Проповідь пастора В.Хаустова на Івана 14:1-11 №13-1-А-1 "ПРАВДА" на 3-тю неділя по Великодню або на якусь із неділь по Трійці.

Тернопіль, Семінарія Святої Софії, Каплиця Христа-Викупителя, селище Березовиця, 8 вересня 2005 року.

Харків, Громада Всіх Святих, , орендований зал колишнього БК на площі Руднєва 7, 10 вересня 2005 року.

Ізюм, місія УЛЦ,  приватна квартира, 11 грудня 2007 року.

Харків, громада Всіх Святих, орендований зал в Будинку Письменника на вулиці Чернишевська, 59. 15 травня 2016 року (№2).

Полтава, служіння для вірних УЛЦ з Харкова в розпорошенні та для гостей у храмі "ПРИМИРЕННЯ" НЄЛЦУ, 30 червня 2022 року.

СЛУХАТИ АУДІОПРОПОВІДЬ

 Івана 14:1-11: 

14:1 Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!  2 Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?  3 А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.  4 А куди Я йду – дорогу ви знаєте.  5 Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?  6 Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.  7 Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили.  8 Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!  9 Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця?  10 Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.  11 Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі. (Переклад Івана Огієнка).

Інші читання: Плач Єремії 3:18-26, Євреїв 4:14-1, Псалом 70 (71) „До Тебе вдаюся я, Господи...”, Гімн 101 “Ти – шлях: Тобою біжимо від смерті!”.

Христос. Вітраж.

  Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

    Сьогодні буде проголошене Боже Слово з Євангелія від Івана: розділ 14, вірші із 1 по 11. Безперечно, центральний вірш тут – 6-й. Ісус говорить: “Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”.

    Отже дорога, правда, життя. Пропоную сьогодні із допомогою Святого Духа подумати в ширшому контексті Письма тільки над одним із цих слів. І також ми подивимось на 6-й вірш у світлі 11-го. Господь каже: “Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі”.

Eugène Burnand (1850-1921). Первосвященицька молитва Ісуса Христа за учнів. 

    Що ж, зазвичай ми не віримо словам. На те є причини. Нас занадто часто обманюють. Ми нерідко відповідаємо тим же. Тому кожен народ має схожі прислів’я: “Легше сказати, аніж зробити”, “Не словом, а делом”, “Actions speak louder than words” (тобто, “Вчинки промовляють голосніше, аніж слова”).

    У нашому світі багато неправди. Тому ми нед віримо одне одному. Трагічно, але також ми часто недовіряємо Святому Письму. І саме через ці проблеми ми будемо роздумувати сьогодні над поняттям правда та істина. Іншими словами, як і завжди, проповідь буде про святість і про гріх, про Бога і про нас. Звичайна лютеранська проповідь Закону та Євангелія.

Лукас Кранах Старший (1472-1553). Закон і Євангеліє (1529).

    Бог всезнаючий, отже Він знає і про нашу брехливість. Христос – втілений Бог. Тому Він знає про нашу звичку обдурювати та нашу недовіру до слів не тільки як всезнаючий Господь, але і як звичайна людина, що жила в цьому світі.

    Тому не дивно, що Ісус, після того, як Він ще раз об’явив Себе Богом, Який йде приготувати небесні помешкання для віруючих; не дивно, що після цього Спаситель каже: “Повірте Мені [ ...] Коли ж ні, то повірте за вчинки самі”.

Джеймс Тіссо (1836-1902). "Перші будуть останніми, а останні першими...".

    На відміну від нас, у Бога слово та діло не розходяться ніколи. І ми не в праві вимагати від Господа доказів Його правоти. Слово Боже говорить: “Хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом?” (Рим. 9:20a). Але Господь має милість спуститися до нашого розуміння та дещо роз’яснити.

    І, якщо ми замислимося, усе спілкування Бога із людством є великою дивиною. Творець Всесвіту Сам говорить із тими, кого створив, – із Адамом та Євою. Святий Єгова спілкується зі Своїм грішним народом через пророків, які самі були грішниками. І найбільший парадокс: у Ісусі безмежний Бог стається людиною. І тепер ця Боголюдина, сидячи серед Своїх учнів, говорить: “Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”.“Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі”.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус зцілює кривого у храмі.

     Що ж, Ісус багато чудес вчинив на очах у людей. Апостоли та ширший круг учнів саме через вчинки Ісуса повинні були впізнати у Ньому Месію.

    Але чому ж багато хто не зрозумів, не впізнав? Письмо каже: “Бог правдивий, а кожна людина неправдива” (Рим.3:4б). Точніше: „кожна людина неправедна”. Інший переклад: „кожна людина говорить неправду” (пер. Р.Турконяка). Це цитата із Псалма, вірш з якого, не точно „за буквою”, але влучно по суті передає один із російських перекладів: „всякий человек ложь” (Пс.115:2б або 116:11б). Говорячи делікатно, ми маємо властивість помилятися. Говорячи відверто: ми – неправда, нещирість, брехня, омана, лжа, облуда.

    І наша неправдивість буває різна. Ми можемо бути неправдивими брутально. Наприклад, коли людина бреше, розраховуючи на вигоду. Наприклад, коли брешемо, розраховуючи на вигоду. Частіше ж наша фальшивість набуває більш витончених форм: наприклад, ми обіцяємо щось зробити, але не виконуємо цього. Тоді ми любимо списувати все на несприятливі для нас обставини чи власну забудькуватість.

  Хуан де Хуанес (1523-1579). Остання Вечеря. 

    Нагадую, що слова про правду, дорогу та життя Христос говорить, по суті,  під час Таємної Вечері. І тут ми бачимо приклади обох видів такої неправдивості. Христос показує Свого зрадника – Юду, який спланував свої дії заздалегідь. Ми бачимо іншого зрадника: Петро у запалі дав необережну обіцянку – завжди бути вірним Ісусу. І ми добре знаємо, що сталося навіть ще до першого співу півня...

Robert Leinweber (1845-1921). Покаяння Петра.

    “Бог правдивий, а кожна людина неправдива”. У кращому випадку ми схожі на Петра. Можливо, нам не подобається такий висновок. Усім нам неприємно бути в списку неправдивих людей між Петром та Юдою. Але це правда. І те, що ми не любимо цю правду, – також свідчить про нашу неправдивість.

    Зазвичай ми намагаємося поблажливо ставитися до своїх гріхів. Ми вносимо градацію: гріхи менші та більші, смертні та несмертні, велика брехня та маленька неправда, яка може бути на користь, „во благо”. Але все це самообман. Нема гріхів великих та маленьких. Христос говорить: “Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!” (Мт.5:48). І ми не можемо витримати Божий суд за Його стандартами. Бо “кожна людина неправдива”.

 Карл Генріх Блох (1834-1900). Нагірна Проповідь.

    Подумаймо над таким питанням: чи здатні ми бути абсолютно правдивими в нашому повсякденному житті? Нещодавно я знову почув старий монолог відомого сатирика. Він говорить саме про людей, які намагаються бути абсолютно чесними. Гуморист говорить серйозні речі. Абсолютно чесна людина – “борець за правду” – стає лихом для оточуючих. “Цей чоловік прямий, як залізобетонний стовп. Із ним не зручно. Він не гнеться.” Із такою людиною неможливо досягти “розумних” компромісів. Він “псує” життя ближнім. Жага до правди ускладнює його власне життя. Ось два приклади із монологу. Тільки спочатку уявімо себе такою абсолютно правдивою людиною. Розумію, це складно. Але, спробуймо...

Михайло Жванецький (1934-2020).

    Отже, ваш друг купив нову річ. Він тішиться нею. Насправді річ неякісна та ще й занадто дорога. Всі друзі тактовно мовчать або говорять “маленьку неправду”: “О, справді, гарна річ!” Але ви – “борець за правду”, тому ви “відкриваєте очі” щасливому покупцю. “Річ погана, занадто дорога, там-то і там-то можна було купити кращу і дешевше”. І що змінилося? Друг розчарований, але виправити вже нічого не можна, тому все своє невдоволення він переносить на вас...

    Інша ситуація. Більш пікантна. Дружина зраджує чоловіка. Знають про це всі. Зрозуміло, окрім чоловіка. Ви є найближчим другом цієї сім’ї. Отже, ви приходите до подружжя та говорите правду в обличчя. Що далі? Гуморист підсумовує: “Вони помиряться. Але вашої ноги в їхньому домі після цього не буде”.

Jean-Léon Gérôme (1824-1904). Правда, яка з'являється із джерела людського сорому.

    Це смішно. Але дуже схоже на правду. Ми не знаємо, що робити із правдою. Ми боїмося її. Пам’ятаєте приказку: “Правда коле очі” або “Правда муляє очі”. Ще кажуть: "Гола Правда". Ще кажуть: "Гола Правда". Є сюжет у живописців, в центрі якого оголена жінка, що виходить з води. А називають картину так: "Правда, яка з'являється з джерела людського сорому". Чи справді Правда безсоромна? Краще відповісти так: "Ми настільки загрузли в нашій брехні, що оголена правда засоромлює нас..." І початок цьому сюжету поклало гріхопадіння в Еденському Саду... 

Domenico Zampieri (or Domenichino; 1581-1641). Гріхопадіння і розмова із Богом.

    Часом це призводить до комічних ситуацій, зокрема сцена з перелюбом із того монологу сатирика. Більшість жартів пов’язані із цією темою. Але якою була доля пророків, що говорили Божу правду про перелюб царям. Якщо голос пророка Натана був почутий, то чого коштувала Івану Хрестителю його критика нечестивого „шлюбу” царя Ірода...

Мікельанжело Караваджо (1571-1610). Саломея з головою Івана Христителя.

    І скільки біблійних пророків поплатилися життям за те, що говорили людям найфундаментальнішу правду про їхню невірність Богу, про те, що Єрусалим і весь Ізраїль став невірною дружиною Господа?

    І що зробили люди із Тим, Хто Сам був Правдою? Його вбили. Як і багатьох – саме за правду. Але спочатку Його судили. Для того щоб надати вигляд справедливості несправедливому вироку. Ісуса кілька разів допитували різні можновладці. І один із них, Понтій Пілат, задав Христу цікаве запитання: “Що є правда?” (Ів.18:38a). Як може бути справедливим суд, якщо суддя не знає, “Що є правда”?

Микола Ге (1831-1894). Що є Істина? (Христос у Пилата).

    Але ж це проблема не тільки Пілата. Люди люблять судити про правду в духовній царині. Наприклад: “Яка релігія є правдивою?”, „Чи взагалі Бог існує?” "А якщо Бога нема, то можна жити так, як хочеться?" Адже: “Що є правда?” Нині часто чуємо: “Правда відносна. Правильність рішення залежить від ситуації. За одних умов правильно вчинити так, а за інших інакше.” Це часто допомагає стати успішним у цьому грішному світі. А потім можна себе виправдати за гріх так: "У кожного своя правда…" І ця "моя правда", насправді, не є істиною, але вона зручна для мене, для мого самовиправдання.

    Але Бог таких відповідей не приймає. Бо правда одна – ми грішні, неправдиві; а Бог – Святий і Праведний. Він не терпить неправди. Бо Він є Істиною! Гріх та грішник мають вмерти. Проблема для нас? Так, бо жодна людина не може виправдатися перед Богом. 

Джеймс Тіссо (1836-1902). Христос у Пилата під час першого допиту.

    Пригадаймо, які слова Ісуса змусили Пілата спитати: “Що є правда?”. Господь сказав: “Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос” (Ів.18:37б).

    Цієї ж ночі, перед видачею на хрест, Ісус молить Отця за учнів: “Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда”. (Ів.17:17). “А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони. Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.” (Ів.17:19-20).

    Ісус просить за тих, хто не розумів Його слів: за Хому, за Пилипа, за Петра. Ісус просить за всіх нас. І Отець освятив нас Святим Духом, а Христос дарує нам Свою праведність.

Микола Ге (1831-1894). Голгофа.

    Пам’ятаєте сказане Господом?: “Повірте Мені [ ...]  Коли ж ні, то повірте за вчинки самі”? Пам’ятаєте приказку: “Вчинки промовляють голосніше, аніж слова”? Ісус зробив все, що необхідно для нашого спасіння. Він взяв на Себе всю нашу неправдивість. Він поховав усі наші гріхи на хресті. Він переміг нашу смерть Своєю смертю. Отже, Смерть нашого Господа заради нас промовляє гучніше, ніж будь-які слова про любов та відданість. І Воскресіння Ісусове краще будь-яких слів доводить, що Христос є Богом, що Він та Отець – одне. І що смерть та гріх не мають влади над Ісусом. І над віруючими в Нього!

    Дорогі брати та сестри! А чи наші “Вчинки промовляють голосніше, аніж слова”? Якщо так, то це чудово! Адже тоді наші ближні бачать, що ми – християни, саме через наші вчинки! І, можливо, хтось саме через наші добрі діла зацікавиться Церквою та почує Євангеліє? А Слово даремно до Господа не вертається. Воно приводить грішника до віри, до покаяння. Слово показує нам єдину правдиву дорогу до Бога, дарує нам правду та вічне життя! Амінь!

 Генріх Хоффман (1824-1911). Ісус і Багатий юнак (1881).

Отже, нехай серця ваші не тривожиться! Віруйте в Бога, покладайтеся на Господа нашого Ісуса Христа, довіряйте Слову Божому! Амінь!

ЧИТАТИ НАСТУПНУ ПРОПОВІДЬ на ІВАНА 14:1-11 на тему "ДОРОГА"