Проповідь пастиря Віктора Хаустова №068-1-Б на Об’явлення 21:1-8 на неділю Христа-Царя у громаді ВСІХ СВЯТИХ УЛЦ у Харкові 25 листопада 2018 року на тему «СТАРЕ ТА НОВЕ».
Julius Schnorr von Carolsfeld (1794-1872). Новий Єрусалим.
Об’явлення 21:1-8:
1 І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було.
2 І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого.
3 І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними,
4 і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!
5 І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні!
6 І сказав Він мені: Сталося! Я Альфа й Омега, Початок і Кінець. Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води.
7 Переможець наслідить усе, і Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина!
8 А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть! (Переклад Івана Огієнка)
Інші читання: Ісая 65:17-19, Матвія 5:13-16.
Іван бачить Новий Єрусалим. Анжерський Апокаліпсис (гобелен, 1373-1381).
Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
Сьогодні буде проголошено Слово Боже із книги Об’явлення Івана Богослова, розділ 21, вірші із 1 по 8....
Браття! Слово наголошує тут на нових речах: показує нове небо та нову землю, нове життя віруючого у Новому Єрусалимі. І як це має контрастувати із тими старими речами: земля, яка перебуває під Божим прокляттям; гріх, який царює в цьому світі та отруює навіть життя віруючих; старий Єрусалим, Який не прийняв Спасителя, але засудив Його та розіп’яв руками язичників. Засудив Того, Хто є „Альфою та Омегою, Початком і Кінцем”. Хто є Царем Всесвіту і Царем Церкви! Нагадую, наша сьогоднішня неділя у церковному календарі носить назву «неділя Христа-Царя».
Мозаїка собору Святої Софії, Стамбул (Х-ХІ століття). Христос Вседержитель.
Але наше сьогоднішнє служіння також певним чином є особливим ще й тому, що це наша остання зустріч тут у старому церковному році, тобто, це наша остання зустріч тут напередодні Адвенту або Церковного новоліття. Звісно, світ, та, боюсь і ми, звикли думати про світський Новий рік, який затьмарює собою не те що церковне новоліття, але для багатьох нецерковних людей навіть святкування Різдва нашого Господа Ісуса Христа. І це не тому, що ці люди з особливою повагою ставляться до свята Обрізання та Найменування Господнього.
Але навіть у бажанні бучно святкувати світський новий рік видно потяг людини, навіть невідродженної, до нового – світлого та вічного. І є бажання позбутися старого та злого життя.
Лавров Олександр (1857-1937). Зустріч нового року студентами у мебльованих кімнатах.
Так я добре пам’ятаю, як „проводжання” старого року відбувалося в моєму колишньому „трудовому колективі”. І, думаю, кожен із вас пригадує ті тости, які зазвичай промовляються. Хоча ми їх виголошуємо від щирого серця, хоча вони сприймаються із ентузіазмом, маємо визнати, вони досить стандартні. І в моєму колективі з року в рік це виглядало подібним чином. Я особливо яскраво пам’ятаю, як наш адміністратор три роки підряд був змушений говорити майже однакові побажання: „Що ж, ми проводжаємо Старий рік. Він був не досить вдалим. Було дуже важко. Чомусь саме цього року ми зазнали багато лиха, але нехай всі наші нещастя залишаться у Старому році! І нехай в Новому році не буде ніякого горя, але тільки суцільне щастя!”. А наприкінці цього наступного року – той самий тост – очікування щастя наступного року. А наприкінці третього „Нового року” – знову той самий тост... Але я пам’ятаю, що співробітники кожен раз, слухаючи ці побажання, все одно, наче діти, були в такому піднесеному настрою, все одно всі начеб то щиро вірили, що наступного року „ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде”...
Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Вигнання з Раю.
Що ж, ми буваємо безнадійними оптимістами... Ми хочемо бути щасливими «тут та зараз». Але цього Біблія нам не гарантує. Безумовно, Господь благословляє Його вірних і в цьому житті, але Бог не обіцяє нам тут безтурботного життя. Натомість, Біблія відверто говорить чоловікові, що він буде заробляти хліб в поті свого чола; Бог говорить жінці, що вона буде народжувати в муках; Господь говорить, що ми будемо страждати і вмирати. Адже „заплата за гріх – смерть” (Рим.6:23)
І 8-й вірш сьогоднішнього слова говорить ще й про другу смерть: „А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!”. А у віршах, що передують сьогоднішнім також пророкується про цю другу смерть: „Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...” (Об.20:14-15). Святий Іван говорить про другу смерть у Пеклі. І з погляду вічного перебування там наша „перша” смерть – фізична смерть, – буде здаватися старою, «вчорашньою» чи «позавчорашньою» смертю, яка вже не гідна й уваги, бо залишиться у старому житті.
Але сьогоднішнє Слово Боже несе чудову новину про прекрасні нові речі: про нову землю, про нове небо, про Новий Єрусалим – тобто про спільноту всіх оновлених Святим Духом, про спільноту всіх віруючих.
Алонсо Кано (1601-1667). Ангол показує Івану Новий Єрусалим.
І Святий Іван змальовує нове життя із Богом у вічності двома шляхами. Перший – це опис щасливого життя. І тут використовується традиційний біблійний образ весілля. Церква показана прекрасно вбраною до весільної церемонії нареченою, а Бог – нареченим. „І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого.” (в.2). Ми, щоправда, спостерігаємо, що бучне весілля ще не гарантує тривалого подружнього щастя, але Святий Іван та Святий Дух запевняють нас у Вірності Бога: „І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними” (в.3).
Інший шлях описати небеса – описати їх як місце, де відсутнє горе: „І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!” (в.4)
Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Апокаліпсіс.
І Бог, запевняючи нас у Своїй вірності, також підбадьорює нас, показує нам, що із Його підтримкою ми будемо також вірні Йому. Бо „І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні!” (в.5). Так, ці Божі обіцянки вірні і правдиві. Бо це Він дав їх. Бо ці рядки промовляють зі Святого Письма. Це Сам Святий Дух говорить до нас. Бо Господь є „Альфою та Омегою, Початком і Кінцем” (в.6б). І Ісус Христос Сам поклав кінець нашим гріхам, взявши їх на Себе. І Святий Дух поклав початок нашому новому життю у Христі, обмивши нас купелю Хрищення! І сьогодні Іван передає нам Слово від Бога: „Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води” (в.6в). Так, вода нашого Хрищення є живою водою, що тече до вічного життя. Вода нашого Хрищення є живим струмком, який згодом збільшується до повноводної ріки наших добрих справ, що ми чинимо разом із Господом. Бо ми дармо отримуємо дар віри та дар спасіння у Євангелії, а «Євангеліє – сила Божа!» (Рим.1:16) – і на спасіння, і на освячення! І ми із любові до ближнього можемо розповідати про Того, Хто дарує нам нове життя! Про Ісуса! Про Бога-Отця, Який усиновив нас у Христі. Про Святого Духа, Який привів нас до Христа.
Сандро Ботічеллі (1445-1510). Пресвята Трійця.
Отже, славімо Господа! І хоча ми поки що не бачимо Христа у славі – ми зустрічаємося з ним у таїнстві вівтаря – у Господній вечері. І Він там, де проповідується Слово Боже – там де зібралися двоє чи троє у Його Ім’я!
Вірші 3-й та 4-й, змальовують щасливе життя вірних із Господом на небесах. Але, як кажуть, Рай та Пекло ми можемо вже відчути, вкусити, трохи спробувати – вже тут – на землі. 8-й вірш показує нечестивих, яких очікує прокляття у вічності, але ми знаємо, яким жахом, незважаючи на короткі задоволення, наповнене життя наркомана чи повії. Скільки зневаги, болі, сліз випадає тут на їхню долю. Але ми тут, зустрічаючись із Господом у Слові і Причасті, вже наче присутні на небесному бенкеті Агнця, бо куштуємо вина та хліба з Його столу, і більше того – це Він Сам приходить до нас Своїм Тілом та Кров’ю!
Тисячі років – від Адама і Єви – віруючі очікували першого приходу Месії. Він прийшов, як і обіцяли пророки. Так Ісая обіцяв, що Його будуть звати Еммануїл – що означає „із нами Бог”. І Він прийшов! І Матвій так і називає Ісуса – Еммануїлом! Тепер ми очікуючи Його Другого приходу, щонеділі зустрічаємося в церкві з Ним не тільки у Слові, але й у Таїнстві. Бо Він вже з нами!
Рафаель Санті (1483-1520). Месса.
А з наступної неділі – першої неділі Адвенту, ми будемо співати один із наших найулюбленіших гімнів: „Прийди, прийди, Месія наш!”, сподіваючись й на Його Другий прихід!
Завершимо ж сьогоднішню проповідь останніми двома віршами книги Об’явлення, які є також останніми двома віршами Нового Заповіту, та, відповідно, останніми віршами Біблії:
„Той, Хто свідкує, говорить оце: Так, незабаром прийду! Амінь. Прийди, Господи Ісусе! Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.” (Об.22:20-21)
Julius Schnorr von Carolsfeld (1794-1872). Новий Єрусалим.
У Лютеранській Церкві проповідь займає центральне місце у Службі Божій (сподіваємось, що і в будь-якій іншій Християнській конфесії). Хіба що лютерани ставлять поруч із проповіддю Слова ще належне вживання Таїнства (Хрищення та Господньої Вечері). Але хіба можна уявити застосування Таїнства без проповіді Слова? Детальніше про зв’язок між проповіддю і Таїнством дивіться у розділі «ЗНАЙОМСТВО ІЗ ЛЮТЕРАНСТВОМ».
Отже, ми не випадково вибрали візуальним символом нашого сайту картину Лукаса Кранаха Старшого «Мартін Лютер проповідує Слово Боже». Значення проповіді в Церкві неможливо переоцінити, бо тільки Слово Боже може нас спасти і змінити. Проповідь Закону Божого веде нас до пізнання гріха і власної неспроможності спастися (Рим.3:19). А проповідь Євангелія оживляє грішника, дає йому народження згори.
Бо тільки через Своє Слово Бог дає нам спасаючу віру. Св.Павло і Святий Дух говорять: «Тож віра – від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим.10:17). Тільки свідчення про «Христа розп’ятого» (1Кор.1:23), тільки це «Слово про хреста» (1Кор.1:18) є «силою Божою на спасіння кожному» (Рим.1:16).
Лютеранська Церква завжди проповідували «спасіння кожному», тобто те, що Ісус помер «за всіх», «за весь світ» (Ів.1:29, Ів.3:16, 1Ів.2:2, Тита 2:11). Ось тому і Слово Боже має бути проповідуване «для всіх»: для людей всіх вікових груп (як ви бачите на картині Кранаха, Лютер проповідує і для дорослих, і для дітей), для «всіх народів» (євреїв і греків (Рим.1:16б), німців та українців, американців і африканців тощо), таким чином, Слово повинно проповідуватися до нас особисто, а ми також маємо свідчити всім. Для публічної проповіді в Церкві Бог запровадив посади служителів, від імені яких Святим Духом говорить Апостол: «Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!» (2Кор.5:20). Проповідь спасіння в Ісусі – це воля Божа, яка має виконуватися до Другого приходу Спасителя.
Підсумовуючи вище сказане, підкреслимо: подібним до того, як проповідь має бути центром Служби Божої, то серцевиною проповіді є свідчення про «Христа розп’ятого» (так, як це робив Лютер і як завжди робили конфесійні лютерани; так, як це зобразив на картині Лукас Кранах). У такій проповіді зустрічаються Закон і Євангеліє у своїх найбільш виражених проявах: наші гріхи вбили нашого Господа Ісуса, але саме через те, що наші гріхи добровільно взяв на Себе Ісус, Який «був виданий за наші гріхи і воскрес для виправдання нашого» (Рим.4:25), то й Отець «вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами були проти нас, – Він із середини взяв його та й прибив на хресті» (Кол.2:13-14).
Певно, в широкому розумінні ми можемо назвати проповідями і свідчення про Ісуса нашому другу, який не знає милостивого Бога, і подібні свідчення на вуличних євангелізаціях незнайомій людині. Проповідями можна назвати й виступи служителів на різноманітних громадських заходах, і виступи на телебаченні, й інші свідчення на якусь конкретну тему і поза контекстом Служби Божої. Хоча вони нерідко і є тематичними, але їхня головна та обов’язкова ознака та, що вони виголошуються на певне місце із Святого Письма. Інша принцип, за яким підбираються проповіді для цієї сторінки: тут ви зможете ознайомитися тільки із тими проповідями Слова, які виголошені на Службі Божій у Громаді УЛЦ «ВСІХ СВЯТИХ» у Харкові (або, часом, у місії нашої Церкви на Харківщині). Зазвичай це саме проповіді місцевого парафіяльного пастиря, хоча ми з радістю вміщуємо на цій сторінці й проповіді інших пастирів, які були виголошені ними у парафії в Харкові особисто або прочитані конфірмованими членами нашої парафії, які проводили служіння за відсутності в певну неділю місцевого пастиря.
Пастир Віктор Хаустов