Проповідь п.В.Хаустова на 5Мойсея 10:12-21 "БОЯТИСЯ І ЛЮБИТИ БОГА" (на 19-ту неділю по Трійці)

Проповідь пастиря Віктора Хаустова №029-1 на Повторення Закону 10:12-21 на 19-ту неділю по Трійці в Громаді УЛЦ ВСІХ СВЯТИХ  22 жовтня 2006р та 7 жовтня 2018р. на тему «БОЯТИСЯ І ЛЮБИТИ БОГА». 

СЛУХАТИ АУДІО ПРОПОВІДЬ

John Rogers Herbert  (1810-1890). Мойсей представляє євреям Таблиці Закону. (1850-ті роки)

5 Мойсея(Повторення Закону) 10:12-21

12 Тепер же, Ізраїлю, чого вимагає в тебе Господь, Бог твій, як не того, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма дорогами його, і любив його і служив Господеві, Богу твому, всім серцем твоїм і всією душею твоєю,

13 Додержуючи заповіді Господні й установи його, що їх сьогодні заповідаю вам, вам самим на добро?

14 Поглянь, небо й небеса небес, земля і все, що на ній, все від Господа, Бога твого, і все його.

15 Та до батьків твоїх прихилився Господь, і полюбив їх, і вибрав вас, їх насіннє, з усіх народів, як се й бачимо.

16 Обрізуйте ж крайне тіло ваших сердець та й нехай не буде більше задубеніла шия ваша!

17 Бо Господь, Бог ваш, се Бог над богами і Пан над панами великий, потужний і страшний Бог, що не вважає на лице чоловіка і не бере дарунків;

18 Він дає сиротині і вдовиці, і милує приходня даючи йому хліб і одіж.

19 Любіть же й ви приходня; бо самі ви були приходнями в Египецькій землі.

20 Господа, Бога твого, мусиш боятись, йому служити меш і його держати мешся і його ім’ям клястим мешся.

21 Він слава твоя, і Бог твій, що сотворив про тебе сі великі і страшні речі, що бачили їх очі твої.  (Переклад Пантелеймона Куліша) 

Marten de Vos (1532-1603). Мойсей показує євреям Скрижалі. 

Інші читання: 1Коринтян 1:4-9, Матвія 22:34-46, Псалом 111(112) („Блажен муж, що боїться Господа...”).

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

     Дорогі брати і сестри! Чи пам’ятаєте ви, як у Малому Катехізисі Лютер починає пояснення кожної із 10-ти заповідей? – „Ми повинні боятися і любити Бога...”. Не раз мені випадало спостерігати, як невіруючі реагують на ці слова. Зазвичай це незадоволення. Образу викликає саме перша частина твердження: „Ми повинні боятися [...] Бога”. Спектр емоцій – широкий. Від погано прихованого розчарування („А я думав, що Бог зобов’язаний мене любити...”) до роздратування („Який Бог неввічливий! Він просто справжній диктатор!”).

Мартін Лютер. Старовинний портрет.

     Цікаво, але зазвичай нікого не турбує, що ми повинні любити Бога. Як на мене, це складніше. Я думаю, нас повинно турбувати те, як ми можемо полюбити Бога. Адже любов виникає несподівано, не за наказом. Ми не можемо нею керувати, зазвичай це вона нами керує. Як же тоді я зможу полюбити Бога? Відомо ж, що „серцю не прикажеш”.

     Отже, чому нас непокоїть, що ми мусимо боятися Бога, а не те, що ми повинні Його любити? Як ми можемо любити Того, Кого не бачимо, якщо у нас проблеми із любов’ю до тих, із ким ми зустрічаємося кожен день: із чоловіком чи дружиною, із дітьми, батьками, родичами (особливо із родичами дружини чи чоловіка), особливо із сусідами, із „начальством”, із нашими ворогами, які також є нашими ближніми і яких ми також маємо любити.

     Я думаю, нас зазвичай не турбує, що ми повинні любити Бога тільки тому, що ми не звикли ставитися серйозно до слів, якими ми засвідчуємо свою любов. Ми звикли лицемірити. Що відповість чемна невістка, якщо свекруха спитає: „Чи ти мене любиш?” Розумна невістка відповість: „Так”. Чи буде це правдою? Можливо, не завжди. Певно, таке питання свекрухи некоректне, із списку заборонених. Бо коли одружуються – то одружуються на коханій людині, а не на її родичах. Але тоді чому нині так часто люди, які кажуть, що люблять одне одного, не підтверджують це офіційно, але живуть у так званому цивільному шлюбі? Можливо тому, що не вірять у щирість своїх обіцянок та бояться ускладнень судових позивів під час майбутнього розлучення?

Belmiro Barbosa de Almeida (1858-1935). Сварка.

     Ми звикли лицемірити. Нещодавно дехто божився, що понад усе любить комуністичну партію та радянський уряд, а тепер ті ж люди твердять, що наймилішою новиною в їхньому життя стало відновлення незалежності України, а найбільше втіхи їм приносить саме спілкування із Богом!

     Так, ми звикли лицемірити та ставитися безвідповідально до любові. Але наше сьогоднішнє Слово Боже – книга Повторення Закону, 10-й розділ, вірші із 12 по 21-й – говорить про те, чого Господь очікує від нас: „Тепер же, Ізраїлю, чого вимагає в тебе Господь, Бог твій, як не того, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма дорогами його, і любив його і служив Господеві, Богу твому, всім серцем твоїм і всією душею твоєю” (в.12). Ми бачимо, що Мойсей починає навчання саме із того, що перше ми маємо боятися Бога, бути слухняні Йому, а тільки потім переходить до любові до Бога.

     Але й далі пророк багато говорить про страх. Так Єгова названий Богом над богами та Паном над панами, і це „потужний і страшний Бог” (в.17), Який вчинив „великі і страшні речі” (в.21). І наказ боятися Господа, який ми чули на початку, не є просто короткою передмовою до подальшої розповіді про всеохоплюючу Божу любов. Адже і в кінці цього Слова Божого Мойсей повторює: „Господа, Бога твого, мусиш боятись, йому служитимеш і його держатимешся” (в.20).

Jacob de Wit (1695-1754). Мойсей обирає 70 старійшин.

     Мусимо визнати, що сьогодні тема нашого уривку звучить так: „Ти повинен боятися Бога!” Якщо нас такий жорсткий наказ турбує, якщо нам не все зрозуміло, то маємо дослідити це питання. Але, безумовно, не на підставі наших власних уявлень, але на підставі Слова Божого. Лютеранський принцип такий: „Письмо пояснюється Письмом”. І сьогодні у нас не буде проблем із біблійними цитатами, бо страх Божий є однією із найголовніших тем Біблії.

     Прочитаймо ж кілька висловів, що зібрав мудрий Соломон у книзі Приповістей: „Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.” (1:7). „Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.” (14:27) „Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться.” (10:27). „Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.” (19:23)

Гюстав Доре (1832-1883). Цар Соломон.

     Переконливо? Простий біблійний підсумок: хто Бога не боїться, той не має вічного життя. Ну а тимчасове земне життя невіруючого також не є спокійним. Нічого дивного. Як відомо, невіруючі спокою не мають!

     Отже, як говорить Соломон, „страх Господній відводить від злого” (16:6б). Як ми навчаємо наших маленьких дітей та онуків, щоб із ними не сталося лиха? Інколи трохи лякаємо, так? Наприклад, щоб дитина серйозно не опеклася, ми вперше дозволяємо її пальчику трохи торкнутися чогось гарячого, дитина пальчик відсмикує, але після цього вже напевно знає, що до „гарячого” лізти не треба. Справді, „страх відводить від злого”, від небезпеки.

     А якщо цей страх відводить нас від злого, то він має привести до чогось доброго, до радісного. Ну а Хто є добрим? Наш Господь Ісус Христос говорить: „Ніхто не є Добрий, – тільки Сам Бог!” (Лк.18:19б). 

 Генріх Хоффман (1824-1911). Ісус і Багатий юнак (1881)

     Отже, тільки коли ми усвідомлюємо що в Божих очах ми не є добрими, тоді ми і відчуваємо страх Господній. Тоді ми боїмося кари Божої, ми каємося. І коли ми вже не просто жалкуємо, що вчинили недобре, але коли ми всім серцем покладаємося на Ісуса, – ми вже можемо не боятися Бога, ми справді любимо Господа. Бо Він тоді не караючий суддя, але добрий до тих, хто покладається на Нього. Тоді ми справді починаємо любити Бога, але не з примусу; тоді ми просто відповідаємо на Його незбагненну любов, яку Бог виявив до нас у Христі.

     Правдивий страх Божий – відмінний від того почуття, яке оволодіває нами, наприклад, під час перегляду фільму жахів. Страх Божий – благоговійний трепет перед Творцем, Якому належить „небо й небеса небес, земля і все, що на ній” (в.14). Страх Господній – це страх сина, який любить свого батька, але боїться розчарувати батькові сподівання; бути негідним батьківської довіри.

Мікельанджело Буанаротті (1475-1564). Створення Адама (1509-1510, Ватікан).

     І Божий страх – як і все, що від Бога, – нам на користь. Коли Господь давав заповіді і говорив на горі Синай із єврейським народом, люди, почувши громи та сурми, побачивши полум’я та дим, – злякалися. Мойсей же заспокоїв їх: „Не бійтеся, бо Бог прибув для випробування вас, і щоб страх Його був на ваших обличчях, щоб ви не грішили.” (Вихід 20:20б). Справді, „страх Господній відводить від злого” – від гріха.

     Тому в сьогоднішньому тексті із Повторення Закону Мойсей роз’яснює, що коли ви дотримуєтеся заповідей Господа, то це „вам самим на добро” (в.13).

     Отже, краще мати страх Божий, бо він „відводить від злого”, бо він „примножує днів”, бо він „веде до життя”. Отже, нема нічого принизливого у вимозі „боятися Господа, Бога твого”! (в.12) Бо страх Божий веде до прощення. І тільки боячись суду Бога та усвідомлюючи, скільки нам прощено, тільки тоді ми справді можемо Бога полюбити. Пам’ятаєте, Христос говорить: „Кому прощено багато гріхів – той багато любить” (Лк.7:47).

     Вам же, заради Христа, прощено абсолютно все. Отже, „любіть Його і служить Господеві, Богу вашому, всім серцем вашим і всією душею вашою” (в.12б). 

Джеймс Тіссо (1836-1902). Жінка вмиває ноги Ісусу.

     Але крім цього наказу, в нашому тексті двічі згадується про любов. Перший наказ комусь може здатися не дуже важливим: „Любіть  [...] приходня”. Бог пояснює чому євреї мають любити саме приходька або подорожнього:„бо самі ви були приходнями в Египецькій землі” (в.19).

     Але у 15-му вірші Письмо говорить про річ, цінність якої важко заперечити. Мойсей запевняє своїх людей в тому, що Бог їх любить: „До батьків твоїх прихилився Господь, і полюбив їх, і вибрав вас”.

     Неймовірно, Творець і Володар „неба й небес небес, землі і всього, що на ній” вибрав серед цього простору вас, прихилився саме до вас, полюбив саме вас! На тлі величних зірок, навіть на тлі нашої невеликої планети ми виглядаємо менше, аніж піщинки в пустелі, меншими, ніж краплинки в морі. У неозорій вічності – ми подорожні, чужинці, які приходять, живуть якусь мить та йдуть геть. Всі ми подорожні, тимчасові... Нічого дивуватися нашій смертності. Хто нас пожаліє після того, як ми підемо звідси? – Кілька таких же тимчасових піщинок чи краплин? – Пам’ятаєте єсенінське: „Кого жалеть? Ведь каждый в мире странник, пройдет, зайдёт, и вновь покинет дом...”

Фотопортрет Сергія Євєніна.

    Але Сам Бог, наш Господь Ісус Христос також прийшов у цей світ як приходько, як подорожній. Але Він прийшов саме для того, щоб ви перестали бути чужими Богу, але стали Його дітьми! Господь прийшов для того, щоб ви не загинули, але щоб ви мали життя вічне! Ісус пішов на хрест і притерпів там жахливі муки тільки для того, щоб ви не були тимчасовими приходьками в світі, але щоб ви мали вічні оселі на небесах!

     Любіть же Господа, бо „Він слава ваша, Бог ваш, що сотворив для вас великі і страшні речі!” (в.21). Любіть же приходня – свого ближнього, бо він потребує вашої уваги, вашої допомоги, вашої любові!

Marten de Vos (1532-1603). Мойсей показує євреям Скрижалі. 

„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” Амінь!