Проповідь п.В.Хаустова Луки 1:26-38 "РАДІЙ! ДЛЯ БОГА НЕМА НЕМОЖЛИВОЇ ЖАДНОЇ РЕЧІ" (на Великдень)

Проповідь пастора Віктора Хаустова на Луки 1:26-38 на Великдень та Благовіщення на тему «РАДІЙ! ДЛЯ БОГА НЕМА НЕМОЖЛИВОЇ ЖАДНОЇ РЕЧІ» (№045-1-Б).

Виголошено: 8 квітня 2007 року та 25 квітня 2018 року в Громаді ВСІХ СВЯТИХ Української Лютеранської Церкви у Харкові, а також 10 квітня 2007 року в місії в місті Ізюмі.

Інші читання:   Ісаї 52:13-15, 1-ше Коринтян 5:6-8, Матвія 28:1-9а.

Гімн № 38 – Христос воскрес!

Ілюстрація: Бернард Плокгорст (1825-1907). Христос - Переможець над смертю. 

СЛУХАТИ АУДІО ПРОПОВІДЬ

Христос воскрес! – Воістину воскрес!

     Отже, дорогі брати та сестри! Сьогодні ми вітаємося особливими словами! Коли ми говоримо „Христос воскрес!”, то знаємо, що це Великдень! Але за давнім народним українським звичаєм люди віталися так аж до самої Трійці, тобто 50 день на рік! І наша найстарша парафіянка ще пам’ятає побутування такого звичаю навіть у селах Харківщини. Нині ж вітаються „Христос воскрес!” від Великодня до Трійці чи до Вознесіння, здається, тільки в західноукраїнських селах. У нас же якщо ви скажете „Христос воскрес!” на 2-й чи на 3-й день Великодня, на вас можуть подивитися із подивом: це ж вчора було!

     Але, якщо погляди тих, хто не відвідує церкву регулярно вас непокоять, то в громаді ми вітаємося „Христос воскрес!” до Трійці, так само, як ми говоримо „Христос народився!” під час святкування Різдва, чи „Христос христився!” на Водохрещі, чи „Слава Ісусу Христу!” в інші пори року.

     Чи є ці вітання обов’язковими? Письмо нам цього не наказує, але, певно, такі вітання є добрими для вживання християнами. Є ще одна річ, яку нам Письмо не наказує робити і, тим більше, не наказує робити це в певні дні. Це святкування Великодня, Різдва та інших свят. Є різні церковні календарі. Але цей рік трохи особливий. Сьогодні і західна, і східна церкви святкують Великдень в один день. Так само, в один день, ми всі святкували Велику або Страсну П’ятницю. Але цього року за східним календарем Велика Субота співпала з Благовіщенням.

     Отже, позавчора ми під час нашої вечірньої служби читали Страсті нашого Господа; сьогодні – про Воскресіння. А проповідь буде проголошена про Благовіщення. Це Євангеліє від Луки, розділ 1, вірші із 26 по 38. Уважаймо:

 Паоло Веронезе (1528-1588). Благовіщення.

26 А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,

27 до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.

28 І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!

29 Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.

30 А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!

31 І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.

32 Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

34 А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...

35 І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!

36 А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

37 Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

38 А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї. (Переклад Івана Огієнка). 

 Фра Беато Анжеліко (1395-1455). Благовіщення.

     Благовіщення – буквально, – це проголошення Доброї новини – Євангелія. І сьогодні, у Великдень, ми будемо роздумувати саме над привітанням ангела Гавриїла діві Марії: „Радій, благодатная, Господь із тобою!” (в.28). Для українського вуха вітання „Радій!” звучить незвично. Одразу ми розуміємо, що сталось щось надзвичайно добре, чудове! Це не якесь просте „Добрий день!” чи „Здраствуйте!”, чи „Как дела?”. Ми вітаємося різними словами, але, зазвичай, говоримо їх автоматично. День може бути для нас і недобрим, але ми все одно говоримо: „Добрий день!”. Коли говоримо „Здраствуйте!”, ми не задумуємося, що дійсно бажаємо ближньому здоров’я. І тим більше ми буваємо неприємно здивовані, коли на наше формальне привітання: „Привіт! Як справи!” – наш знайомий починає ділитися із нами всіма своїми проблемами, забираючи наш час та псуючи настрій розповідями про свої негаразди.

     Але ангел Гавриїл не такий, як той знайомий, який наше формальне вітання сприймає буквально! Архангел Гавриїл не обтяжує нас проблемами. Він приносить Добру новину! І він починає по суті, без усіляких формальностей: „Радій!”

Генрі Осава Таннер (1859-1937). Добра Звістка.

     Справді ж це для нас вітання „Радій!” звучить несподівано та свіжо. Справа в тому, що грекомовні люди в часи земного служіння Господа зазвичай віталися саме так: „Хайре!” – „Радій!”. Певно, тоді вони так само формально говорили це, як нині ми кажемо „Добрий день!”. Але чи не є й це вітання – „Добрий день!” чудовим початком для нашої розмови. Можливо, воно не так яскраво вказує нам на Спасителя, як „Христос воскрес!”, але Хто є джерелом всього доброго? Хто створив світ? Хто подарував життя кожному із нас? Хто оберігає нас? Чи не повинні ми кожний раз, кажучи „Добрий день!”, відчувати таке: „Радій! Слава Богу! Господь подарував ще один день життя!” Можливо, нам треба постановити собі, вітаючись, завжди подумки дякувати Богу? Боюсь, нашої вдячності надовго не вистачить. Зазвичай справи світу цього досить швидко відволікають нас від духовних роздумів. Я знаю, що навіть в побожних карпатських селах вітання „Слава Ісусу Христу! – Слава навіки!” скорочується до „Слава Ісу! – Слава наві!”. І так само люди говорять це не задумуючись! Чому? Звідки ця проблема із вітаннями? Від грекомовних мешканців Близького Сходу першого століття до російськомовних людей ХХІ-го століття? Від „першостоличного” півторамільйонного Харкова до карпатської полонини? Чому ми ставимося до вітання формально?

     Спитайте краще, чому ми ставимося формально одне до одного?

Жан-Лео́н Жеро́м (1824-1904). Аве, Цезарь! Ті, хто йдуть на смерть вітають тебе! (вітання цезарю римських гладіаторів перед боєм).

     Чому ми не підтримуємо один одного та не готові вислуховувати довгі сповіді про біди нашого ближнього? Чому ми, зустрічаючи людину, яку не любимо, говоримо їй: „Доброго дня!”, насправді не бажаючи їй ніякого добра? Чому ми, з роками, перестаємо довірити людям? Чому ми не віримо їхнім щирим вітанням: „Добрий день!” чи „Радуйся!”?

     Відповідь одна: через наш гріх. Гріх відділяє нас одне від одного. Гріх відділяє нас від Бога. І тому, так само люди байдуже говорять одне одному „Слава Ісу!”, чи „Спасибо”, забуваючи, що останнє насправді значить „Спаси Бог”!

     Через наш гріх ми нездатні довго радіти чомусь доброму. Так само, як наша шкіра старіє; так само, як наш зір тьмяніє; так само як наш слух слабне; так само, як наші відчуття притуплюються; так само, як з роками наш хребет згинається; так ми вже не радіємо життю навіть у 30-40 років так, як йому радіє двох чи трьохлітня дитина, яка відкриває світ у всій його неповторності; так само, як у 70-80 ми не можемо так добре запам’ятовувати нове, як могли у 6-7 років; так само ми втомлюємося щиро бажати добра ближньому; так само ми не сприймаємо за чисту монету їхні побажання; так само ми забуваємо щиро дякувати Господу!

 Матіас Стомер (1600-1650). Благовіщення.

     Але... Господь не забув нас. І тому Він посилає до Діви Марії Гавриїла, який говорить: „Радій, благодатная, Господь із тобою!” (в.28). Пророк же Ісая ще за 700 років до Різдва Христового пророкує: „Господь  [...]  дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл” (Іс.7:14). Ім’я ж Еммануїл так і перекладається – „Бог із тобою!”. А тепер Гавриїл говорить Марії, щоб вона назвала Сина Ісусом – що означає „Господь спасає!”.

     Милосердний Бог не хоче, щоб ми загинули! Господь не хоче, щоб ми залишалися у своїх гріхах та були відділені від Нього! Наш Небесний Отець не хоче, щоб наше життя не доставляло нам радості! Він не хоче, щоб ми формально ставилися одне до одного! Бог Сам виправляє жахливий стан, у якому перебуває гріховне людство. І Він так “...полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.” (Ів.3:16). Отже, „Радійте!”

Маттіас Стом (бл.1600-бл.1652). Поклоніння новонародженому Спасителю.

     Дорогі брати та сестри! Цьогорічні особливості церковного календаря мають допомогти нам усвідомити дещо важливе. Нині Благовіщення припало на Велику Суботу, коли тіло нашого Господа ще перебувало у гробі, коли Він ще не об’явився у Своєму Воскресінні. Цього року, можливо, ще більш очевидний зв’язок Благовіщення діві Марії та Різдва нашого Господа Ісуса Христа з Його смертю та Воскресінням. Подібно до нас, Ісус прийшов у цей світ, щоб зрештою померти. На відміну ж від нас, Він не заслуговував на смерть. Наперекір логіці Спаситель пішов на хрест заради нас. Але смерть над Ним, над безгрішним Агнцем, над Богочоловіком, влади не мала. І Він воскрес! Отже, „Радійте!” 

Bernhard Plockhorst (1825-1907). Розп'яття Христа. Воскресіння Христове.

     До речі, в Євангеліях звичайне грекомовне вітання „Радій!” використовують тільки у небагатьох випадках: перше – Благовіщення, ще двічі – в Страстях. Спочатку так вітається Юда, коли видає Ісуса під варту. Зрадник підходить до Господа і говорить: „Радій, Учителю! І поцілував Його.” (Мт.26:49б). Чому радіти? Адже Господа арештовують і ведуть на швидкий суд та страту. Чи це не є крайнім цинізмом – вітатися „Радій!”, щоб видати на смерть? Але чи не говорить Юда правду? Місія Христа по спасінню людства завершується! „Радійте!” Чи не нагадує це нам слова первосвященика Кайяфи? Коли юдейські лідери були занепокоєні популярністю Ісуса, коли вони боялися, що можуть початися заворушення, проллється кров, то Кайяфа сказав: „краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!” Євангеліст додає: „А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти.” (Ів.11:50-51). Отже, „Радійте!”, бо Христос вмер за всіх людей, за весь народ!

Джотто (1267-1337). Поцілунок Юди.

     І ще одного разу до Христа звертаються: „Радій!”. Римські воїни глузують з Господа перед розп’яттям: „І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього. І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський! І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били... А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.” (Мт.27:28-31).

Джотто (1267-1337). Розп'яття. 

     Дорогі брати та сестри! „Радійте!”, бо Ісус розіп’яв всі ваші гріхи, всі ваші слабкості, знищив всі свідчення ваших провин!

     Певно, читаючи страсні муки нашого Господа, важко радіти. Наша радість була б неможливою, якби ми не знали, що „Христос воскрес!”. У неділю зранку жінки приходять до гробу намастити мертве тіло Господа, але бачать порожню могилу та ангела, який говорить: „Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес...” Жінки із страхом та великою радістю біжать, щоб поділитися новиною з учнями.І тут„перестрів їх Ісус і сказав: Радійте!” (Мт.28:5а-6,8-9а).

Джеймс Тіссо (1836-1902). Христос зустрічає жінок по Своєму воскресінні.

     Дорогі брати та сестри! „Радійте!”: Христос воскрес! – Воістину воскрес! Якщо вам важко, якщо вас не розуміють ваші ближні – ідіть до Ісуса! Якщо вам ніким поділитися своїми проблемами – звертайтеся до Господа в молитві! Якщо вас лякає майбутнє – ідіть до Того, Хто є Воскресінням та Життям!

     Завершимо проповідь словами Павла із послання до Филип’ян:

„Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте! Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько! Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.”(Фил.4:4-7). Амінь!

Карл Генріх Блох (1834-1890). Христос - Переможець над смертю.