Проповідь п.В.Хаустова на Луки 13:31-35 "ПІД ЗАХИСТОМ ГОСПОДНІХ КРИЛ" (на 2-гу неділю Великого посту)

Проповідь пастора Віктора Хаустова на Луки 13:31-35 на 2-гу неділю Великого посту на тему «ПІД ЗАХИСТОМ ГОСПОДНІХ КРИЛ» (№009-1).

Виголошено: 27 березня 2005 року в Громаді СВЯТИХ ІВАНА ТА ЯКОВА у Тернополі  та 3 квітня 2005 року і 4 квітня 2021 року Громаді ВСІХ СВЯТИХ Української Лютеранської Церкви у Харкові.

ДИВИТИСЯ ВІДЕО ПРОПОВІДЬ

..

 Джеймс Тіссо (1836-1902). "Єрусалиме, Єрусалиме..." 

Інші читання: Єремія 26:8-15, Филип’ян 3:17- 4:1.

Псалом 117(118):17-29 „Дякуйте Господу, добрий бо Він...” або 90 (91) „Хто живе під покровом Всевишнього”.

"Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!" (1Коринтян 1:3)

     Можливо, ми занадто звикли до цієї фрази: “Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!” Можливо, ми не завжди задумуємося над глибоким значенням цих простих слів, які промовляє апостол Павло, зокрема на початку обох послань до Коринтян. Біблія ж показує, що тільки через Ісуса Христа ми, негідні грішники, можемо отримати прощення гріхів та мир. Мир із Богом, мир із ближнім, мир у власному серці. Саме для цього ми і приходимо до Церкви: почути Слово Боже, отримати відпущення гріхів і, таким чином, бути запевненими, що Бог примирив нас із Собою Самим у Христі! А після Служби Божої ми вже йдемо додому мотивованими до нового життя в Ісусі, славлячи Бога та служачи ближньому. Такою є загальна мета та результат роботи Божого Послання в нас. Це – Добра Звістка. І є великою радістю та унікальним привілеєм проповідника доносити до вас цю Добру Новину про наше виправдання Господом, про наше спасіння через усиновлення у Христі.

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус пропонує учням відпочити.

     Ми любимо ділитися добрими новинами. Це приємно. Нерідко люди пов’язують свою радість із тим, хто їм проголосив цю добру звістку. Якщо та людина і не зробила нічого іншого, крім того, що принесла цю новину, нам всеодно здається, що вона наче щось зробила для сповнення нашої мрії. Певно, що зробила... Адже як би ми раділи, коли б не почули доброї новини? І минулої неділі у нашому зібранні лунало читання із 10-го розділу послання до Римлян: “Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра” (Римлян 10:15б). 

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус посилає учнів проповідувати Євангеліє по двоє.

     Разом із тим, ми не любимо приносити погані або неприємні новини. Здається, що ти ніби сам винен у якомусь нещасті чи неприємності, у тому, про що повідомляєш ближнього. А в давнину царі нерідко карали вісника, що приносив погану новину. Часом навіть страчували. Ніби-то вісник у чомусь був винний. Чи наче щось могло б змінитися на краще через цю безглузду смерть.

     Дорогі у Христі! Сьогодні я б хотів проповідувати чудове радісне послання. Наприклад, із книги Ісаї. Про те, як усе співає: ліс, гори, земля та небо, бо Господь простив усі наші провини. Але, відповідно до церковного календаря, яким користуються у громаді Святих Івана та Якова, сьогоднішні вірші із Письма не такі радісні. Апостол Павло говорить до филип’ян: “багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. Їхній кінець то загибель...” (Филип’ян 3:18-19а). Важкі слова Закону. Чи хотіли б ми опинитися на місці цих людей?

Джеймс Тіссо (1836-1902). Пророк Єремія. Цар Ірод.

     Подивімося на інше сьогоднішнє читання – зі Старого Заповіту. Воно розповідає про спробу вбити Божого пророка Єремію. А євангельське вірші вже говорять про задум царя Ірода вбити нашого Господа Ісуса Христа.

     У такому виборі текстів нема нічого дивного. Адже сьогодні 2-га неділя Великого посту. Християни завжди розмірковують у цю пору церковного року над своєю гріховністю та стражданнями нашого Господа. Отже, з Божої ласки, ми з вами сьогодні будемо роздумувати над віршами 31-35 13-го розділу із Євангелія від Св.Луки. Я вам їх ще раз нагадаю:

Джеймс Тіссо (1836-1902). Законник задає запитання Ісусу.

31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе...

32 А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.

33 Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.

34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!

35 Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!” (Переклад І.Огієнка)

 Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус плаче за Єрусалимом.

     Отже, ми бачимо, що цар Ірод мав намір вбити нашого Господа. Дехто ж із фарисеїв чи то симпатизували Ісусу, чи то воліли припинення Його роботи через втечу. Такі фарисеї підходять до Христа. Вони думають, що мають справу з таким же, як і вони вчителем Закону. Справді, фарисеї говорять до людини із крові та плоті, до такої ж людини, як і ми. До такої ж, АЛЕ БЕЗ ГРІХА. До Людини, Яка досконало виконала Божий Закон. Фарисеї принесли Ісусу неприємну новину: Його хочуть убити. Але ці фарисеї, ймовірно, сподіваються, що допоможуть своєму колезі-проповіднику врятувати життя. Вони очікують, що Ісус, почувши про небезпеку, покине свою працю в Єрусалимі, Юдеї та навіть у Галілеї.

     Але наш Господь відповідає не те, на що, вочевидь, очікували ці рабини. Ісус у небагатьох словах (всього у 4-х біблійних віршах) промовляє, по суті, лаконічну, але глибоку проповідь. Він говорить про Себе, про сенс Свого служіння і про нас.

Джеймс Тіссо (1836-1902). "Перші будуть останніми..."

     Перше, що з’ясовується, – Ісус не боїться смерті, Він і не думає тікати.

     Друге. Ісус потребує завершити Свою роботу. Його праця полягає в тому, що Він виганяє демонів, зцілює недужих та проповідує Добру Звістку прощення гріхів. І наш Господь вже майже завершив цю роботу, про що говорить образним чином, – Йому треба ходити та працювати "сьогодні, завтра, а третього дня" (в.32). Він закінчить цю працю.

      Що ж, іноді ми зустрічаємо людей, чия робота потребує ризику, часом такі працівники навіть гинуть. Ми поважаємо їх. Правоохоронці ризикують своїм життям, забезпечуючи мир і спокій на наших вулицях. Сапер, як кажуть, помиляється тільки раз, але від якого лиха і скількох людей спасає кожне вдало проведене знешкодження вибухового пристрою. А якою небезпечною є робота пожежника! Треба швидко прибути до потрібного місця, запобігти поширенню вогню та врятувати тих, хто знаходиться у полум’ї. Іноді пожежники з певних причин не можуть вчасно прибути туди, куди необхідно. Тоді пожежником може стати будь-хто з тих, хто опинився поблизу. Як нас всіх вразив вчинок 5-річної харків’янки, яка врятувала свого двохрічного братика із полум’я, отримавши жахливі опіки! Я певний, що ви згадуєте цю дівчинку у своїх молитвах.

Єфим Волков (1844-1920). Пожежа.

      Але який ризик у проповідника Слова Божого? Чому він, виконуючи свою роботу, може бути вбитий? Принаймні я, починаючи навчання у семінарії, на таке не розраховував. Звичайно, кар’єра звичайного проповідника іноді може закінчитися смертю через переслідування, але ще є й велика різниця між покликом звичайного пастора та Служінням нашого Господа Ісуса Христа.

      Що ж Він нам каже Сам? Який кінець Його роботи, яка Його мета? “Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом” (в.33). Отже, Ісус знає, що повинен вмерти. І смерть є необхідною складовою Його праці.

Gerard Seghers (1591-1651). Ісус-Викупитель та прощені грішники.

      Він – пророк, Він знає Своє завдання та Свій шлях. Завдання пророка – доносити до людей правду Божого послання. Неприємну правду про нашу зіпсутість, слабкість, аморальність. Нам, грішникам, таке чути не подобається. Грішники люблять темряву більше, ніж світло. У темряві легше грішити, легше не слухати Бога. У темряві здається, що ти втік від Божого суду. Ну а людину, яка приносить послання осуду, у темряві легше вбити. Тому Господь був змушений посилати до Свого народу все нових і нових посланців. Мойсея, Натана, Ісаю, Єремію, Захарія, Івана Хрестителя... “Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина...” (Євреїв 1:1-2а).

 Карл Ганріх Блох (1834-1890). Нагірна проповідь Христа.

     Отже, Ісус – пророк? Так, Він пророк, але, водночас і більше, ніж пророк! У наступному вірші Він об’являє Себе Тим, Хто Сам посилає пророків! Ісус об’являє Себе Тим, Хто Сам прийшов врятувати грішників від смертельної небезпеки. Тобто, Ісус об’являє Себе Богом. Бо тільки Бог може спасати, тільки предвічний Син Божий, у Якому “проживає вся повнота Божества тілесно”(Колосян 2:9), тільки Він може сказати таке: “Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!” (в.34).

      Так, Господь посилав до Свого народу пророків. Не багато хто слухав Боже Слово. Навпаки, пророків часто вбивали! Нарешті, щоб спасти грішне, втрачене людство, Сам Бог стався людиною. “Слово сталося тілом” (Івана 1:14). Бог у Ісусі Христі замешкав серед людей. І вже буквально “голос Бога Живого” зазвучав із уст Ісуса!

Джеймс Тіссо (1836-1902). Проповідь Христа біля моря.

     Щось змінилось? Чи багато хто послухав Христа? Чи багато хто пішов за Ним? Чи до Самого Господа Ісуса поставилися люди по-іншому? Чим віддячили Йому ті, кого Він прийшов годував Словом та хлібом, кого уздоровлював та на чиїх очах воскрешав мертвих? Люди віддячили Йому тим же, чим і іншим пророкам. Смертю.

      Але невдовзі перед цим, – невдовзі перед видачею Юдою Христа і перед хресними муками нашого Господа стався великий тріумф – Славний в’їзд Ісуса до Єрусалиму. Його зустрічали, як великого земного царя, спадкоємця трону Давида. Люди слали свій одяг та пальмове листя, вітаючи так, як Христос передрік у сьогоднішньому Слові: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я!...” (Матвія 21:9б).

Джеймс Тіссо (1836-1902). Урочистий В'їзд Христа до Єрусалиму. Процесія на Оливній горі та Господь на Оливній горі.

      Але це не кінець історії, це ще не найбільша слава Христа. Попереду смерть, яка була необхідна для нашого спасіння, бо ніяким своїм послухом, ніякими своїми добрими ділами ми не можемо врятуватися від гріха, від диявола та смерті. Це міг зробити тільки Сам Бог. І Він зробив це у Христі Ісусі. Він досконало виконав Закон та вмер на хресті, поховавши там наші провини. Він назвався найбільшим злодієм. І Він назвав нас, грішників, які покладаються на Нього, які довіряють себе Йому, Він назвав нас праведними та чистими від гріхів.

      А третього дня учні спочатку почули, а потім і побачили, що Вчитель воскрес. І у Своєму воскресінні наш Господь, виправдавши нас, дарує і нам воскресіння! І це є нашою Доброю Новиною!

Але як ця Добра Звістка знаходить нас зараз – через 2000 років після першого приходу Христа? Так, як і раніше: Господь знаходить засоби, щоб ми почули Євангеліє. Коли при славному в’їзді до Єрусалиму люди вітали Ісуса, “кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!” (Лука 21:38), то фарисеї вимагали, щоб Ісус заборонив таке вітання. Що ж відповідає Спаситель? – “Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!” (Лука 21:40).

Джеймс Тіссо (1836-1902). Урочистий В'їзд Христа до Єрусалиму. Процесія у храмі.

     Так, “для Бога нема неможливої жадної речі” (Лука 1:37). Якщо треба, то і каміння буде свідчити, що Ісус Христос, Правдивий Бог і, водночас, правдива людина, є нашим єдиним Господом і Спасителем!

     Наш же сьогоднішній текст говорить про це іншим, також несподіваним та, разом із тим, дуже втішним чином. Ісус порівнює Себе з квочкою, яка збирає своїх курчат, захищаючи їх від небезпеки. Можливо, хтось буде сміятися: "Бог порівнює себе із куркою!? " Так, дивно. Але Господь терпляче прагне пояснити нам правду про наш гріх та про єдиний шлях нашого спасіння від гріха. Господь не соромиться говорити про це найпростішим чином.

Cheri Christensen (Modern American Artist)/ “Scattered Chicks”

     Можливо, нам важко уявити, як буде говорити каміння. Але як гукає своїх курчат квочка, сподіваюсь, ви добре пам’ятаєте. Особливо ті, хто жив у селі чи невеликому містечку. Мама-квочка кличе беззахисних маленьких діток до себе у разі небезпеки, ховаючи їх під своїми крилами. Вона також квокче, коли знаходить їжу для малят, гукаючи їх поїсти... Бог кличе нас подібним же чином. Ми чуємо Христовий голос у проповіді. Голосом же ми прикликані до Господнього столу – до таїнства вівтаря. І, годуючи нас Своїми Тілом та Кров’ю, Спаситель запевняє нас у прощенні, покріплюючи цим нашу віру. До речі, що ми будемо співати перед прийняттям Господньої вечері? Після слів пастора, які він виголошує, звертаючись із чашею до громади: “Зі страхом Божим, з вірою та любов’ю приступіть!” – Адже це із 118 псалма, це із сьогоднішнього Євангелія! “Благословен, хто йде в ім’я Господнє; Бог-Господь об’явився нам!” 

     Ісус все робить для нас найкращим чином. Навіть у сьогоднішньому Слові з Луки, де мова йде про людське твердосердя, Він втішає нас особливим чином. Христос переконує нас у тому, що із Ним ми будемо у цілковитій безпеці. 

Джеф Хейн (сучасний американський автор). "Як курчат збери нас, Христе!". Тобіас Страновер (1684-1756). Півник та квочка у лісі.

     Певно, ви знаєте, якою відважною мамою є квочка. Зібравши своїх курчат у себе під крилами, вона не дозволить нікому їх образити: ані кішці, ані шуліці. Мені колись сказали: “О! Квочка страшна тварина! Страшніша за собаку! Вона, нашорошивши пір’я, стає вдвічі більшою. Та вона вам очі виклює за своїх діточок!” Скільки б курчат не було, але мама-курка всіх їх намагається сховати під своїми крилами! І як би незграбно квочка не поверталась, але своїх діточок не потопче. Так. Гарна квочка – дбайлива та любляча мати. І мені казали, що селяни особливо цінують ту квочку, яка довший час опікується своїми курчатами, –навіть тоді, коли ті вже достатньо великі.

      Але, брати та сестри, будь-які порівняння Божого із нашим земним життям не є досконалим. Бо ми зіпсуті гріхом, і все твориво також страждає через це. Якщо говорити про порівняння між Божою та батьківською або материнською любов’ю, то, на жаль, можуть пригадатися дитячі будинки, що повні сиріт при живих батьках… І Бог знає про це, тому в книзі Ісаї каже: "Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!" (Ісая 49:15)

  Пітер де Греббер (1600-1652\53). Мати з дитиною. Карл Генріх Блох (1834-1890). Примиритель.

     Коли ж я готувався до цієї проповіді, то обговорював цей текст із моїми маленькими друзями з одного села під Тернополем. Їм же чомусь згадувалися негативні приклади із квочками та курчатами: колись якась квочка затоптала своє курчатко, почув я і про певні забобони навколо цієї теми...

      Як важко ж у цьому світі проповідувати чисте Євангеліє! Адже я кажу вам про дуже гарних мам-квочок, про тих, яких особливо цінують селяни. Хоча справа не в тому, що говорю вам я. Справа у тому, що наш Господь так пояснював Свою любов до нас. Але ми не завжди розуміємо навіть найкращі приклади.

 Арі Шеффер (1795-1858). Христос-Примиритель.

      Дорогі у Христі! Радіймо ж, бо маємо найкращого, найбільш дбайливого захисника та годувальника – нашого Господа Ісуса Христа! Для нас Він – найдобріший та найбільш люблячий Бог. І Він опікується нами весь час: від нашого перебування в утробі матері до народження, від самого малку до дорослого та навіть до найстаршого віку. Він поводиться з нами, як любляча квочка навіть тоді, коли у нас вже й онуки дорослі!

      І у мене є для вас Добра Новина! Христос зібрав нас сьогодні тут! І Він захищає всіх нас і нині від усілякого лиха! І Бог дає нам сил триматися Його Слова та Його заповідей!

     Але для наших ворогів – для гріха, для світу, для диявола та для тих, хто запекло відкидає Його рятівний захист, – Він найлютіший ворог, бо для них Він – найсуворіший суддя. 

 Грег Ольсен (1958). "Єрусалиме, Єрусалиме..." 

     Дорогі у Христі! Переконуймося ж кожного дня, що наш дім не порожній, що Слово Боже мешкає в нашому домі! Не тікаймо від Христа, бо в цих словах, що ми чуємо із проповідниці, що ми читаємо дома в Біблії, у цих словах – мир! У цих словах – прощення гріхів! У цих словах – життя! Біжімо ж, як маленькі курчата на голос нашого Господа! Він же нас ніколи не покине! Він нас завжди захистить! 

„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” (Филип’ян 4:7). Амінь!