Харків, Громада Всіх Святих, 12 жовтня 2008р.
Повторення Закону 6:4-7
4 Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш – Господь один! 5 І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! 6 І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. 7 І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. (Переклад Івана Огієнка)
Інші читання: Галатів 5:25- 6:10, Матвія 6:24-34,
"Навчи своїх дітей". Літографія компанії ПРОВІДЕНС поч.ХХ ст. (бл.1907 року).
Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
Сьогодні буде проголошено Слово Боже з книги Повторення Закону, розділ 6, вірші з 4 по 7-й: ... Отже, Святий Дух звертається до вас: Слухайте! „Господь, Бог наш – Гос-подь один!” (в.4) Що означає для нас це просте твердження в контексті книги Повторення Закону та в контексті всього Писання?
По-перше, Святий Дух в цій книзі показує нам Одного Бога, а Новий Заповіт об’являє нам цього Одного Бога Триєдиним: Отцем, Сином та Святим Духом. Тобто, Бог один, але в трьох особах. По-друге, коли ми читаємо цей вірш: „Господь, Бог наш – Господь один! І люби Господа, Бога твого”, то згадується перша заповідь: „Я Господь, Бог твій, [...] Хай не буде тобі інших богів передо Мною!” (Вих.20:2а,3).
Отже, під страхом смертної кари, яка буде вічно виконуватися в Пеклі, Бог забороняє нам поклонятися будь-кому, окрім Його Самого. Але мало того. Святий Дух наказує: „І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!” (в.5). Складно?
Але, зауважмо, Бог забороняє нам за будь-яких обставин поклонятися іншому. Але Бог не забороняє нам любити інших. Бог тільки наказує нам не любити когось чи щось більше, ніж Його, нашого єдиного Творця та єдине джерело всього доброго. Пам’ятаймо слова Ісуса: „Люби Господа Бога свого [...]. Люби свого ближнього, як самого себе.” (Мт.22:37,39).
Генріх Хоффман (1824-1911). Ісус і Багатий юнак (1881)
Понад усе ми повинні любити Бога, а потім можемо любити і ближніх, і все те добре, що дане Богом. Але будьмо обережні! Якщо ми починаємо любити будь-що більше, аніж Бога – наша душа в небезпеці!
Також необхідно розуміти, що коли ми не любимо Бога, насправді ми не можемо любити й інших. Бо чим є насправді любов невіруючого? Зазвичай це любов не до іншого, а це любов до себе. Чому люди в усьому світі люблять свою країну? – Бо це їхня країна. І, якщо ми любимо Україну більше, аніж Христа – ми під прокляттям. Продовжимо: Чому ж ми любимо наше місто? – Бо це наше місто! Чому ми любимо своїх батьків – тому що це наші батьки. Чому ми любимо своїх дітей? – Бо це наші діти! І горе їм, якщо вони успадкували якісь риси свекрухи чи тещі! Бо ці звички чи риси зовнішності часом дратують. Бо свекруха чи теща – це не моя мама (якщо хтось навіть й змушений називати її мамою)! Чому ми говоримо: „Я люблю мою роботу!” ? (Якщо взагалі ми так говоримо чи думаємо). Можливо, комусь треба чесно сказати самому собі: „Я люблю мою роботу, бо вона приносить визнання та гроші”. Далі: „Я люблю свою домівку чи свої гроші, – бо це моя домівка і мої гроші! Бо в цьому будинку живу Я! Бо ці гроші Я можу потратити на Себе!” І коли відкриваються такі "блискучі" перспективи – чи ми вже здатні пам’ятати про Бога?
Жан-Лео́н Жеро́м (1824-1904). Господь на горі синай та Божий люд.
Але Боже Слово говорить: Слухай: „Господь, Бог наш – Господь один!”. „І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм” (в.6). Тобто, слухай, пам’ятай, не забувай про це! Нещодавно я почув пояснення цього вірша досвідченим проповідником. Це пояснення кожному з нас варто застосовувати до себе: „Слухай! [...] Господь, Бог наш – Господь один!” „І це не ти!” Можливо, це і є найкращим уроком по першій заповіді: „Хай не буде тобі інших богів передо Мною!” (Вих.20:3). Здається, що наша справжня проблема – тільки любов до себе. Ті ідоли, яких ми собі вибираємо, свідчать тільки це: „Ми ставимо себе на п’єдестал замість Бога”. Хоча пояснити першу заповідь не так і важко, але жити так, щоб її не порушувати... здається майже неможливим...
Ганс Мемлінг (1432-1494). Старшний суд.
Нещодавно мені прийшлося говорити із людиною, яка називає себе віруючою, хоча й має купу претензій і до Бога, і до ближніх. І ця людина пояснила мені першу заповідь буквально по книзі Вихід: „Хай не буде тобі інших богів передо Мною!” означає „Не робити статуеток і не поклонятися їм”. Я був трохи розчарований таким формальним підходом, та намагався перевести розмову в правильне, на мій погляд, русло. Адже зазвичай ми говоримо, що найчастіше неправдивим богом для сучасної людини стають не різьблені ідоли, але гроші, влада, власні діти, власна зовнішність, тощо. Ми, сучасні люди, стали більш вишуканими. Хто з нас тепер робить собі різьбу, тобто якісь статуетки чи обереги, а потім хто з нас їм поклоняється?
Статуетка Ваала з бронзи та золота (Ugarit сучасна Ras Shamra, Сірія). Статуетка Астарти (алебастр, золото, терракота, рубин, Фінікія, 3ст. до Христа).
Але, трохи подумавши, я змінив свою думку щодо неактуальності цього наказу: не робити певних предметів і не поклонятися їм. Я змінив свою думку, коли почув пояснення Слова Божого: „Господь, Бог наш – Господь один!” – „І це не ти!” Бо все те, що ми не любимо в інших, все те, що ми зневажаємо в інших, все те, чим ми гидуємо в інших, все це, якщо воно притаманне нам, – дуже нам подобається.
Мщзаїчна підлога в синагозі в Бейт-Альфа (Ізраїль, 6-те століття по Христу). Знаки Зодіака, що оточують колесницю Сонця.
Чи багато людей люблять скорпіонів? Чи багато жінок (й чоловіків) прийдуть в захват, якщо їх обізвуть пацюком (крисою)? Але як міняється ставлення людини до цих істот, коли астролог чи інший ворожбит скаже, що ви – Скорпіон, чи Рак, чи Баран (перепрошую, Овен), чи, за східним гороскопом, Мавпа або Свиня. Якщо Свиня це – я, то від неї вже не так погано й тхне (перепрошую, пахне). Якщо я Скорпіон чи Змія, то хай мене всі бояться. І взагалі, ці істоти спокійні, мовчазні, самі на людей зазвичай не нападають: „Ось тільки не треба мене виводити із себе!” А якщо я, відповідно до друїдів, Дуб, то це стосується не інтелекту, а твердості характеру!
Брати і сестри! Боюсь, що я не помилюсь, коли скажу, що дехто з нас захоплюється гороскопами: регулярно їх читають, вірять їм, приймають важливі рішення в житті із урахуванням порад астрологів та із задоволенням носять ювелірні прикраси із знаками Зодіаку. На жаль, з часів Мойсея нічого не змінилося. Бог так само звертається до нас: „Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій [...] що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене.” (Вих.20:4-5).
Знаки зодіака. Сучасна графіка.
І чи можемо ми відповісти Богу із чистим сумлінням: „Я невинний в покло-нінні фальшивим богам: грошам та сексу, гороскопам чи ворожкам”? Чи можемо ми із чистим сумлінням сказати: „Боже, я не боюсь, що Ти покараєш моїх дітей за мої гріхи, бо я абсолютно вірний Тобі”?
Приблизно 10-20 років тому наше суспільство накрили дві хвилі: хвиля духовності та хвиля псевдодуховності. Великі маси людей пішли до християнських церков чи захопилися астрологією. Інтерес до церкви, як показують спостереження, трохи охолов. До гороскопів, на жаль, ні. Але що показує наша зацікавленість в гороскопах?
Перше: ми довіряємо не Богу, Який створив все, а зіркам, що створені Ним. Ось що говорить про Бога Йов: „Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі. Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах, Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.” (Йов 9:7-9).
Ян Алоізій Матейко (1838-1893). Астроном Коперник говорить з Богом.
Друге: поклоніння зорям є гидотою для Господа: „Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі [...]. Не вклоняйся їм і не служи їм” (Вих.20:3-4).
Третє: якщо ми не покаємося і не відвернемося від цього гріха, Бог також покарає нас у цьому житті та у вічності. „Якщо б ти піднісся, немов той орел, і якщо б ти кубло своє склав поміж зорями, то й звідти Я скину тебе, промовляє Господь!” (Ов.1:4) Бо в руках Господа знаходиться доля не тільки орла чи космонавта. Бо в Божих руках – доля всього світу, доля землі та неба. І Письмо чітко і в багатьох місцях говорить, що цей світ очікує кінець: „І небесні світила усі позникають, а небо, як звій книжковий, буде звинене, і всі його зорі попадають, як спадає оте виноградове листя...” (Іс.34:4).
І чи допоможуть нам у вічності зірки, що падають, наче виноградне листя? Але у нас є Добра новина! Ісус говорить, що коли „сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні пору-шаться [...] побачать [...] Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою”. (Мт.24:29б-30б). Господь прийде на суд. Але цей суд буде судом для невіруючих. І, якщо ми не покаялися сьогодні тут, якщо ми покладаємося на зірки чи на гроші, якщо ми якщо ми покладаємося тільки на себе, наприклад, на свою зіркову кар’єру, або на зіркову кар’єру іншого, того, хто підтримує нас тут матеріально – ми під вічним прокляттям. Можливо, й наші діти будуть під вічним прокляттям.
Віктор Васнєцов (1848-1926). Страшний Суд.
Але що нам говорить Слово Боже сьогодні? „Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! [...] І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш.” (в.4,5,7). Якщо ми „пильно навчимо” наших дітей заповідям Божим, якщо вони, подібно до волхвів, будуть ведені не гороскопами від Бога, а навпаки, будуть приведені Різдвяною зіркою до Ісуса, тоді наші діти отримують найкращий захист. І тоді для нас Бог не буде грізним суддею, але милостивим Спасителем, Який говорить: „Я Господь, Бог твій, [...] що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей” (Вих.20:6).
Дорогі брати та сестри! Нехай же в вашому серці сяють не мертві зірки, розташування яких на небі нагадує мешканців акваріуму, тераріуму чи зоопарку, але нехай в вашому серці сяє Голгофський Хрест, на якому Спаси-тель поховав всі ваші гріхи!
Розп'яття. Сучасний золотий вироб.
А якщо наші чарівні дівчата та жінки люблять ювелірні прикраси, що погано уявляють своє життя без них, то нехай натільний Хрест Ісуса замінить знаки Зодіаку. А якщо вам дуже подобаються зірки, що, наче діаманти сяють у нічному небі, то знайте: Бог не хоче, щоб наша фізична смерть ставала кінцем життя, Бог не хоче, щоб ми у вічності були відокремлені від Його слави, від Його сяйва. І тому Господь говорить нам через пророка Даниїла: „І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту. А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків.” (Дан.12:2-3). Будьмо ж розумні, тримаймося Христа самі та приводьмо до Нього, якщо спочатку й не багатьох, то хоча б своїх найближчих родичів і друзів. І будете сяяти у Божому Царстві разом з ними навіки віків! Амінь!
„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” (Фил.4:7) Амінь!
Карл Генріх Блох (1834-1890). Примиритель.
У Лютеранській Церкві проповідь займає центральне місце у Службі Божій (сподіваємось, що і в будь-якій іншій Християнській конфесії). Хіба що лютерани ставлять поруч із проповіддю Слова ще належне вживання Таїнства (Хрищення та Господньої Вечері). Але хіба можна уявити застосування Таїнства без проповіді Слова? Детальніше про зв’язок між проповіддю і Таїнством дивіться у розділі «ЗНАЙОМСТВО ІЗ ЛЮТЕРАНСТВОМ».
Отже, ми не випадково вибрали візуальним символом нашого сайту картину Лукаса Кранаха Старшого «Мартін Лютер проповідує Слово Боже». Значення проповіді в Церкві неможливо переоцінити, бо тільки Слово Боже може нас спасти і змінити. Проповідь Закону Божого веде нас до пізнання гріха і власної неспроможності спастися (Рим.3:19). А проповідь Євангелія оживляє грішника, дає йому народження згори.
Бо тільки через Своє Слово Бог дає нам спасаючу віру. Св.Павло і Святий Дух говорять: «Тож віра – від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим.10:17). Тільки свідчення про «Христа розп’ятого» (1Кор.1:23), тільки це «Слово про хреста» (1Кор.1:18) є «силою Божою на спасіння кожному» (Рим.1:16).
Лютеранська Церква завжди проповідували «спасіння кожному», тобто те, що Ісус помер «за всіх», «за весь світ» (Ів.1:29, Ів.3:16, 1Ів.2:2, Тита 2:11). Ось тому і Слово Боже має бути проповідуване «для всіх»: для людей всіх вікових груп (як ви бачите на картині Кранаха, Лютер проповідує і для дорослих, і для дітей), для «всіх народів» (євреїв і греків (Рим.1:16б), німців та українців, американців і африканців тощо), таким чином, Слово повинно проповідуватися до нас особисто, а ми також маємо свідчити всім. Для публічної проповіді в Церкві Бог запровадив посади служителів, від імені яких Святим Духом говорить Апостол: «Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!» (2Кор.5:20). Проповідь спасіння в Ісусі – це воля Божа, яка має виконуватися до Другого приходу Спасителя.
Підсумовуючи вище сказане, підкреслимо: подібним до того, як проповідь має бути центром Служби Божої, то серцевиною проповіді є свідчення про «Христа розп’ятого» (так, як це робив Лютер і як завжди робили конфесійні лютерани; так, як це зобразив на картині Лукас Кранах). У такій проповіді зустрічаються Закон і Євангеліє у своїх найбільш виражених проявах: наші гріхи вбили нашого Господа Ісуса, але саме через те, що наші гріхи добровільно взяв на Себе Ісус, Який «був виданий за наші гріхи і воскрес для виправдання нашого» (Рим.4:25), то й Отець «вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами були проти нас, – Він із середини взяв його та й прибив на хресті» (Кол.2:13-14).
Певно, в широкому розумінні ми можемо назвати проповідями і свідчення про Ісуса нашому другу, який не знає милостивого Бога, і подібні свідчення на вуличних євангелізаціях незнайомій людині. Проповідями можна назвати й виступи служителів на різноманітних громадських заходах, і виступи на телебаченні, й інші свідчення на якусь конкретну тему і поза контекстом Служби Божої. Хоча вони нерідко і є тематичними, але їхня головна та обов’язкова ознака та, що вони виголошуються на певне місце із Святого Письма. Інша принцип, за яким підбираються проповіді для цієї сторінки: тут ви зможете ознайомитися тільки із тими проповідями Слова, які виголошені на Службі Божій у Громаді УЛЦ «ВСІХ СВЯТИХ» у Харкові (або, часом, у місії нашої Церкви на Харківщині). Зазвичай це саме проповіді місцевого парафіяльного пастиря, хоча ми з радістю вміщуємо на цій сторінці й проповіді інших пастирів, які були виголошені ними у парафії в Харкові особисто або прочитані конфірмованими членами нашої парафії, які проводили служіння за відсутності в певну неділю місцевого пастиря.
Пастир Віктор Хаустов