лютеранської церкви знайшло своє місце й образотворче мистецтво. Лютеранські реформатори прийшли до висновку, що проблема не в самих зображеннях чи в різьбі, а у поклонінні їм. Адже Писання свідчить: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм» (Вихід 20:3-5). Наголос, насправді, на останньому: «Не вклоняйся їм і не служи їм». Адже в інших місцях Той же Господь давав накази виготовляти мистецькі вироби, які використовувалися у поклонінні, але не для поклоніння. Наприклад, це Ковчег Завіту, прикрашений фігурами двох херувимів (Вихід 25:18-20) та Мідяний Змій (Числа 21:8-9).

Джеймс Тіссо (1836-1902). Священики перед Ковчегом Завіту. 

     Таким чином, в лютеранській церкві продовжено традицію використовувати образотворче мистецтво, але винятково із педагогічною та естетичною метою, але не для поклоніння.

     Центром же, серцем життя Церкви стає Слово Боже! І йому надано максимальну можливість не тільки регламентувати поклоніння, але й звучати у поклонінні. І це Слово приходить проголошенням місць із Старого та Нового Заповітів, поясненням у проповіді, а разом із матеріальними елементами – у Таїнствах Хрищення та Господньої Вечері.

... (...-...). Лютеранська Літургія у Швеції.

     І Слово продовжило звучати разом із музикою: доброю старою (григоріанським хоралом, наприклад, співами «Отче наш», «Символа віри» та «Agnus Dei» – «Агнець Божий, Який гріх світу бере») та новою, написаною реформаторами в більш сучасному стилі та на христоцентричні тексти.

John R. Herbert (1810-1890). Папа Григорій вчить хлопчиків співати григоріанський хорал.

     При цьому зі Служби Божої вилучене все, що могло вести до покладання на людські заслуги: чи уповання віруючого на власні справи, чи на заслуги святих. Були скасовані меси за мертвих, для провадження яких, наприклад, штат Замкової церкви у невеликому Віттенберзі мав аж 25 священиків!

     Також було прибрано поклоніння неосвяченим елементам Господньої Вечері - так звану процесію corpus Christi. Замість цього центральне місце в Літургії (як і в часи ранньої Церкви) зайняла Господня Вечеря – тобто Живий Христос, Який у таїнстві Причастя приходить до вірних Своїми Тілом та Кров’ю.

Carl Röchling (1855-1920). Перша лютеранська меса у Бранденбурзі у 1539-му році. Причастя роздається під обома видами.

     І нині конфесійні лютерани зазвичай святкують Господню Вечерю щонеділі та під обома видами (на відміну від середньовічної практики, коли причасну чашу не давали мирянам).

     Реформований же обряд латинської меси було укладено Лютером 1523, а 1525 року запропоновано й порядок проведення меси німецькою мовою. Отже, рідною мовою зазвучала не тільки Біблія, але й Служба Божа. Також Лютер не наполягав на тому, щоб в усіх парафіях служіння проходило абсолютно за однаковим обрядом, хоча рекомендував зберігати єдність в основному. Як не було й примусу в переході на служіння тільки німецькою. Тому багато університетських та міських громад, що складалися з аристократії ще довгий час використовували латинську месу, бо парафіяни добре знали латину. 

Карл V приймає Аугзбурське віросповідання. Картина 1605 року.

     Важливим нововведенням Лютера стало те, що заохочувався церковний спів не тільки професійним хором, але під проводом цього хору і всіх віруючих, що засвідчувало біблійну доктрину про священство всіх християн. При цьому текст має домінуюче значення, слова не мають заглушуватися звуком органу чи губитися за красивими вокальними партіями.

     Сам Лютер казав про роль музичного служіння: «Після богослов’я в Церкві я поставив би музику на друге місце та віддав би їй найвищу шану». І якщо кожен ранок Лютер розпочинав із молитви, яка щонайменше тривала годину, то ввечері він співав християнські пісні під мандоліну, примовляючи, що диявол боїться псалмів та тікає від них так, як свого часу тікав від співу Давида.

 Gustav Spangenberg (1828–1891). Лютер грає на мандолині в колі родини. 

     Сам доктор Мартін Лютер є автором щонайменше десяти гімнів, найвідомішим із яких є «Могутня нам Твердиня Бог…». Пізніше один із єзуїтів визнавав, що гімни Лютера нанесли більше шкоди римо-католицизму, аніж його трактати.

Ноти та текст гімна Лютера "Могутня нам твердиня Бог".

     Церковний же спів із використанням інструментального супроводу є повністю узгодженим зі Словом Божим. Бо так співав Давид та інші автори книги Псалмів. Писання містить пісні і в інших книгах Старого Заповіту (псалми Мойсея, Міріам, Дебори, Анни), а також і в Новому Заповіті (як то співи Марії, Єлисавети, Семена, Захарія).

Andrea Celesti (1637-1712). Давид грає на цитрі. 

     Не забуваймо, що співав і Сам Господь Ісус. Прямо це принаймні раз задокументували Євангелія (Матвія 26:30, Марка 14:26), коли оповідають про події ночі із Чистого Четверга на Велику П’ятницю. Тобто, Христос співав псалми прямо перед Своєю видачею на муки.

     А послання Нового Заповіту, очевидно, містять й фрагменти гімнів ранньої апостольської церкви (Ефесян 5:14, 1Тимофія 3:16) та заохочують музичне прославлення: «Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні» (Колосян 3:16). 

Співаймо ж на славу Божу! Амінь!

Orazio Lomi Gentileschi (1563–1639). Дівчина грає на скрипці.