Телепрограма ЧАС РЕФОРМАЦІЇ. Випуск 7: "РЕФОРМАЦІЯ СІМ'Ї"

..

Слава Ісусу Христу!

     Вас вітає програма Української Лютеранської Церкви у Харкові «ЧАС РЕФОРМАЦІЇ».

     Ми продовжуємо розповідь про Реформацію церкви, яка розпочалася у Віттенберзі 1517 року, а 1521-22 під час так званого Вартбурзького полону Лютера набула радикального характеру. І найбільш помітним нововведенням став шлюб духовенства.

Портрет Мартінаа Лютера та його друкована праця. 

     Саме праці Лютера «Вавілонський полон церкви», «Звернення до шляхетного стану німецької нації» та «Про чернечі обітниці» призвели до відмови від целібату спочатку багатьох парафіяльних священиків, а зрештою навіть монахів та монахинь.

     Бо в своїх працях Лютер на підставі Писання підкреслив, що заповіді людські не можуть скасувати заповіді Божі, адже Господь ще в перших розділах книги Буття запровадив шлюб, сказавши: «Плодіться й розмножуйтеся, наповнюючи землю» (Буття1:28) та «Покине чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, - і стануть вони одним тілом» (Буття 2:24).

Жан-Батист Грьоз (1725-1805). Сільська наречена.

     Отже, Лютер та його учні всупереч середньовічному богослов’ю прийшли до висновку, що нема ніякого особливого чернечого поклику від Бога, який вище поклику чоловіка та дружини. А покладання на чернечі обітниці, якими начебто можна заслужити милість Божу, – це вже гріх самоправедності, бо до заслуг Христа додаються заповіді людські.

     Іншою спокусою для ченців був блуд. Лютер констатував факт: «Через те, що священикам у целібаті для ведення домашнього господарства необхідна жінки, зазвичай їм допомагають монахині. Але таке проживання під одним дахом неодружених чоловіка та жінки схоже на сусідства вогню та соломи. Природно, часом солома займається.»

Гравюра XVI ст.: Йоганн Тетцель (1455 чи 1460-1519). Лукас Кранах Старший (1472-1553): Портрет Мартіна Лютера. 

     Таким прикладом був красномовний продавець індульгенцій Йоганн Тетцель, якого врешті-решт церковні ієрархи звинуватили в тому, що він став причиною для початку Реформації. І верхівка кліру раптом «пригадала», що Тетцель має двох позашлюбних дітей. Під цим приводом його відсторонили від служіння.

     Лютер, ще будучи ченцем, дуже серйозно ставився до виконання заповідей, отже строго дотримувався целібату. І він, вже будучи реформатором, довгий час і не думав про шлюб. Коли ж у Віттенберзі ченці і черниці стали масово брати шлюб, він писав: «Але мене їм ніколи не одружити!». Але, як кажуть, «ніколи не кажи ніколи» 

     Бо одного разу до нього листом звернулися монахині з сусіднього села. Вони прийняли євангельську віру та хотіли покинути монастир. Лютер допоміг їм через добродія, який постачав до монастиря рибу та напередодні Великодня 1523 року зворотнім рейсом вивіз 12 черниць на своєму возі під видом порожніх діжок.

Ніколаус Амсдорф. Мартін Лютер. 

     Три колишні монашки повернулася до рідних, залишилось дев'ять. І майже всі вони за сприяння Лютера та його друзів вийшли заміж. Врешті-решт залишилась одна – Катарина фон Бора (1499-1552). Вона також мала нареченого – студента університету, але коли той поїхав додому, то батьки не благословили його на цей шлюб і він одружився з іншою. Невтішній Катарині також знайшли іншого нареченого, але їй він був дуже неприємний, в чому вона й призналася другу Лютера Ніколаусу Амсдорфу (1483-1565), при цьому пожартувавши, що могла б вийти заміж тільки за самого Амсдорфа чи Лютера. Скільки в цій фразі було жарту, а скільки правди – знає тільки Бог. 

Лукас Кранах Старший (1472-1553). Портрет Ганса та Маргарити Лютер.

     Але Лютер, відвідуючи батьків, переказав цю історію, до якої Ганс Лютер поставився серйозно, зауваживши, що він волів би мати онуків. Мартін задумався. На цей момент його ставлення до ймовірного шлюбу змінилося. Він писав: «Я не одружуюсь не тому, що я бездушний камінь, але я щодня очікую, що загину мученицькою смертю».

Лукас Кранах Старший (1472-1553). Портрети М.Лютера та Катерини фон Бора-Лютер 1528 року.

     Але ситуація з Катариною теж була особливою. Її статус монашки-втікачки був непевним, якщо не ганебним. Врешті-решт Лютер вирішив одружитися з нею з кількох причин: узаконити статус Катерини навіть у разі своєї ймовірної смерті, принести задоволення батькові, подратувати папу та диявола, засвідчити на практиці доктрину про цінність шлюбу, яку він так палко проповідував.

Шлюбна церемонія Мартіна Лютера та Катерини фон Бора-Лютер 1526 року. 

     Отже, в липні 1526 року 43-х річний Лютер та 27-милітня Катарина обвінчалися. Господь рясно благословив цей шлюб, який починався не з великої романтичної любові, але певною мірою був укладений під тиском обставин. І Лютер, який напередодні весілля писав: «Я б не сказав, що я втратив голову від кохання», згодом дуже поцінував свою дружину, яка народила шістьох дітей, вела велике господарство, лікувала свого чоловіка, ставши його справжньою помічницею (як це і має бути за Писанням). Катарина усіляким чином шанувала чоловіка, наприклад, називаючи його тільки на «Ви» та «пан доктор».

 Gustav Spangenberg (1828–1891). Лютер грає на мандолині в колі родини. 

     Зрештою, про ставлення Мартіна до дружини засвідчують такі його вчинки та дії: він її називав «моя пані», присвятив Катарині одну із найважливіших своїх праць – «Коментар на послання до Галатів», а в одному з листів писав: «Часом мені здається, що я вдячний Каті більше, аніж Христу, хоча Він для мене зробив незрівнянно більше…».

Paul Poetzsch (1858-1936). Мартін Лютер у колі родини 1546 року. 

     Можна сказати, що в шлюбі Лютерів ми бачимо новозаповітний зразок подружніх стосунків: «Дружини, – коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік – голова дружини, як і Христос – Голова Церкви […]. Чоловіки, - любіть своїх дружин, як і Христос полюбив церкву, і віддав за неї Себе!» (Еф.5:22-25) 

     Нехай і ваші сім’ї будуть благословенні Любов’ю Спасителя!

     На славу Божу, Амінь!

Фріц фон Уде (1848-1911). "Прийди, Господи Ісусе, будь наш гість...".