Проповідь пастора В.Хаустова на Івана 2:13-17 (№030-1) на тему "ЩО ЗНАЙШОВ ГОСПОДЬ?" (на День Реформації)  

Проповідь пастора Української Лютеранської Церкви Віктора Хаустова на День Реформації "ЩО ЗНАЙШОВ ГОСПОДЬ?" на Івана 2:13-17 №030-1 у Громаді

ВСІХ СВЯТИХ УЛЦ у Харкові 31 жовтня 2012 року. та в Кременці на Соборі УЛЦ 9 листопада 2007 року.

СЛУХАТИ АУДІОПРОПОВІДЬ

Івана 2:13-17

13 А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. 14 І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники. 15 І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи. 16 І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового! 17 Тоді учні Його згадали, що написано: Ревність до дому Твого з'їдає Мене! (Переклад Івана Огієнка).

Інші читання: 2 Хронік 29:12-19, Галатів 2:16-21, Псалом 68 (69):1-14 „Спаси мене, Боже, бо води аж до душі підійшли...”, Гімн 53 „Могутня нам твердиня Бог”.

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

     Певно, всі добре пам'ятають легенду про те, яким чином Архімед відкрив відомий фізичний закон. Це сталося, коли вчений приймав ванну. Коли Архімеду прийшла в голову його блискуча ідея, він вискочив із ванни та з криком „Еврика!” побіг записувати відповідні розрахунки. Ну, а „Еврика!”, як тепер знають навіть діти, означає відкрив або знайшов.

Архімед. Середньовічне уявне зображення.

     Звернімо увагу на дві обставини. По-перше, Архімед не винайшов щось нове, закон існував і без нього. Так званий закон Архімеда – це тільки один із багатьох законів, через які Бог керує Всесвітом. По-друге, досвід Архімеда з ванною не був унікальним: адже ванну винайшов не він, то й приймав він її не першим. Якщо ж ми згадаємо легенду про відкриття іншого закону фізики, то маємо визнати слушність жарту: „Люди знали, що яблука падають з дерев і до Ньютона, але тільки Ньютон пояснив закон всесвітнього тяжіння”.

     Часто ми не помічаємо щось очевидне. Часто ми не замислюємося над очевидним. Так, ми можемо не помічати чогось, що може, що може бути дуже корисним. Також ми часто не помічаємо проблем, які ускладнюють наше життя. Але знаходиться хтось, хто зауважує це. Чи то, як Архімед, із криком „Еврика!”, чи якось по-іншому, але така непересічна людина ділиться з іншими тим, що вона знайшла або відкрила.

Лукас Кранах Старший (1472-1553). Портрет Мартіна Лютера.

     Так, майже 500 років тому, вивчаючи Біблію, Мартін Лютер відкрив, що люди не розуміли найважливішого вчення – вчення про спасіння. Люди не розуміли, що грішник виправдується перед Богом тільки вірою. Люди не розуміли, що грішник виправданий тільки заради Христової жертви на Голгофі. І побачивши це, Лютер не міг мовчати. 31 жовтня 1517р. він вивісив свої знамениті тези – і тепер цей день ми святкуємо як День Реформації. Чи Лютер винайшов щось? Ні, він просто знову відкрив нам вчення, що було чітко викладено в Святому Письмі! Він просто звернувся до того, що було написано в Біблії! Чи Лютер був першим реформатором? Безумовно, ні! Вся духовна історія людства є історією постійного відкриття наших помилок та постійної реформації, постійного повернення до наказів Божих. 

     Сьогоднішнє читання зі Старого Заповіту оповідає про те, як за 500 років до Архімеда та за 700 років до Христа цар Єзекія відкрив, що Ізраїль тривалий час невірно поклонявся. По-перше, було введено поклоніння ідолам. По-друге, навіть храм Правдивого Бога в Єрусалимі було зачинено! Отже, за наказом царя-реформатора, храм очищують, освячують та поновлюють у ньому богослужіння.

Цар Єзекія (західноєвропейська картина 17 століття). Pompeo Giralamo Batoni (1708-1787). Святий Павло.

     Сьогоднішнє читання з Нового Заповіту показує, яку реформацію фарисейства в апостольські часи проводить Святий Павло: „А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!” (Гал.2:16).  

     Отже, обернімося й ми до Того, завдяки Кому ми виправдані.

     Сьогоднішній євангельський текст показує нашого Господа Ісуса Христа Реформатором. Реформатором, Який знову очищує храм, саме той храм, у якому віруючи мали поклонятися правдивому Богу. Але коли Ісус, як підзаконний муж, прийшов на свято Пасхи, що Він знайшов?

Raymond Balze (1818-1909). Очищення храму.

     Господь знайшов у храмі базар, місце для наживи. Двір храму став місцем для заробітку грошей. Двір храму став місцем, де зловживалося Божим ім'ям. Чи багато благословень приносить такий заробіток? Певно, ми в нашому щоденному житті чули чи, на жаль, навіть бачили на власні очі, як, зловживаючи Божим ім’ям, люди отримують легкі гроші. Але чи справді приносять ці гроші щастя, спокій, блаженство? – Ми ж пам’ятаємо 3-тю заповідь: „Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно” (Вихід 20:7).

Матіас Стом (1600-1650). Жінка рахує монети при світлі лампи.

     Скільки страху, неспокою приносять такі гроші... Як на мене, найбільший успіх, якого може досягти людина, що нажилася на нечесному церковному бізнесі, – це несподівана смерть на вершині матеріального успіху. Принаймні, довго не мучився та залишив велику спадщину дітям. Але ми знаємо, що Господь „Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить” Його. (Вихід 20:5б). І чи треба дивуватися, коли ми бачимо, що і спадкоємці таких „успішних” батьків не є щасливими. Адже вони, внаслідок виховання, зазвичай також невірні Богу. Чи треба дивуватися, коли й їхні сім’ї та майно щось руйнує, наприклад, хвороби чи наркотики, пожежа чи злодії?

Джотто ді Бондоне (1276-1337). Ісус виганяє торгівців з храму.

     Але для того, щоб нажитися на церкві, не обов'язково продавати в ній биків, овець чи індульгенції. Ми – грішники. І ми дуже винахідливі в усьому, що стосується реалізації наших гріховних пожадань. Я чув кілька історій про те, як люди, після зруйнування церков у 30-ті роки, розтягали церковне майно та будували собі хати із високоякісної церковної цегли. А потім у цих хатах чомусь мешканці буквально вимирали від незрозумілих хвороб. Потім в цих домівках ставалися якісь безглузді нещастя...

     Що ж, хтось скаже, що всі, рано чи пізно, вмирають. Так, наш гріх засуджує нас на смерть. Але якщо ми вмираємо без щирого каяття, в невірі, то наш гріх засуджує на вічну смерть, на вічне відділення від Бога.

Giovanni Paolo Panini (1691-1765). Очищення храму.

     Але Господь – милостивий! Він довготерпеливий, Він дає нам можливість розкаятися, дає нам можливість зрозуміти, наприклад, що церква – це дім молитви, а не гуманітарний комітет. Господь милостивий, тому Святий Дух роз'яснює нам, що найбільш важливі благословення – не тимчасові матеріальні, а вічні духовні. Господь милостивий, тому Він Сам діє в нашому житті, щоб привести нас до покаяння. Зазвичай Бог керує нашим життям опосередковано. Він може дисциплінувати нас та змусити задуматися про Себе різними шляхами. Чи то через наші невдачі в бізнесі, чи то через хворобу, чи то через непорозуміння в родині. І Господь обов'язково посилає когось, хто свідчить про Христа чи того, хто дарує Біблію...

     Торгівці на дворі єрусалимського храму отримали найбільший привілей: Бог до них прийшов прямо й безпосередньо. І що Він знайшов? – „І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники” (в.14). Уявляєте, яка атмосфера була на храмовому подвір'ї? Я маю на увазі не тільки запахи від скупчення великої кількості худоби... Чи вміють поводитися чемно бики та вівці в церкві? Чи вони мовчать там? Ну а сама атмосфера ринку – чи вона не збиває віруючих із того благоговійного настрою, з яким вони мали приходити до храму?

Мікельанжело Мерізі да Караваджо (1571-1610). Ісус виганяє торгівців з храму.

     Певно, ця ситуація потребувала змін, потребувала реформування! Зауважмо, що зазвичай в Євангеліях ми бачимо Ісуса більш м’яким. Наприклад, Він був дуже милостивий до блудниць та до митників.

     Але чому Господь так гнівно виступає проти цього базару в храмі? „І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи” (в.15). – Певно, Ісус такий суворий, бо це сталося саме в церкві! Певно, Він суворий, бо ці люди вже мали добре знати Письмо та пам'ятати про Бога. Але вони чи забули, чи не хотіли згадувати про Господа в один прибуткових „базарних” днів напередодні Пасхи. Здається, пасхальні дні стали для цих торгівців навіть не базаром, але цілим ярмарком. І Христос нагадав їм про духовне значення свята. Нагадав бичем, батогом. Нагадав, перевернувши гроші міняльників. Хочеться вірити, що дехто із цих торгашів покаявся. А ті, що не покаялися? Певно, вони й далі переймалися не Богом, а своїм товаром. Ну, продавці худоби якось ще розібратися могли, де чия вівця, а де чий бичок. А як щодо міняльників грошей? Тут не вельми доведеш, чиї це монети лежать долі...

Якоб Йорданс (1593-1678). Ісус виганяє торгівців з храму.

     Але чомусь Господь був милостивішим до продавців голубів. Він просто наказує забрати птахів із подвір'я. Чому? Письмо цього не говорить. Можливо, тому що клієнти цих продавців, а відповідно й продавці, були найбіднішими? Ми цього не знаємо, ми можемо тільки здогадуватися. Письмо цього не пояснює, але показує інше. Христос навчає цих торговців: „Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!” (в.16). Ісус направляє. Ісус навчає, а Його навчання – це вже милість Божа. Бо Слово Боже корисне і для направи, і для виховання в праведності...

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус виганяє торгівців з храму.

     Про милість Божу свідчать й учні. Вониговорять про Ісусову ревність до служіння, до справ у храмі. Вони згадують 69-й Псалом: „Ревність до дому Твого з'їдає Мене!” (в.17). Буквально Біблія говорить про ревність так: „ентузіазм”, „горіння”, „те, що палає”. А про те, як ця ревність чи палаючий ентузіазм з'їдає, Письмо говорить таким чином: „винищує, розтрачує, використовує у власних інтересах”.

     Чому ж ця Ісусова ревність – милість для нас? Тому що саме такої повної віддачі дому Господньому Бог очікує від нас. Саме це написано. Саме такі вимоги містить Святе Письмо до нас. Але чи ми здатні на це? Чи ми здатні ніколи не нехтувати відвідуванням церкви? Чи ми здатні відмовляти собі в усьому та розтратити всі наші гроші, всю нашу енергію, весь свій час на служіння Богу? Боюсь, що ні.

     Але Господь зробив все це за нас. І заради нас через два роки після цього очищення храму Ісус знову прийшов на свято Пасхи. Він прийшов, щоб покласти Своє життя за нас. Христос зробив це тільки через превелику любов до нас. Пам'ятаймо, Бог не торгує спасінням із людьми. Він його нам просто дарує. Він Сам сплатив повну ціну нашого спасіння. Для цього Ісус і дозволив зруйнувати храм Свого тіла, щоб за три дні у Своєму Воскресінні поставити Його знову. Поставити на вічну славу для всіх віруючих.

Лукас Кранах Молодший (1515-1586). Веймарський вівтар (фрагмент).

     Дорогі брати та сестри! Є час задуматися над тим, що Господь знаходить в наших серцях. Ми знаємо, що нам завжди є чого соромитися: лихих думок, лихих слів, лихих вчинків... Отже, маємо багато причин, щоб покаятися. Але є й час, щоб радіти! Радіти тому, Господь знайшов нас самих! Радіти тому, що Ісус поніс всі наші гріхи на Голгофу та поховав їх там. Радіти тому, що третього дня Він воскрес для того, щоб вічно бути із нами – тепер вже Божими дітьми, яким подарована Христова праведність!

     Радіти тому, що і після Свого Воскресіння та Вознесіння Господь нас не покинув. Ісус і тепер там, де двоє чи троє зібралися в Його ім’я. Ісус і тепер приходить до нас Своїм тілом та Своєю кров'ю в таїнстві Господньої Вечері.І якщо, підходячи до Господньої вечері, ми не знаходимо у своїх серцях тієї ревності до Божого дому, якої від нас вимагається, то хіба ми не здатні реформуватися? Чи не можемо ми приділити більше часу Його дому – нашому зібранню? Чи не можемо ми приділити більше уваги Його Слову, читаючи його вдома? Чи не можемо ми виділити для церкви хоча б трохи більше із тих матеріальних дарів, які Бог Сам нам і дає?

Карл Генріх Блох (1834-1890). Примиритель.

     Дорогі брати і сестри! Нам не треба боятися віддячити Господу. Нам не треба боятися проявити більшу ревність до Божого дому! І, будьте певні, – Бог завжди відповість вам ще ряснішими благословеннями! І фізичними благословеннями, і, головне, духовними!

     І якими б нам важкими не здавалися наші переступи, як би нас не жахало те, що ми часом знаходимо в своїх серцях, будьте певні – вас ніхто не вихопить із Ісусової руки! Ті ж самі міцні руки теслі, що перевертали столи міняльників та бичем виганяли биків з храмового подвір'я, міцно тримають вас – Божих вибранців! І ці руки тримають вас надійно, і вам не треба боятися гріха, диявола чи смерті – адже вас тримають Божі руки, в які Бог-Отець передав всю владу на небі і на землі! Амінь!

Карл Генріх Блох (1834-1890). Ісус виганяє торгівців з храму.

     І тому мир Божий, що вищий від усякого розуму, нехай береже ваші серця та ваші думки у Христі Ісусі! Амінь!