Проповідь п.В.Хаустова №049-1 на Івана 3:13-16 "Дерев'яні Крила"

Харків, Громада Всіх Святих, 12 травня 2007р., Київ, Громада Воскресіння, 13 травня 2007р., Ізюм, місія, 22 травня 2007р.

Харків, Біблійне товариство, 1 червня 2007р., Тернопіль, Семінарія Святої Софії, 12 червня 2007р.

Інші читання: Єремії 19:11-15, Римлян 8:24-28.

Івана 3:13-16:

13 І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі.

14 І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський,

15 щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.

16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. (Переклад Івана Огієнка)

СЛУХАТИ АУДІОПРОВІДЬ

ДИВИТИСЯ ВІДЕОПРОВІДЬ

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

     Сьогодні буде проголошено Слово Боже із Євангелія від Івана, розділ 3, вірші із 13 по 16...

     Дозвольте спочатку розповісти історію. Нещодавно в нашому місті проводився фестиваль християнської музики. Ми з однією із наших сестер відвідали цей концерт, але нам випало сидіти не по центру, а скраю. Отже, інколи мені не все було видно у ближньому кутку сцени, натомність, я міг спостерігати те, що діялося за кулісами з іншого боку. В принципі, нічого цікавого там не відбувалося: чи то виконавці готувалися вийти на сцену, чи то ведучі перебували там між номерами. І хоча фестиваль видався цікавим, не всі мої сподівання справдилися. Я очікував, що почую більше пісень про Ісуса. Але переважно співалося чи то про досить „абстрактного” Бога, чи то про Богоматір (так брати-католики порадували двома різними виконаннями AveMaria та піснею про Діву ще й польською мовою). Якась дівчина простоспівала про любов до України, і єдине, що нагадало про церкву – один рядок про „великодню свічку”. Можливо, про Христа співали німецькі лютерани чи хор вірменської апостольської церкви... Але я не розумію ані німецької, ані вірменської... І ось, коли почалася третя година концерту, на сцену вийшов хлопець із гітарою та губною гармошкою. Боюсь, не всі в залі любили музику в стилі блюз, але перша ж пісня змусила пробудитися втомлену публіку. Хлопець не просто добре співав та грав. Тексти пісень добре гармоніювали не тільки із музикою, але також із Словом Божим. Послання було просте: про радість, що дає нам спільнота із Ісусом, Який, забрав всі наші гріхи та подарував нам нове життя... Не дурно організатори фестивалю приберегли виступ цієї християнської зірки на кінець концерту... Але через те, що концерт затягся, вони ж самі почали нервувати. Занепокоєння ведучих бачили тільки ті, хто, як і я, сиділи на крайніх місцях. І після другої пісні хлопця ведуча за лаштунками стала робити йому знаки руками: „Досить! Закінчуй!”. Подавала знаки вони зрозумілим характерним жестом – перехрещеними руками. Хлопець же на сцені почувався вельми впевнено, він повністю заволодів увагою залу, отже замість того, щоб завершити одразу, він об'явив: „І остання пісня: Дерев'яні крила!” Перша моя реакція – як можна літати за допомогою дерев'яних крил? Ми всі трохи вчили фізику. Говорять, хоч які крила не одягай, але за допомогою сили власних м'язів піднятися в повітря не зможеш.

Дедал та Ікар: Антоніс ван Дейк (1599-1641) та Jacob Peter Gowy (c 1615-1661).

     Щоправда, ми знаємо легенду про Ікара. Ми розуміємо, що це легенда, тобто брехня, але вона принаймні виглядає красиво: Ікар використав легкі крила із пташиного пір'я та воску, піднявся дуже близько до сонця, віск розтанув, крила розпалися, а хлопець загинув. Мені також пригадалася інша пісня: „Картонные крылья любви”. Ну якщо з картонними крилами і не полетиш, то хоча б руками можна помахати. Але чи довго зможеш махати руками, одягнувши дерев'яні крила? Поки у мене промайнули ці думки, хлопець вже співав. Це була красива поезія. На жаль, я не маю цього тексту. Але ось музикант проспівав, що ці крила підняли невисоко: „на три метри над землею”. Чесно, мене висота польоту не вразила. Я звик до образів із українського фольклору на зразок: „Літа орел понад хмарами...”, „Дивлюсь я на небо та й думку гадаю// Чому я не сокіл, чому не літаю...”... А тут три метри... Ну що з того? Але згодом образ дерев'яних крил розвинувся та став зрозумілим: це Голгофський хрест, на якому Ісус був піднесений вгору – невисоко – десь так на три метри. Дерев'яні крила – це колода, на якій Спаситель розкинув свої руки, як крила. Дерев'яні крила – це той тягар, який Однороджений Син Божий взяв на Свої плечі, щоб кожен хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.

Мойсей підняв Мідяного Змія в пустелі. Карл Генріх Блох (1834-1890). Христос на Хресті. 

     Наше сьогоднішнє Євангельське послання говорить про це ще й такими словами: „І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя”. (в.14-15). Сьогодні, напередодні свята Вознесіння Христового; сьогодні, роздумуючи над нашим викупленням від влади гріха, смерті та диявола, сьогодні доречно, як, в принципі і кожного дня, звести очі на хрест. Адже наше спасіння довершено саме там.

     Нагадаю, що ці слова про „піднесення” Ісус промовив до Никодима. І Господь вчив здивованого Никодима, що нам, для того, щоб побачити Царство Боже, треба народитися з гори. Народитися знову від води і Духа. І, тільки так ми опинимося у Царстві Небесному. Царство Небесне: звучить, ніби ми й справді повинні навчитися літати, щоб до нього потрапити.

Crijn Hendricksz Volmarijn (1601-1645). Ісус говорить з Нікодимом.

     Це була давня мрія людства – навчитися літати. І дуже багато людей протягом попередніх століть намагалися піднятися у небо самотужки. І небо забрало багато життів таких сміливих людей, які ще не знали аеродинаміки. Нарешті, десь 100-200 років тому, люди потроху навчилися долати тяжіння землі. Але не завдяки власним силам. Добре сконструйовані повітряні кулі, дирижаблі та літаки підняли людину в небо. Але небо – це ще не Царство Небесне. І навіть відкритий космос – це не Царство Небесне.

Ян Матейко (1838-1893). Астроном Коперник говорить з Богом, дивлячись на зоряне небо.

     Подібно до того, як, використовуючи будь-які крила, ми не можемо піднятися власними силами в повітря, так власними силами ми не здатні ввійти до Царства Божого. Так само, як покладаючись на добру конструкцію літака, на потужність його мотору та на сумлінність механіка, льотчик піднімається в небо, так ми піднімається до вічного життя на небесах, повністю покладаючись на Христа. Він гарантує нам успіх у цьому завданні, яке недосяжне для наших слабких духовних сил. Ісус не дає збою, який часом трапляється із мотором літака. Ісус ніколи не помиляється, хоча таке інколи буває навіть із найбільш досвідченим та сумлінним механіком. Отже, Христос є абсолютним гарантом досягнення нами Царства Небесного. На те є дві важливі причини.

Рафаель Санті (1483-1520). Преображення Господнє (фрагмент).

     Перше: Він правдивий Син Божий. Він, разом із Отцем та Святим Духом, – Творець та Володар і землі, і неба. І Господь мешкає на Небесах, що вищі цього видимого неба. Ісус говорить про це так: „І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі”. (в.13). Отже, говорячи простою мовою, наш Господь знає дорогу на Небеса і може нею нас провести.

Друге: Ісус – Син Людський, що прожив життя без гріха. Але Він назвався грішником замість нас. І Він замість нас був піднесений на хрест. Так, як був, свого часу, піднятий Мойсеєм Мідяний Змій. Цей Змій не мав в собі отрути, євреї ж, дивлячись на нього, не вмирали від укусів реальних змій. Так і Ісус, що не має в Собі отрути гріха, будучи піднесеним на хрест, звільняє нас – тих, хто дивиться на Нього, тих, хто покладається на Нього, звільняє нас від смертельного жала гріха.

Люк-Олівьє Мерсон (1846-1920). Жанна д'Арк перед Господом.

     Здається, все просто. Віруй – і житимеш. Але людська гріховність спокушає відвертатися від хреста, людська гординя спокушає насміхатися над слабкістю розіп'ятого. Люди готові вірити у будь-кого, поклонятися будь-чому. Єдиному богові, який не має Сина чи багатьом богам, чиє особисте життя напрочуд не впорядковане. Просвітленому Будді чи власному просвітленому розуму. Люди готові поклонятися святим чи Богородиці, мощам чи мертвим родичам. Люди зосереджують увагу виключно на імені Єгова чи захоплюються тим, що написано в книзі Мормона. Нас вражає ідея підкорення неба: тому ми готові збудувати якщо не Вавілонську вежу, то хоча б драбину на небо... Але коли люди чують, що піднесений на хрест Ісус є вирішенням усіх наших проблем, – часто спокушаються.

John Constable (1776-1837). Небо.

     Мій близький родич – Свідок Єгови. Коли ми з ним відвідуємо могилу моєї матері, для нього це завжди добра нагода засвідчити своє віросповідання. Зазвичай він показує на хрести на могилах та говорить: „Яка дурниця так шанувати знаряддя тортур!” Коли я скромно цитую Святого Павла: „А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа...” (Гал.6:14a), мій родич нервується: „Ні! „Вартова башта” навчає, що це помилка у Біблії!” Я знаю інших, які говорять. що жертви Христа недостатньо для нашого спасіння. Вони намагаються досконало виконати всі вимоги Закону Божого. І коли їм нагадуєш такі вірші як: „Праведний житиме вірою” (Ав.2:4), чи „А тому, хто не виконує [Закону], але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність” (Рим.4:5), такі люди інколи реагують так: „Ні! Не читайте це! Це щось не те!” Але Письмо в багатьох місцях говорить подібним чином: „Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві”. (Гал.3:13).

Федір Бронніков (1827-1902). Прокляте поле.

     Можна зрозуміти тих, хто не любить дивитися на хрест – на прокляття. Але саме на хресті наше прокляття – наш гріх та наша смерть знищені. І, хоча хресна смерть нашого Господа є найглибшою точкою Його пониження, але Письмо показує нам, що в світі нема кращої речі, аніж хрест Ісуса. І Сам Христос напередодні Своїх мук говорить про хрест як про Свою славу, як про найбільшу перемогу: „Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. [...] Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну.” (Ів.12:23,31-32).

     Що ж, пісні того співака, про якого я розповідав на початку, і справді були дуже біблійні. Один із його образів – Дерев'яні Крила – це „Божий Магніт”, що притягує грішників. Хтось скаже – дерево не може бути магнітом. Ми скажемо: „Для Бога нема неможливої жодної речі!” І нам не треба ніяких інших свідчень, крім Ісусового: „як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну”.

Альбрехт Дюрер (1471-1528). Вівтар Ландауера (1511).

     Отже, Христос запевняє віруючих, що кожен із нас буде піднесений до небесних осель Його Отця. Але Бог також очікує, що решту нашого земного шляху ми пройдемо достойно. Господь хоче, щоб ми піднялися над гріхом, який нас оточує, щоб ми піднялися над гріхом, який спокушає нас із середини. І нехай Божий Магніт – Дерев'яні Крила – Хрест нашого Господа – допоможе нам. Отже, повторюємо разом і Святим Павлом: „нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу” (Гал.6:14). Будьте певні, що „ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!” (Гал.3:26-27). Бо Ісус не залишив нас! Він притягує нас до Себе проголошеним Словом. Він притягує нас до Свого Хреста водою нашого Хрищення, бо ми „христилися у його смерть”. Ісус притягує нас до Хреста Своєю кров'ю, яка приходить до нас таїнством Господньої Вечері та очищує нас від усякого гріха. І якщо ми інколи (а можливо й доволі часто) падаємо, Христос завжди підніме нас та перев'яже наші рани; Він завжди заспокоїть наше стривожене сумління; Ісус додасть нам сил та наповнить ваші серця радістю! І зрештою, одного дня Господь підніме вас на Небеса, бо для цього Він звідти зійшов, бо для цього Він зодягнув Дерев'яні крила. Амінь!

Герард Зегерс (1591-1651). Христос веде грішників до спасіння.

„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!”(Фил.4:7) Амінь!