Проповідь п. Віктора Хаустова №043-1 на 2Петра 1:2-11 «Усе потрібне для життя і побожності» (4-та неділя Великого посту)

Харків, Громада Всіх Святих, 10 квітня 2016р.

Фра Беато Анжеліко (1395-1555). Святий Петро проповідує в присутності Святого Марка.

ДИВИТИСЯ ВІДЕОПРОПОВІДЬ

2Петра 1:2-11

 2 Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!

 3 Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою.

 4 Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління.

 5 Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання,

 6 а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя,

 7 а в благочесті братерство, а в братерстві любов.

 8 Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.

 9 А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів.

 10 Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь.

 11 Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. (Переклад Івана Огієнка).

Інші читання:  Ісая 49:8-13, Івана 6:36-51.

Гвідо Рені (1575-1642). Святий Петро.

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (в.2) 

     Так вітає нас на початку свого другого соборного послання „Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа” (в.1а). Він звертається до всіх „тих, хто одержав із нами рівноцінну віру в [праведності] Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа”. (в.1б). І сьогодні буде проповідуване Слово Боже із цього послання, розділ 1, вірші із 2 по 11.

     Отже, „благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!” (в.2). Петро пише до віруючих. Петро пише до тих, хто вже отримав благодать Божу – незаслужений нами дар спасіння у Христі. Бо якби ми могли спастися по своїм ділам, по заслугам – це вже не була б благодать. Так і Св.Павло в посланні до Ефесян говорить: „Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий” (Еф.2:8).

     Петро пише до тих, хто вже має правдивий мир в серці – мир із Богом. Бог називає віруючих праведними – праведними Христовою праведністю. Так і Св.Павло говорить у посланні до Римлян про цю праведність, яка „залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого, що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого. Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа.” (Рим.4:25б-25, 5:1).

Карл Генріх Блох (1834-1892). Воскресіння Ісуса Христа. "Прийдіть до Мене!"

      Таким чином, і спасіння, і благодать, і мир ми отримуємо від Бога і через Бога. Але Петро говорить: „благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!” (в.2). Отже, Бог хоче, щоб даний Ним мир у нас збільшився. Він хоче, щоб ми доклали всіх зусиль для примноження даного нам добра. І апостол пояснює, що примножити мир ми можемо тільки подальшим пізнанням „Бога й Ісуса, Господа нашого!” І для збільшення цього ми з вами маємо всі умови, адже „усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою” (в.3). Це пізнання дає нам все необхідне як для життя вічного, так і для побожного християнського життя в цьому світі. Ми тепер справді можемо виконувати Божі заповіді – не із примусу, але у християнській любові. Тепер це можливо, бо відроджені християни „стали учасниками Божої Істоти”, чи, іншими словами, спільниками або причастниками „Божої природи” (в.4б).

Лукас Кранах Старший (1472-1553). Закон і Євангеліє (1529).

      І ось тут, у 4-му вірші, поруч із дарованими нам „цінними та великими обітницями”, ми чуємо про зло та гріх від яких маємо утікати. Св.Петро дуже виразно говорить про гріх та його наслідки як про „пожадливе світове тління”.

     Замислимомся ж над цими словами. Звідки в світ прийшов гріх? – „І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево”. (Бут.3:6а). Гріх ввійшов спочатку через пожадливість в серці Єви, а потім проявився непослухом у дії. Отже, „пожадливе світове тління”. Світ був створений добрим, досконалим, але через гріх світ повністю зіпсувався. І тепер, коли ми читаємо в Письмі вислів цей світ, то ми розуміємо, що мова йде про гріховний світ, світ, що деградує, розпадається, гниє або зотліває. „Пожадливе світове тління”: все, що є в цьому гріховному світі приречене на руйнацію, розпад, страждання та, кінець-кінцем, на смерть. Важко жити в цьому світі. Як же ми, будучи самі вражені гріхом, можемо всьому цьому протистояти? Здається, неможливо.

Ян Брейгель (1568-1625) та Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Гріхопадіння.

     Але Бог наказує: „Утікайте від пожадливого світового тління”! Інший переклад пояснює це трохи інакше: „Уникайте морального розтління, що в світі!” І в подальших віршах Святий Петро та Святий Дух говорять, що ми не маємо бути ледачими та безплідними, ми не маємо бути сліпими чи короткозорими в духовних питаннях, ми не маємо забувати про те, що Господь очистив нас від наших давніх гріхів. Тобто, ми повинні й далі воліти перебувати з Господом, пізнавати нашого Спасителя ще краще. Ми маємо, як говорить Петро у 1-му посланні, „відкласти усяку злобу [...] і, немов новонароджені немовлята, жадати щирого духовного молока” (1Петр.2:1а-2а), бо Господь „відродив нас [...] на спадщину нетлінну [...], заховану в небі для вас”. (1Петр.1:3-4). І у нас тепер є все необхідне для побожного життя! Нам є куди утікати від зла – до Бога! І Бог з нами і навіть, в нас! Звісно, якщо Ісус проживає в наших серцях, якщо наші тіла є храмами Духа Святого.

Gerard Seghers (1591-1651). Ісус-Викупитель та прощені грішники.

      Отже, апостол, заохочуючи „утікати пожадливостей світового тління”, говорить: „Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя, а в благочесті братерство, а в братерстві любов.” (в.5-7). І перелік цих прекрасних рис характеру християнина починається саме із віри. Адже через віру ми поєднані із Тим, Кому довіряємо – із Богом, із Христом, із Святим Духом. Тільки Бог є джерелом усього доброго, тому християни й можуть показати у своїй вірі чесноту, чи іншими словами, моральну досконалість. Здається недосяжна вимога? Так, ми самі по собі не можемо бути морально досконалими, але із Господом все можливе! Бо джерело наших чеснот – у Ньому. Повернімося ще раз до послання до Ефесян: „спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували.” (Еф.2:8-10).

Cima da Conegliano (1460–1518). Бог-Отець.

      Далі апостол закликає нас в цій чесноті, в моральній досконалості проявити пізнання: знання або розуміння. І якщо наше пізнання укорінено в Слові Божому, ми усвідомлюємо, що Господь зробив для нас, і ми усвідомлюємо також, наскільки ми далекі від ідеалу. І, усвідомлюючи всю глибину нашого гріха, ми маємо проявити у цьому знанні все стримання та всю терпеливість, щоб не дати гріху знову опанувати нами. І, стримуючи свої гріховні пожадання, витримуючи або перетерплюючи спокуси та випробування, покладаючись повністю на милість Господа, ми справді можемо бути доброчесними і побожними, ми справді здатні на братню християнську любов.

      І сьогодні Петро чітко говорить, що всі ці риси християнського характеру: чеснота, пізнання, стримання, терпеливість, благочестя, братерство та любов є плодами віри.

Ян ван Ейк (1385\90-1441). Марія читає Святі Писання. Герріт ван Хонтхорст (1592-1656). П'яниця.

      А якщо ми не маємо цих плодів віри, то ми – духовно сліпі, короткозорі, або, іншими словами, закрили очі, не хочемо перебувати в пізнанні Господа. Тоді ми забули „про очищення з своїх давніх гріхів” (в.9б). Тоді ми залишаємося у наших гріхах, і, якщо ситуацію не виправити, ми замість спасіння отримаємо засудження. Замість „небесної нетлінної спадщини” ми станемо вічною частиною „світового тління”.

     І що робити, якщо ми побачили, що пекло для нас ближче, аніж Небеса? Тільки повертатися до Ісуса, Який, за словами того ж Петра „не був зоставлений в аду, [...] не зазнав зотління” (Дії 2:31б). Бо Він смертю смерть переміг! І зробив Господь це заради вас. Перебуваймо ж з Христом,  не відвертаймося від Нього!

Пітер Франс де Греббер (бл.1600-бл.1652). Христос по воскресіння предстає перед Отцем.

     Звісно, у нас є багато спокус, які провокують нас відвернутися від Бога. Звісно, підніматися вгору по щаблям чеснот, про які говорить Петро, важко. Звісно, завжди легше спускатися вниз, але це – дорога до Пекла. Тому ми, всупереч нашому гріху, потребуємо підніматися вгору до Господа.

     Мені пригадалася історія, яку колись використав один проповідник як сучасну притчу. Льотчик випробовував новий літак. Все наче йшло добре, але небезпека з’явилась не від недосконалості нової машини, але з абсолютно несподіваного боку: у літаку, виявляється, був пацюк, який став гризти дроти, що були життєво необхідні для безпеки літака. Швидко посадити літак було ніде. Безглузда смерть від гидкого пацюка чи втрата дорого літака здавалася неминучою, але льотчик знав вихід. Від піднявся на максимально можливу висоту, де кисню вже не вистачало для життя ані людини, ані щура. Пацюк здох, а льотчик використав кисневу маску та врятувався.

John Constable (1776-1837). Небо.

     Дорогі брати та сестри! Нехай ця історія буде нам прикладом. Не будьмо ледачі у пізнанні Господа! Піднімаючись по щаблям досконалості та „чинімо міцним своє покликання та вибрання”. (в.10б). Адже, коли ми наближаємося до Бога – ми віддаляємося від тління, від смерті, а наш гріх здихає як той пацюк.

     Хоча, певний, нам з вами для цього не треба ставати льотчиками. Ми просто потребуємо перебувати в Слові Божому. Воно нас досягає, коли ми читаємо його. Можливо, комусь вже важко читати, хтось справді стає дуже короткозорим – Слово досягає вас промовлене, у проповіді. Можливо, хтось із нас погано чує – але Слово досягає нас і водою нашого хрищення, а поєднане із вином та хлібом, досягає нас у таїнстві Господньої вечері – і це не просто Слово – це Сам Господь приходить до нас водою та кров’ю, очищуючи нас від наших давніх і недавніх гріхів. Нехай же все добре примножиться в вас у пізнанні Бога, і тоді „щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа” (в.11). Амінь!

„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” Амінь!

Pietro Perugino (1446-1524). Бог-Отець в оточенні анголів