Проповідь п.В.Хаустова №032-1 "ПРОСІТЬ ПРАВЕДНОСТІ БОЖОЇ" (на 24-ту неділю по Трійці)

Харків, Громада Всіх Святих, 25 листопада 2006р.

Інші читання: Ісая 32:1-8, Римлян 13:1-7, Марка 12:41-44.

Ілюстрація: Quentin Massys (1466–1530). Грошомін та його дружина.

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

     Чи задумувалися ви, брати та сестри, яким чином підбираються тексти для проповіді кожного Божого дня? Лютеранська церква (як і православні та католицькі брати) використовує календарі, в яких тексти розташовані відповідно до пори церковного року. Під час святкування Різдва, Водохрещічи Великодня ми читаємо відповідні розділи Слова Божого. Під час Великого посту ми особливим чином задумуємося над нашою гріховністю. Напередодні Різдва Ісуса ми задумуємося про Його майбутній Другий прихід, про кінець цього світу.

     Зараз же у нас кінець церковного року. Зазвичай люди у кінці якоїсь справи чи в кінці певного терміну підбивають підсумки та планують подальшу працю. Християнські громади роблять так само. Підводяться підсумки духовного життя церкви. Підбиваються також інші рахунки – буквальні фінансові, бухгалтерські рахунки. Відповідно, ми звертаємося до текстів із Письма, які заохочують нас підтримувати церкву матеріально. Сьогодні ми чули читання із Євангелія від Марка про лепту вдови. Ми вже роздумували над цим текстом на біблійному занятті. Ми говорили про те, яких матеріальних пожертв очікує від нас Бог. А після Служби ми оглянемо наш бюджет на майбутній рік.

     Щоб наша сьогоднішня служба Божа не перетворилася для вас на один великий бухгалтерський семінар на тему: “Скільки кожен із вас має жертвувати”, щоб ми не втратили концентрації, фокусу нашого погляду на стосунки між нами та Богом, ми звернемося до іншого Євангельського тексту. Це частина Нагірної проповіді нашого Господа Ісуса Христа – Євангеліє Матвія, розділ 7, вірші із 7 по 12-й. У цих віршах Ісус говорить не про те, що ми маємо давати Богу, але, навпаки, про те, що Він нам дає:

 Карл Генріх Блох (1834-1900). Нагірна Проповідь.

7 Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

8 бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

9 Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?

10 Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?

11 Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!

12 Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки. 

     Перед тим, як повернутися до роздумів над Словом Божим, розкажу вам маленьку історію. Моя родина, мій товариш та ще кілька постійних відвідувачів англійської Служби Божої у Тернополі очікували її початку. Один кмітливий злидень, знаючи, що цю церкву відвідують і американські брати, замість того, щоб сидіти на холоді під костьолом чи під православною церквою, зайшов до цього приміщення та обходячи нечисленних відвідувачів, став просити у них Христа ради. Мій товариш прокоментував це приблизно так: “Чому люди думають, що церква – це місце для злиднів, які просять?” Справді, в оригіналі, він це дуже виразно висловив англійською: “Why people think that the church is a place for beggars?” Beggar – злидень або вбогий; російською – “нищий, попрошайка”.

Т.Г.Шевченко (1814-1861). Діти-байгуші.

     Справді, чому люди думають, що церква – місце для тих, хто щось випрошує? Ми знаємо, скільки помилкових вчень розвинулося через нерозуміння наших стосунків із Богом, через нерозуміння того, чого ми маємо просити у церкві та заради Кого Бог спасає нас. Багато людей певні того, що ми можемо допомогти своєму спасінню, зокрема, якщо подаємо злидням. Інші люди вважають, що показником нашої віри та показником Божої любові до нас є наш матеріальний успіх. Вони певні, що ми можемо випросити у Бога не тільки спасіння, але що Бог купить їм і Мерседес, і новий кольоровий телевізор та інші речі. Інколи люди починають думати по-іншому: церква це не місце де Бога про щось просять, але тільки місце для Божого прославлення! Справді, прославлення Бога – це чудово!

     Але сьогодні Христос говорить: “Просіть і буде вам дано”. (в.7а). А далі Ісус знову запевняє нас: “кожен, хто просить одержує”. (в.8а). Тобто, ми все ж таки маємо щось просити у Бога. І якщо ми просимо – ми напевно щось отримаємо! А якщо ми не будемо просити? Схоже, ми не отримаємо щось важливе? Отже, давайте у контексті Нагірної проповіді з’ясуємо що, як і чому ми маємо просити.

     Господь почав Свою проповідь із благословення – із знаних блаженств. Потім він пояснив апостолам їхнє завдання та розкрив мету Свого приходу в цей світ: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати”. (Мт.5:17). А далі Ісус говорить, що ми повинні мати рясну праведність – інакше ми не ввійдемо у Царство Небесне.

Іван Крамський (1837-1887). Незнайома. 

     Із цього місця Господь починає показувати на багатьох прикладах, що перед Богом наша власна праведність – ніщо. Бо якщо ми, хоча б колись, гнівалися на свого ближнього – вже підпадаємо судові. Якщо ми, хоча б раз, сказали на свого ближнього образливе слово – ми підпадаємо геєнні огненній. Якщо чоловік із пожадливістю тільки подивився на дружину ближнього – він вже винний у перелюбі, бо вчинив його у своєму серці. Якщо ми не любимо своїх ворогів – ми не можемо бути дітьми Божими. Якщо ми хвалимося тим, що подаємо велику милостиню, якщо ми хвалимося тим, що багато молимося чи довго постуємо – ми винні у лицемірстві. Якщо ми судимо ближнього – Бог нас засудить.

François Bonvin (1817-1887). Благодійність.

     І хто тепер достойний ввійти до Царства Небесного? Ми не маємо власної праведності. Це нас засуджує. Сьогодні Господь говорить: “Ви – не добрі”. На що може сподіватися така недобра людина, чого може очікувати такий в’язень гріха, що засуджений на смерть? – Тільки амністії, тільки милостивого судії. За всіма правилами юриспруденції засуджений має право просити перегляду справи та милості. Переглядати справу нічого – наша провина доведена праведним і непомильним суддею. Тому можна тільки просити милості – просити милості заради Самого Господа. Можна тільки просити Його, Божої праведності. Адже Господь її має, адже Ісус прийшов “не руйнувати [...] але виконати” Закон. І Він виконав Закон замість нас. І Він є єдиним праведним.

Герард Зегерс (1591-1651). Ісус і грішники, що розкаюються.

     Знаєте, які останні слова записав Мартін Лютер? У останні часи свого земного шляху великий муж віри, оцінюючи власну праведність перед Богом, записав: “Ми всі – злидні, що просять”.

     Так, ми вбогі злидні, але Бог дає Свою праведність тим, хто її прагне. Бог дає нам прощення, якщо ми просимо. Бо Ісус запевняє: “Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.” (в.7-8). Це прощення приходить до нас, коли ми слухаємо чи читаємо Боже Слово і визнаємо свою гріховність та сповідаємо Христа єдиним Спасителе. Це прощення приходить до нас у таїнстві Хрищення, в таїнстві Господньої Вечері, бо це Ісусова правдива кров, що за нас проливається на прощення гріхів.

     І, незважаючи на те, що ми злі, незважаючи на те, що ми – “діти гніву”, незважаючи на всю нашу зіпсованість – “Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!” (в.9-11).

Діє́го Вела́скес (1599-1660). Стара жінка готує яєшню. 

     Щоб ми знали як і чого нам просити у Бога, Ісус вчить нас молитися. Христос опікується нашими матеріальні потребами, навчаючи просити: “Хліба нашого насущного дай нам сьогодні”. (Мт.6:11). Але Господь знає, що найбільше ми потребуємо духовних благословінь, прощення гріхів, отже Він вчить нас просити: “І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим” (Мт.6:12).

     І хто тепер заперечить, що церква – це не місце для тих, хто просить? – Бо “просіть і буде вам дано”, “бо кожен, хто просить одержує”. Хто заперечить, що церковні двері – це двері куди не треба стукати? – Адже “стукайте і відчинять вам”, ї “хто стукає відчинять йому”. І хто заперечить, що ми не повинні шукати, бо “шукайте і знайдете”, “бо кожен, хто [...] шукає знаходить”! 

     Треба просто знати як просити, треба знати чого ми повинні шукати найперше. Христос говорить: “Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться.” (Мт.6:31-33).

Antonio de Pereda (c.1611-1678). Покаяння Святого Гільома Желонського.

     І ми знаємо, де і в Кого ми можемо знайти цю праведність – у виконавця Закону, у Христа. Письмо вчить, що ця Христова праведність зараховується нам через віру. І коли ми у Божих очах стаємо праведні та святі, ми, певно, бажаємо поділитися радістю, поділитися цим нашим освяченням із ближнім. Якщо наш ближній у потребі – ми хочемо із любов’ю допомогти йому. І тоді ми діємо за Христовою порадою: “Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви”. (в.12а).

     А якщо хтось вам зауважить, що церква не місце для злиднів чи для милостині; або якщо ви почуваєте себе засмученими, якщо ви голодні та спраглі, якщо ви почуваєте себе вбогими злиднями, – пригадайте Ісусові блаженства, із яких Він починає Нагірну проповідь: 

Ole Henrik Benedictus Olrik (1830-1890). Нагірна Проповідь (фрагмент церкви вівтаря у Копенгагені)

     “Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені праведності, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за праведність, бо їхнє Царство Небесне.” (Мт.5:3-10)

Герард Зегерс (1591-1651). Ісус і прощені грішники.

„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” Амінь!