Проповідь пастора Віктора Хаустова №002-1 на Луки 5:1-11 "РИБАЛКИ ЛЮДЕЙ" (на 6-ту неділю по Трійці)

Клас гомілетики проф. Дж.Лоренца. 6-та неділя по Трійці.

Тернопіль, Семінарія Святої Софії, Каплиця Христа-Викупителя, 11 червня 2004р.

Харків, Громада Всіх Святих, 7 липня 2007р. 

СЛУХАТИ АУДІОПРОПОВІДЬ 

 Якопо Бассано (1510-1592). Чудова ловитва риби.

Луки 5:1-11

1 І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. 2 І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. 3 І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. 4 А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. 5 А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода. 6 А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись... 7 І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати. 8 А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина! 9 Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, 10 також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей! 11 І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.

Інші читання: Єремія 16:14-21, 1Петра 3:8-15. 

Joachim Beuckelaer (1533-c.1570/4). Чудова ловитва риби. 

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

    Як на мене, текстом для сьогоднішньої проповіді є особливий уривок Письма. І він надзвичайно цікавий саме для нашої аудиторії. Можливо, ви будете заперечувати: „Кожний вірш Біблії – неповторний; не можна виділяти якийсь один. Бо “усе Писання Богом натхненне, і корисне…” (2Тим. 3:16а)”. Безумовно, це правда. Як правда і те, що проповідувати студентам семінарії, будучи не пастором, а вашим товаришем, важко. Хоча б тому, що ви знаєте Письмо краще, аніж пересічний прихожанин нашої церкви. Хоча б тому, що я знаю Письмо не краще вас. Хоча б тому, що мій зараз поклик – це ще не поклик пастиря.

Поль Сезанн (1839-1906). Доменіканець. 

    Але подивімось на цей текст уважніше. По-перше, він стосується навчання Ісусом людей, які потребували чути Слово Боже. По-друге, говориться про те, як наш Спаситель покликав до навчання в Своїй „семінарії” перших учнів – майбутніх апостолів. Всі ми ведемо релігійну роботу: проповідуємо, проводимо біблійні заняття, навчаємо катехізису в громадах та місіях нашої церкви. Разом із тим, ми, маючи поклик студентів, самі навчаємося. Також кожен сподівається, що, з Божої волі, в належний час він отримає поклик бути пастором. Навчання в семінарії часом потребує важкої праці. Але деякі доктрини запам'ятовуються легко. Наприклад ця: “Пастирська посада укорінена в апостольському служінні”. Дуже приємно. Але й відповідально. Адже пастори відповідають перед Богом за душі вірних. Також служителі несуть відповідальність і за душі невірних, за душі ворожих Богу людей, яким вони повинні свідчити про Христа. Я певний, що кожен із нас не раз переконувався, як нечасто ми досягаємо успіху, свідчачи нехристиянам.

Edward Armitage (1817-1896). Покликання перших апостолів.

     Ісус же на початку Свого служіння, кличучи перших учнів, дає їм обіцянку: “Ви будете ловцями людей”. Хоча ми знаємо, що пророк Єремія використовував цей образ „рибалок та мисливців людей” (Єр.16:16), погодьтеся, все одно цей вираз звучить несподівано, незвичайно. Безумовно, з позицій гордині того, хто збирається стати ловцем душ людей, це може виглядати непогано. Але уявіть собі, що ви далекі від глибокого розуміння християнства. Також уявіть собі, що ви достатньо успішна в цьому житті людина і все звикли вирішувати самі. Це у вас виходить непогано. Ви відкриваєте Біблію і читаєте ці слова Ісуса, що промовлені до Петра. Насправді ж ця обітниця стосується кожного християнського пастиря: „Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!” (в.10б).

Васілій Пєров (1834-1882). Трапеза в монастирі. 

     І, можливо, реакція цієї людина буде така. “Нічого собі! Мало того, що ці ледачі священики байдикують, а живуть не так то й погано: їздять на престижних іномарках, понаїдали великі черева, – так вони ще й мене можуть спіймати?! Це, певно, щоб я давав великі пожертви на церкву; це, певно, щоб ці попи і далі багатіли?! Це для того, щоб я перестав бути „самим собою”, щоб я не був вільний у своїх бажаннях, щоб я нічого іншого, крім Біблії не хотів читати?! І це написано в цій Книзі?!”

    Але, можливо, в кожного з нас є схоже ставлення до певних віршів Святого Письма? Чи дуже ми раді словам Ісуса: „Коли б ви зо світу були, то світ своє любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить” (Ів.15:19). Можливо, після цього нам іноді хочеться перегорнути сторінку або зовсім відкласти цю Книгу геть?

Джеймс Тіссо (1836-1902). Відступися, сатано!

    Цілком природна реакція “тілесної” людини. Святий Дух та Святий Павло свідчать: „А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно”. (1Кор.2:14). Так, людина зі світу ворожа Богу, людина із світу закохана в себе, людина зі світу закохана в свій успіх, закохана в свій гріх. Але всі ми, навіть віруючі, хоча б трохи (в кращому разі – трохи) зі світу цього. І ми не хочемо бути пійманими – це здається принизливим. Навпаки, ми самі бажаємо зловити як можна більше задоволення, грошей, влади, слави... Але якщо ми поводимо себе таким чином, якщо ми думаємо так, тоді нам дуже важко усвідомити, що насправді ми перебуваємо в полоні – в полоні світу цього. І тоді володар нашої душі – диявол. І він давно вже накинув свою сіть. Цікаво, що іноді ця сіть може виглядати буквально як сітка або пута. Наприклад, хтось може опинитися зв’язаним по руках та ногах у в’язниці, бо переступив закон... Хоча зазвичай зовні все виглядає не так драматично. Просто хтось може бути спійманим у павутиння Інтернет: не секрет, що порносайти відвідуються частіше, ніж християнські сторінки в тому ж Інтернеті. Хтось інший може так захопитися мережаним маркетингом, що не має часу на відвідування церкви та для читання Письма...

Григорій Савич Сковорода з Біблією. Пам'ятник Івана Кавалерідзе у Харкові (Покровський сквер) та у Києві на Подолі.

    Що ж, насправді, в нас нема вибору. Ми піймані або Христом, або Сатаною. І наш великий філософ Григорій Сковорода це добре розумів. Поклавши стандарти Святого Письма в основу своєї філософії, всієї літературної творчості та навіть стилю життя, Григорій Савич заповів написати на своїй могилі такі слова: “Світ ловив мене, та не спіймав”. 

    Треба мати велику впевненість, щоб заповісти викарбувати таке на своєму гробі. Коли читаєш Біблію та щиро оцінюєш себе за вимогами Божого Закону, то здається, що таким грішникам, як ми, спастися неможливо. Так і хочеться скрикнути разом із Петром, чий човен почав тонути: “Господи, одійди від мене, бо я грішна людина!” (8б).

Могила Григорія Савича Сковороди у селі Пархомівка, щщо на  Харківщині із надписом: "Мир ловил меня, но не поймал".

    Так, Григорій Сковорода гарно знав Письмо. Не може грішна людина вистояти суд Святого, Праведного Бога: “Бо заплата за гріх – смерть” (Рим. 6:23a). Але що далі говорять апостол Павло та Святий Дух? – “а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім” (Рим. 6:23б).

    Бо Господь Сам прийшов спасти Своїх грішних дітей, адже навіть саме ім’я Ісус означає: „Господь Бог (Єгова) спасає”. І Він прийшов у тілі, ставши одним із нас, проживши таке ж складне, повне спокус життя, як і наше, але без гріха. І Христос поніс всі наші провини, всі наші немочі на хрест і там вмер замість нас. Таким чином Триєдиний Бог у Своєму Синові примирив світ із Собою Самим. І тому Ісус, правдивий Бог і правдива людина, говорить кожному із нас: “Не лякайсь!” І більш того, Він обіцяє Петру, як і кожному, хто сподівається стати пастирем, зрештою, як і кожному християнину, що також належить до священства царського: “Не лякайсь, від цього часу ви будете ловити людей!” (в.10б).

 Adam Brenner (1800–1891). Христос з учнфми під час чудової ловитви риби.

    Учні Ісуса покидають рибальські сіті. Вони будуть вчитися накидати інші – невидимі, духовні сіті. Сіті, що рятують грішних створінь від влади диявола та від смерті. Але наша гріховна природа така, що ми не хочемо, щоб нас хтось спасав, ми часто пручаємося, хочемо втекти від своїх духовних рятівників.

    Я вам розповім історію про дурне кошеня, що виросло в сучасній квартирі на 16-му поверсі. Воно бачило світ звідти і вважало себе царем над усіма цими іграшковими машинами, людьми та собаками. З підвіконня вони виглядали схожими на тарганів, якими можна було бавитись на кухні. І навіть велика жінка, що жила в цій квартирі, служила цьому кошеняті, бо вона годувала та пестила його, бо вона йшла назустріч усім його забаганкам. І одного разу ця жінка вирішила „ощасливити” кошеня особливим чином: вона взяла його надвір, щоб показати весь цей чудовий світ зблизька – таким, яким він є насправді. Але, потрапивши надвір, кошеня злякалось всіх цих насправді великих, страшних істот та машин і залізло високо на дерево.

Julius Adam ІІ (Younger). (1852–1913). Кошеня.

    Залізти-то залізло. Але злізти вже звідти не може – це ж не просте кошеня, а цивілізоване. Воно не звикло лазити по деревах. Його ніхто цьому не вчив. Любляча хазяйка викликає рятівників-пожежників, хоча їй це й обійдеться в достатньо круглу суму. Збирається натовп цікавих. Все це діялося на зупинці, на „кругу” приміських автобусів. Весь розклад руху пішов шкереберть: вже ніхто й нікуди не їде – всі переймаються спасінням кошеняти. І ось нарешті найзахоплюючий момент безкоштовного шоу: рятівник із величезними труднощами, ризикуючи своїм життям, нарешті дібрався до кошеняти, піймав його на одній із найвищих і найтонших гілок і скидає на величезне рятівне простирадло, що тримає решта команди внизу. Всі затамували подих – чи не помилився рятівник?! Ні, не помилився! Кошені впало точно по центру простирадла! Всі із полегшенням зітхнули: „Все, операція спасіння завершилась!” Але ж кошеня не знало, що то його спасають! Вийшло так, що внизу проґавили і не зуміли одразу обгорнути кошеня рятівної сіткою. То ж воно, ще більше перелякане, вирвалося і забралося на інше дерево. Бо кошеня було впевнене, що його головні вороги – ці рятівники. І пожежники були змушені починати все з початку. Той випадок, який я бачив, закінчився щасливо: за другим разом всі були уважні, отже кошеня врешті-решт потрапило до своєї хазяйки.

    Але чи не схожі і ми та наші ближні часом на це кошеня?

Карл Генріх Блох (1834-1890). Прийдіть до Мене!

    Чи багато людей відгукується на ваші пропозиції відвідати церкву? Чи багато людей, які весь час скаржаться, що мають купу проблем, радо приймають заклик Ісуса: „Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!” (Мт.11:28)?

    Дозвольте навести ще один приклад. Іноді чи то гімнасти у цирку, чи то вуличні канатохідці свідомо йдуть на ризик, виступаючи без сіток чи мотузок, що мають страхувати їх. У такому разі шоу має особливий присмак гостроти. Можливо, ми можемо засудити артистів у порушенні 5-ї заповіді – за нерозумний, неналежний ризик своїм життям. Це дуже легко спостерігати за кимсь та відмічати, хто і як порушує яку заповідь. Але хіба кожен із нас не порушує, хоча б у думках, всі Божі заповіді кожного дня? І хіба є хоча б один гріх, який люблячий Бог не може пробачити своїй неслухняній і нерозумній дитині? І хіба ми не отримуємо прощення, коли просимо? Адже насправді до вічної смерті веде тільки відкидання Божої благодаті, Божої сітки, яка спасає людину, що падає. А падаємо ми кожного дня по багато разів.

Джим Моррісон. Фото - фрагмент постера.

    Мені згадалася доля талановитого співака та шоумена, музиканта і поета, лідера гурту The DOORS Джима Моррісона. Бунтуючи проти всіх устоїв буржуазного суспільства, він намагався досягти абсолютної свободи. Він використовував для цього алкоголь, наркотики та вільний секс. Джим не хотів бути нічиїм рабом. Отже, він декларував, зокрема, і свій атеїзм. І який результат? Повністю зруйнувавши свій організм наркотиками та алкоголем, залишивши купу судових позовів від жінок, що були вагітними від нього, у неповні 28 років Джим умер: його душа покинула „клітку тіла”. Хлопець прожив своє коротке життя „на повну котушку”, покладаючись тільки на себе і свої бажання. Чому сьогодні я згадав Джима? Просто, один із посмертно скомпільованих альбомів гурту має красномовну назву: “Without a Safety Net”, тобто “Без рятівної сітки” (або без сітки, яка спасає; без сітки, що гарантує безпеку).

Кавер компіляції the DOORS "Without A Safety Net" з бокс-сету групи 1999 року.

    Нелегко переконувати таких персон, як Джим (зауважмо, так творчо обдарованим Самим Господом!) у тому, що Христос пролив Свою кров і заради нього, що Бог пробачає будь-кого, хто повертається до Нього та кається в своїх гріхах. Складна праця проповідника Божого Слова. Але, браття, хіба винні тільки ті, хто не хоче чути? Чи здатний хтось із нас проповідувати Письмо так, що його Автор може бути задоволений? І знову ж: як часто ми самі грішимо, як часто ми самі помиляємося, як часто ми самі падаємо...

Караччі Анабело (1560-1609). Куди йдеш, Господи?

    Згадаймо Петра. Покликаний, вибраний Самим втіленим Господом, він, здається, весь час помилявся. Тільки-но сповідавши один із перших християнських символів віри: “Ти – Христос, Син Бога Живого!” (Mт.16:16б), Петро намагається переконати Спасителя відмовитися від страждань. Через це Ісус говорить Петру: „Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!” (Mт.16:23б). Тільки-но ступнувши перші кроки по воді, він, перелякавшись, починає тонути, бо не покладається на Бога. Христос називає Петра маловірним. А що вже говорити про зречення ним свого Господа в останню перед Голгофою ніч...

Аннібале Карачі (1560-1609). Жінки та Ангол біля гробу Господнього.

    Але що ми чуємо весь час від Святого Духа, про що читаємо в Письмі? Коли Ісус іде по воді, Він каже переляканим учням, що прийняли Його за привид: “Заспокойтесь, – це Я, не лякайтесь!” (Мт.14:27б). Анголи кажуть жінкам біля порожнього гробу: “Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, – нема його тут!” (Мр.16:6) Зайшовши до зачиненої кімнати, де сиділи в страху учні, які ще не знали чи не вірили, що Господь воскрес, Христос вітається: “Мир вам!” (Ів.20:19,22). Так само Ісус вітається, коли через тиждень об'являється учням у присутності Хоми. Господь показує Свої відцвяшні рани та Свій проколотий бік, переконуючи Хому в реальності Свого воскресіння, показуючи і апостолам, і всім нам, що пута нашої смерті розірвані!

Benjamin West (1738-1820). Увірування Хоми. 

    Цікаво, що Євангеліст Іван після оповідей про ці з'явлення Господа учням після Його воскресіння, розповідає про іншу чудесну ловитву риби, певним чином подібну до тієї, яку описав Лука. І знову ми бачимо Петра. Впізнавши Ісуса, він накидає на себе одяг і пливе до Свого Господа, від Якого нещодавно відрікся.

    І цього разу Ісус відновлює Петра на посаді служителя Слова. І Він дає силу та сміливість проповідувати Петру, що був таким же слабким грішником, як і ми. У книга Дій записана проповідь Петра на день П’ятидесятниці. І улов того дня був багатий – 5000 людей навернуться до Христа! Багато для однієї проповіді? Нічого дивного. Адже ця сіть була закинена за Словом Господа!

    Дорогі у Христі! Нема нічого поганого, нема нічого образливого в тому, що нас ловлять, ніби риб. Ісус говорить в одній із притч: “Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого...”. (Мт.13:47).

Ісус Христос, Божий Син – Спаситель (грецькою).   

     Певно, ще й тому ранні християни, коли боялися переслідувань, коли не знали із ким вони зустрілися, малювали рибу, тайний знак, бо грецькою, як ви знаєте, перші літери слова ІХТУС ivcqu,j (“риба”) можна було розшифрувати так: Ісус Христос, Божий Син – Спаситель. І вірні вже не боялися, бо Сам Ісус був із ними при цьому дивному сповіданні віри. Бо таким чином одні християни могли впізнати інших... Бо в такий спосіб збиралися двоє чи троє в Ім’я Ісуса. “Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого...”

Charles Napier Hemy (1841-1917). Ловіння риби сітьми.

     Радіймо ж, потрапивши у цю сітку, в цей невід. Бо це не тенета світу!

     Це та сітка, яка спасає нас, якщо ми падаємо. Так, як, наприклад, рятує гімнастів у цирку та сітка, що, на випадок їхньої помилки, розтягнута внизу. Але насправді сьогодні ми говоримо про духовну сітку – і вона спасає нас від гріха, від вічної смерті та від влади Диявола. Це Сам Ісус ловить нас, коли ми помиляємося. І Він дарує нам мир із ближнім, мир із Богом та вічне життя!

     А декому із своїх дітей Бог надає особливого привілею – бути проповідником Його Слова. І будьте певні, Він дасть вам сміливість і поділиться Своєю силою та Своїм миром! Амінь. 

„Нехай же цей мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” Амінь!

Карл Генріх Блох (1834-1890). Портрет Христа. 

„Нехай же цей мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” Амінь!