Проповідь п Віктора Хаустова Івана 8:46-59 ВТІЛЕНИЙ ЯХВЕ (на 5-ту неділю Великого посту) 

СЛУХАТИ АУДІО проповідь

Проповідь №044-1 на 5-ту неділя Великого посту.

Харків, Громада Всіх Святих, 24 березня 2007р., Ізюм, 25 березня 2007р. Харків, Громада Всіх Святих, 2 квітня 2017р.

Івана 8:46-59:

46 Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.

48 Відізвались юдеї й сказали Йому: Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?

49 Ісус відповів: Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.

50 Не шукаю ж Я власної слави, є Такий, Хто шукає та судить.

51 Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!

52 І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?

54 Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.

56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився.

57 А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятдесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив?

58 Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.

59 І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов. (Переклад Івана Огієнка)

Інші читання:  Буття 12:1-3, Євреїв 9:11-15,

Гімни №31 „Болю сповнений і смутку” та  №26 «Свята Глава зранена».

Благодать вам та мир від Того, Хто був, Хто є та Хто має прийти!

Сьогодні буде проголошено Слово Боже із Євангелія від Івана, розділ 8, вірші із 46 по 59: ...

Отже, наш Господь Ісус Христос говорить: „Хто від Бога, той слухає Божі слова”. (в.47а), „Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!” (в.51б). З’ясуймо контекст, в якому це промовлено.

 Ernst Karl Georg Zimmermann (1852-1901). Ісус і фарисеї.

Це, певно, кульмінація дискусії релігійних лідерів Ізраїлю із Господом. Відповідно до Євангелія від Івана, початок невдоволення юдеїв ми бачимо після очищення храму Господом (Ів.2:). Про початок переслідування Христа говориться у 5-му розділі. Тоді Ісус уздоровив в суботу паралітика та назвав Себе Сином Божим. „І тому-то юдеї ще більш намагалися вбити його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним”. (Ів.5:18). В кінці 7-го розділу бачимо невдалу спробу арешту Ісуса: тоді храмові охоронці відмовилися накласти руки на Господа.

Що-ж, бачимо наполегливе бажання фарисеїв та саддукеїв вбити Ісуса. Чехов казав приблизно так: „Якщо у першому акті п’єси ви бачите на стіні рушницю – в останньому вона вистрелить”. Пригадаймо, як Біблія пояснює зацікавленість грішників в жорстоких сценах: „Уста їхні повні прокляття й гіркоти! Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати”. (Рим.3:14-15). Юдейські ж лідери були грішниками, і вони звикли мати справу із грішниками – такими, як ми чи вони самі. Але тут вони зустрілися із безвадним Агнцем. І Він, Ісус із Назарету, був таким переконливим у проповідуванні, що навіть храмова сторожа відмовилася Його заарештувати, заявивши фарисеям: „Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік”.  (Ів.7:46). Тому юдеї вирішили спіймати Ісуса на помилці, заарештувати, а потім вже вбити «законним чином».

Джеймс Тіссо (1836-1902). "І ніхто не посмів накласти на Нього руки..."

Тому до Христа приводять жінку, спійману на перелюбі та вимагають від Нього суду. Ідея юдеїв була така: „Закон Мойсея вимагає смерті перелюбників на місці, а римські закони забороняють виконання смертного вироку без дозволу римлян”. Отже, яке б рішення Ісус не прийняв – Його можна звинуватити у порушенні одного із законів. Знаємо, що й нас життя часто ставить у такі ситуації.

Але ми знаємо і відповідь Господа: „Хто з вас без гріха, – нехай перший на неї той каменем кине!” (Ів.8:7б) Безгрішних не знайшлося. Нема таких на світі.

 А на початку нашого сьогоднішнього Слова Божого Ісус каже: „Хто з вас може Мені докорити за гріх?” (в.46а). Отже, хто може докорити Господу за гріх? Христа можуть оббрехати, як це зробили, виносячи Йому смертний вирок у Страсну П’ятницю. Христа можуть оббрехати, як це роблять деякі сучасні письменники та кінорежисери. Але докорити Ісусу на підставі Письма неможливо. Слово Боже говорить, що Господь „не відав,[тобто, не знав] гріха” (2Кор.5:21). Ісус безгрішний тому, що Він не тільки правдива людина, але й істинний Бог. Бо тільки Бог є святим, відділеним від гріха, праведним.

Лукас Кранах Молодший (1515-1586). Христос і грішниця.

З іншого боку, наша проблема – проблема гріховного людства – відділення від Бога. У Христі ж Бог всиновлює віруючих. Невіруючий же, зрікаючись Христа, залишається повністю відділеним від святості Божої, від правди Божої, від благодаті Божої, від миру із Богом, від світла Божого, від голосу Христового, якого не хоче слухати. І тому невіруючий відділений від життя вічного. Він, на відміну від віруючого, повністю знаходиться в полоні гріха, темряви, ненависті та смерті. „Подібне притягується подібним”. І тому ноги грішників „швидкі кров проливати”. Тому їхні очі бояться Світла, що „просвічує кожну людину” (Ів.1:9б). Тому вони не слухають правди.

 Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус і фарисеї. 

І ось Ісус говорить юдейським лідерам: „Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?  Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.” (в.46-47). Сказано жорстоко? Але це правда. Перед цим Ісус говорить юдеям ще суворіше: „Ваш батько – диявол”. (8:44а). Не думайте, що сатаністів в Україні небагато. Христос говорить, що кожен, хто не слухає Божі слова – не від Бога. Люди не бувають в нейтральному стані до Господа. Ви або Божа дитина, або Божий ворог. Невіруючий ненавидить Бога. Невіруючий волів б вбити Бога, бо розуміє, хоча б у глибині свого сумління, що Бог буде судити за гріх. Невіруючі приречені на вічні муки – отже, якби Бога не було, для невіруючого це було б на краще. Тоді, замість вічного засудження по смерті фізичній, невіруючий просто вічно не існував би. Є, погодьтеся, велика різниця між вічним небуттям та вічними муками.

Невіруючий ненавидить Бога – і більшість із вас застали той історичний експеримент, коли атеїстична влада намагалася будь-якими засобами стерти з людських сердець Ім’я Боже, викорінити із свідомості навіть ідею про будь-якого бога.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Анна і Кайяфа.

Цього дуже важко досягти. Ми знаємо приклади людей, які готові визнати ідею Бога, але за умови заперечення вічного покарання, інколи навіть ціною заперечення реальності вічного життя. Знаєте таких нині? Певно, ви можете пригадати багатьох своїх знайомих чи навіть близьких родичів, які не хочуть задумуватися про духовні питання, які бояться задумуватися про це. І ваші друзі наведуть вам 1000 причин, чому вони не мають часу прийти до церкви. Але реальна причина одна: вони бояться та ненавидять Бога. Але я хотів би нагадати про тих, хто ходить до церкви.

Отже, можна відвідувати збори якоїсь релігійної організації, навчатися чи навіть навчати в цій організації – і не знати Бога. Такими були лідери юдеїв 1-го століття. Але ж ці фарисеї та саддукеї вчили Письму! Знаєте таких сьогодні? Свідки Єгови та сучасні юдеї дуже схожі на них. І ті, й ті заперечують, що Ісус Христос є Богом та здобув наше спасіння на Голгофському хресті. Сучасні юдеї зводять своє вчення до того, як безболісніше, комфортніше прожити в цьому світі; вони намагаються якомога менше думати про смерть та суд. А Свідки Єгови взагалі заперечують існування Пекла, вчать, що Бог просто знищить невіруючих.

Сучасні юдеї, як і юдеї І-го століття, хваляться, що вони „діти Авраама”, забуваючи, що Авраама Бог поблагословив саме за те, що той увірував у майбутній прихід Месії. Тому Ісус говорить: „Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився”. (в.56).

Джеймс Тіссо (1836-1902). Авраам отримує обітницю від Господа.

Свідки ж Єгови, як ви знаєте, люблять пророкувати. Отже, вони обіцяли, що Авраам та інші праведники воскреснуть на початку 1940-х років, тож, очікуючи цього, вони збудували великий будинок для цих праведників. Пророцтво не збулось, тому цей дім зайняли під офіс організації „Вартова башта”. Дехто думає, що свідки Єгови тоталітарні: дуже нав’язливі, не терплять критики... Я читав книгу, в якій вони розповідають, що все це неправда. Їхні лідери дуже демократичні, і саме в цьому будинку сучасні провідники Свідків Єгови, жартуючи, навіть дозволили намалювати себе на стіні в вигляді юдеїв, які не прийняли вчення Христа. Є приказка: "У будь-якому жарті є частина правди". Але є й інша, переосмислена приказка: „Жарт тільки частково є жартом: решта є правдою”.

Отже, можна говорити, що віруєш в одного Бога, але при цьому не знати Його, не бути Божою дитиною, не бути спасеним. Христос говорить таким людям про Свого Отця: „про [Нього] ви кажете, що Він Бог ваш. І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю.” (в.54б-55).

Згадаймо перший вірш: „Хто від Бога, той слухає Божі слова”. (в.47а); далі: „Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!” (в.51б). А тепер Господь говорить, що Він Сам зберігає слова Божі. Коли у Письмі говориться „зберігати слова”, тут міститься глибока ідея: вона включає як буквальне слухання, розуміння та довіру до Слова, так і дотримання вимог самого Слова до нас. Останнє в нас виходить ще гірше, аніж слухання. Але ми маємо Того, Хто, на відміну від нас, досконало „зберігає”, тримає Слово. Він може це робити, бо Ісус є втіленим Словом. Ісус досконало знає та розуміє Бога-Отця. Бо Він є правдивим Богом-Сином, правдивим Єговою. І Господь ділиться розумінням „слів Божих” із нами.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Юдеї намагаються каменувати Ісуса.

Пам’ятаєте про чеховську рушницю? В першому столітті рушниць не було. Якщо євреї хотіли когось вбити –його закидали камінням. Справа в тому, що під час цієї дискусії Господа із юдеями на сцені були каміння. По-перше, їх вистачає в Ізраїлі. По-друге, юдеї, певно, приготували їх, щоб каменувати жінку-перелюбницю. Тоді ця ”рушниця” не вистрелила. Тепер юдеї спробували застосувати це каміння проти Ісуса. Вони хотіли вбити Його саме за те, що Він назвав Себе предвічним Богом, Який народився раніше Авраама: Тим, Хто є, тобто, Сущим – Єговою: „Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є.” (в.58). „І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього” (в.59а). Але й тут ця „рушниця” не вистрелила. Бо планує і керує всім Господь. Бо Він – єдиний режисер. І як би люди, засліплені гріхом, не хотіли б убити Бога – вони цього зробити не можуть.

Але Бог не хоче смерті грішника, не хоче смерті Свого ворога. І тому Господь Сам вмер за нас, за грішників. Але Він вмер тоді, коли Сам це спланував. І за тих обставин, за яких Він це обіцяв – на хресті.

В 10-му розділі Ісус говорить про це: „Я – Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. [...] Я – Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. [...] Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову...” (Ів.10:11,14,17-18а).

Дорогі брати та сестри! Слухайте голосу Доброго Пастиря. Бо Він віддав Своє життя за вас! І Він прийняв Своє життя назад для того, щоб дати його вам навічно. І Він запевняє: „Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!” (в.51).

Ary Scheffer (1795–1858). Христос оплакує Єрусалим. 

„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” Амінь!