Проповідь п.В.Хаустова Івана 21:15-19 "ПАСИ ВІВЦІ МОЇ" (на 1-шу неділю по Великодню)

Проповідь №047-2. На 1-шу або на 3-тю неділю по Великодню.

Харків, Громада Всіх Святих, 8 квітня 2016р. (№2).

СЛУХАТИ АУДІО ПРОПОВІДЬ

Івана 21:15-19:

15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!

16 І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!

17 Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!

18 Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш...

19 А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною! (Переклад Івана Огієнка)

Інші читання: Йова 19:25-27, Перше послання Петра 1:17-2:3, Псалом 22 (23) „Господь – то мій Пастир...”,

Гімни: №107 «Бог – Пастир мій» чи Господь – Пастир мій (стор.13).

Ілюстрація ліворуч вгорі: Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Господь доручає Петру пасти отару.

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

     Дорогі брати та сестри! Сьогодні буде проповідуване Слово Боже із Євангелія від Івана: 21-й розділ, вірші із 15 по 19. ...

Guido Reni (1575-1642).Євангеліст Іван. 

     Святий Августин казав: „Євангеліє Івана – особлива книга. Воно таке просте та зрозуміле, що в його живій воді може плескатися навіть маленьке дитинча. Разом з тим, воно таке глибоке, що в ньому можна втопити слона.” На жаль, якими б не були гарними переклади – вони не в змозі передати багатство лексики, яку використовують Святий Іван та Святий Дух. Але спробуймо трохи наблизитися до глибшого розуміння сьогоднішніх 3-х віршів.

Charles Jones (1836-1902). Отара на пасовиську. 

     Звернімо увагу спочатку на те, що стосується безпосередньо нас як Божих дітей. Коли Ісус кличе Петра пасти Божу отару, то нас, окремих осіб цієї отари, Господь називає двома різними словами: ягнята та вівці. І це нас наводить на роздуми: дуже добре, коли в церкві із Господом безпосередньо зустрічаються і дорослі, і діти. З іншого погляду, чи не є й дорослі у багатьох ситуаціях безпорадними? Чи не буває так, що дорослі ведуть себе нерозважно, лякаються небезпеки та забувають про Господа? Або інша думка, на яку наводить таке „вікове” розрізнення між окремими овечками. Пригадаймо, що Ісус закликає нас всіх мати таку ж віру, яку мають маленькі діти. Чи не краще бути маленьким дитинчам, що з насолодою плескається у Слові Божому, аніж величезним слоном, який в ньому тоне? Чи не достатньо нам на фундаментальному рівні пам'ятати найпростіше але й найважливіше?!: Ми грішники, але заради нас Бог у Христі стався людиною; Ісус любить нас. І заради Його жертви нам прощені всі гріхи. Абсолютно всі: ті в яких ми почалися та прийшли на світ, ті які ми вчинили самі: тайні та явні, свідомі та несвідомі, у думках, в словах та в діях...

     А тепер перейдімо від теми овець до процесу їх випасу. Іван і тут використовує різні слова. Пасти тут і доглядати, опікуватися, і оберігати від небезпеки, і годувати. І, роздумуючи над цими словами, ми розуміємо, що християнський пастир годує нас Словом Божим, кожного дня знову приводить нас до живої води нашого хрищення. Також пастир запрошує нас до Господньої Вечері, де Сам Ісус покріплює нашу віру Своїм тілом та Своєю кров'ю. Таким чином, Сам Господь оберігає вас від небезпек, щоб ми не відпали від правдивої віри та не стали здобиччю диявола, який „ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого”. (1Петр.5:8б).

Philippe de Champaigne (1602-1674). Ісус - Добрий Пастир.

     Отже, тепер зосередимо увагу на Самому Господі. Слово знати або відати, тут стосується всезнання Христа. Насправді Святий Іван використовує різні слова. Тому значення тут широке: це і розуміння на раціональному рівні, це і відчуття на емоційному рівні, це і знання на досвіді, найглибшим, найближчим чином, так, як знають одне одного чоловік та дружина, які люблять одне одного. Отже, Господь знає нас: наші вчинки, наші думки, наші помилки... І як всезнаючий Бог, і як людина, що прожила більше 30-ти років серед нас. Він близько знав і любив своїх рідних і своїх друзів: Він любив маму, Він любив Йосипа, Він любив братів, Він любив учнів, Він любив Лазаря та його сестер Марію та Марту... Він також на досвіді знав, як це бути зненавидженим ворогами: Його переслідували; власний учень видав Його, інші ж – відступилися; кінець кінцем, над Ним насміялися, над Ним познущалися, Його вбили. Так, Ісус знає, що таке любов людей і що таке ненависть людей. Але Він все одно любить грішників; Він все одно любить Своїх ворогів; заради нас Він поклав Своє життя.

     Але тепер вже воскреслий Господь сидить на березі озера та дає нам всім урок Божої любові. І це третій та найголовніший фокус цього Слова Божого, на який би я хотів звернути вашу увагу. Любов – це точка, в якій Бог та людина зустрічаються. Любов – це те почуття, яке єднає овець та ягнят із Тим, Хто все знає та все відає, із Господом.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус з учнями снідає після другої чудової ловитви риби на Генисаретському озері.

     Отже, любов. Слово із багатьма значеннями. Слово, яке грішники так часто говорять нещиро... Любов – це почуття, яким люди надзвичайно часто зловживають. Любов – це почуття над яким у сучасному світі сміються. Люди, що забули Божі заповіді, люди, які думають, що нам все дозволено, висміюють кохання чоловіка та дружини, говорячи: „Любовь … выдумали, чтоб денег не платить”. В нашому сучасному суспільстві, де, здається, нема жодної політичної сили, яка б себе не дискредитувала, прикриваючись любов'ю до України, дуже важко говорити про якусь вищу ідеальну любов. Пригадується старий радянський анекдот, коли молодь, відгукнувшись на об'яву „лекція про любов зі слайдами”, розчарована, бо це була лекція про любов до партії та до Батьківщини. 

     У греків не було б такого непорозуміння. Грецька мова багатша на слова, якими описується цей ірраціональний феномен. Для передачі сексуально забарвленого почуття греки використовують слово „ерато” – дуже знайоме нам слово. Еросом звали сина грецької богині кохання Афродити. Але Новий заповіт цього слова не використовує. Богонатхненні автори вживають два інших слова. Одне більше стосується любові як дружньої схильності до когось чи до чогось. Це слово „філео”, яке ввійшло і в нашу мову: людину, яка любить книги називають бібліофілом, ну а людину, яка найбільше любить особливу книгу – Святе Письмо, по праву можна назвати Теофілом – тим, хто любить Бога. Третє грецьке дієслово для передачі почуття сильної любові – „агапао”. І Письмо найчастіше використовує це слово в значенні найвищої жертовної любові, християнської любові. Це саме те слово, яке вживає Ісус, коли говорить до Никодима на початку Євангелія Івана: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.”(Ів.3:16).

Gaudenzio Ferrari (c.1471-1546). Життя Ісус Христа.

     І ось тепер воскреслий Ісус, сидячи із учнями на березі озера, питає Петра: „Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих?” (в.15а). Тобто, чи ти любиш Мене жертовною любов'ю, чи ти здатний віддати за Мене все? Певно, Господь питає: „Чи ти любиш Мене більше, аніж ці учні?” А якби нам було задане таке питання? Чи любимо ми Господа більше нашого життя? До речі, чому Христос спитав про це саме Петра? Згадаймо, як напередодні Своїх хресних мук Господь сказав, що всі учні відступляться від Нього. Тоді ж Петро сказав: „Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи. Промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене... Говорить до Нього Петро: Коли б мені навіть умерти з Тобою, я не відречуся від Тебе!..” (Мт.26:33-35а). І що тепер казати Петру? – „Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!” (в.15б). Можливо це і не досконалий переклад, але, принаймні, Огієнко спробував використати те, що в українській мові є два різних слова, які означають „любов”. Отже, Петро ніби й погоджується, що він любить Господа, але якось обережно, говорить це іншим словом, яке наче стосується дружньої, а не жертовної любові.

Kamille Corry (1966, Modern American artist). "Паси вівці Мої"

    Ісус, заохотивши Петра опікуватися паствою, питає вдруге, вже коротше: „Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене?” (в.16а). Чи не здається вам, що це звучить як докір, як дуже серйозний сумнів: „Чи ти взагалі Мене любиш? Хоч якось?” Петро відповідає: „Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!” (в.16б). Гаразд, Ісус вдруге благословляє його на пастирство: „Паси вівці Мої!”

     І після цього Господь питає втретє: „Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене?” (в.17а). Звучить ніби так: „Ну, гаразд, якщо ти не любиш Мене більше, аніж інші учні; якщо ти не любиш Мене більше, ніж своє життя, то чи ти хоча б любиш Мене як друга, як брата?” Зазвичай, коли, наприклад, дівчина чи жінка питають коханого, чи той любить її, вона очікує на позитивну відповідь. І нам легко буває обманути одне одного. Психологи говорять, що закоханий швидше погодиться почути солодку неправду, аніж гірку правді. Самі жінки іронізують над собою: „Меньше знаешь – лучше спишь”. Ми можемо обдурити одне одного. Але ми не можемо обдурити Бога. Петро засмучений. Він почув питання втретє. Певно, це нагадало йому про те, як він тричі зрікся Господа. Отже Петро покірно сповідує: „Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!” (в.17б). Господь відповідає: „Паси вівці Мої!”

Рафаель Санті (1483-1520). Відновлення Петра у служінні проповідника.

     Що ж, самі по собі ми не здатні любити належно ані Бога, ані ближнього. Але ми все можемо із Господом і в Господі. І Святий Петро, який так боявся тих, які заарештував Христа, зрештою, за церковним переданням вмер на хресті, прославивши цією смертю Господа. І Святий Іван, який свого часу із братом та матір'ю переймався тим, щоб сидіти на найкращому місці у Царстві небесному, аніж інші апостоли, в кінці життя говорить: „Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!” (1Ів.4:7-11)

Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Господь доручає Петру пасти отару.

„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” (Фил.4:7) Амінь!