Проповідь пастиря Віктора Хаустова №057-1 на 1Тимофія 1:5-17 «ХТО НАЙБІЛЬШИЙ ГРІШНИК?» (на 14-ту неділю по Трійці)

Харків, Громада Всіх Святих, 16 вересня 2007р.

1Тимофія 1:5-17

3 Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки, 4 і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно. 5 Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри. 6 Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність,

7 вони забажали бути вчителями Закону, та не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють. 8 А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його, 9 та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, 10 розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, 11 за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена. 12 Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу, 13 мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві. 14 І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі. 15 Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я. 16 Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя. 17 А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь. (Переклад Івана Огієнка)

Інші читання: Левит 18:1-5, Матвія 20:20-28 або Луки 18:9-14,

Псалом 50 (51) „Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї...”.

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

Дорогі брати та сестри! Ми зазвичай зацікавлені в питаннях першості. Напередодні нового навчального року ми думаємо, яка школа та яка вчителька можуть бути найкращими для нашого першокласника. У будь-якій же школі на почесному місці зазвичай бачимо портрети відмінників. Також ми зазвичай знаємо, хто вважається кращим лікарем, автомеханіком чи перукарем в нашому селі чи місті. Ми також відмічаємо, які магазини є найбільшими чи найдешевшими... Ми знаємо в обличчя перших людей країни: Президента, прем'єра, спікера, лідера опозиції... Нам відомі імена найбагатших людей світу та України... Частина з нас наприкінці кожного року переймається тим, хто стане першим футболістом Європи. Інші слідкують за тим, хто виграє конкурс Євробачення чи міс-Всесвіт... Дехто прогнозує імена нових Нобелівських чи Шевченківських лауреатів, переможців канського чи венеціанського кінофестивалів... І навіть ті, хто далекі від оперного мистецтва знають, що кілька останніх десятиліть першим тенором планети вважався Лучано Паворотті. А в Громаді ми також знаємо обличчя та імена тих, хто веде наш спів...

Antoine Le Nain (1588-1648. Музиканти.

Але головне, що ми знаємо Ім'я Того, Хто є центром нашого поклоніння та веде нас до вічного життя. Це справді Перша Людина – це наш Господь Ісус Христос. До речі, Свідки Єгови видали брошуру про Христа, яка називається приблизно так: „Найвидатніша людина, яка коли-небудь жила на землі”. І ми також знаємо, що це ще не вся правда. Христос не просто Людина №1. Ісус Христос водночас є справжнім Богом, Який заради нас, грішних, зійшов з Небес, зодягнув нашу плоть, виконав замість нас Закон та пішов на Голгофський хрест, „щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”.(Ів.3:16б).

Карл Генріх Блох (1834-1890). Портрет Христа.

Що ж, ми грішники. І нам цікаво не тільки те, хто є „першим” у кращому розумінні цього слова. Ми також буваємо зацікавлені в тому, хто є найгіршим. Часто ми із цікавістю слідкуємо і за тим, кому присудять альтернативні премії: за найгіршу пісню, за найгірший фільм. Ну і як ви думаєте: „Хто є найгіршим грішником?” або „Хто є першим грішником у світі?”. Люди часто невірно відповідають на це питання. Тільки відроджений Святим Духом християнин може відповісти правильно... Чесно кажучи, Харківщина не є найбільш християнським регіоном України. В західних областях і відвідуваність церков краща, і рівень знань основ християнської віри вищий. Я був свідком того, як на екскурсії в одному із замків Львівщини, представляючи велику картину „Страшний Суд”, екскурсовод розповідав школярам: „А ось тут в Пеклі ви можете побачити найбільшого грішника. Дітки, а хто є найбільшим грішником, який колись жив на землі?” І дітки хором відповіли: „Юда Іскаріотський!” – Звісно, відповідь неправильна (хоча вона й задовольнила гіда).

Микола Ге (1831-1894). Юда.

Правильну відповідь я почув на біблійному занятті з молоддю в одній із громад нашої церкви в тій же Західній Україні. На моє питання: „Хто є найбільшим грішником у світі?” – спочатку запанувала тиша. Ця лютеранська молодь вже розуміла, що відповідь „Юда” не підходить, але вони ще не були певні, чого ж від них хочуть. І тільки одна дівчинка, дочка американського місіонера, – відповіла голосно і впевнено: „Найбільший грішник – це я!”

Справді, саме такому ставленню нас навчає Біблія. І в нашому Слові Божому із Першого Послання до Тимофія апостол Павло говорить: „Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я” (в.15).

Покаяння царя Давида. Біблійна листівка компанії ПРОВІДЕНС близько 1907 р.

Не тільки Святий Павло говорить так. Святий Дух та цар Давид навчають нас сповідувати наші гріхи таким чином: „Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. […] Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!” (Пс.50(51):1-3,19).

Не тільки Святий Павло, не тільки цар Давид, але й наш Цар, Пророк та Первосвященик Ісус Христос в багатьох місцях навчає, що нам треба зламати свою гординю та упокоритися Богу. Пригадаймо початок Нагірної проповіді: „Блаженні вбогі духом, бо їхнєє царство Небесне”. (Мт.5:3). Хочемо потрапити до Небесного Царства – визнаймо, що ми „вбогі духом”, що „перший грішник – це я”.

Bernard van Orley (between 1487-1491 – 1541). Притча про Митника та Фарисея.

Бажаємо бути виправдані перед Богом? – Понизимося перед Ним. Пригадаймо притчу про Митаря та Фарисея, яку оповідає Ісус. „А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!... Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.” (Лк.18:9-14). Понижаймося ж перед Богом, і Він вас повищить!

Чи пам'ятаєте інші приклади прощених Ісусом грішників? Жінка самарянка біля джерела, яка мала кількох чоловіків, але жоден із них не був її законним чоловіком. Повії та митники, із якими Господь обідав. Нарешті Ісус відвідує голову податкової адміністрації Єрихону – Закхея, що зловживав своїм службовим становищем; також Ісус пробачає жінці, яка була схоплена на перелюбі. І кого ми знаємо із найвідданіших учениць Христа? – Колишню блудницю Марію Магдалину! Що ж, Господь говорить: „Лікаря не потребують здорові, а слабі. Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.”. (Лк.5:31-32).

І хто був останнім грішником, кому Господь відпустив гріхи в останні години Свого земного шляху? – Розбійник на хресті. І цей злодій сказав іншому, що насміхався з Христа: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!” (Лк.23:40б-43).

Тіціан Вечеліо (1488/1490 - 1576). Ісус та розбійник на хресті.

І саме тут, коли ми порівнюємо себе із тими, хто був прощений Господом, у нас може виникнути велика спокуса. Ми можемо зробити помилку принаймні двох видів. Перша – це помилка Фарисея, який дякує Богу, за те, що він не такий поганий, як митник чи повія. Ця помилка – смертельна. Це зречення жертви Христа. Якщо ми думаємо так, ми покладаємося тільки на себе, на свої добрі справи. Тоді ми показуємо, що нам не потрібен Христос. Тоді ми відмовляємося від жертви Спасителя. І тоді ми засуджуємо себе на вічне прокляття в Пеклі.

Друга помилка – дещо схожа, але трохи іншого виду, хоча так само смертельна. Я інколи чую приблизно такі „свідчення”: „Якщо Бог пробачає такого вбивцю як Давид, чи таку повію як Марія Магдалина, то я – набагато кращий (чи краща). Я ж більш за них заслуговую на спасіння. Навіть якось прикро буде пробувати в раю разом з такими грішниками, як Давид чи розбійник.” Так, ми часто думаємо: „Адже я нікого не вбивав, щоб вкрасти: ми просто брали, те що можна було винести з заводу. Я навіть ніколи не міг вкрасти так багато, як директор заводу.” Якщо ми так думаємо – будемо в Пеклі. Жінки та чоловіки часто розмірковують так: „Я ніколи не була блудницею! Чи: Я ніколи не був вже таким великим розпусником. Ну живемо ми „нерозписані” з моїм другим чи третім чоловіком? (чи з моєю другою чи третьою жінкою). Ну так що? Всі так живуть!” Якщо ми так думаємо – будемо в Пеклі разом „з усіма”. Жінки часто думають: „Я гарна мати. Я всю себе віддала вихованню своїх дітей. Ну подумаєш один, два, три, п'ять чи десять абортів... Всі так робили!”. Якщо ми думаємо так, то разом з усіма йдемо до Геєни вогняної, де „плач та скрегіт зубів”. Чоловіки також часто думають: „Я непоганий чоловік та батько. Аборти були справою моєї дружини. Я ж теж не кінь, щоб заробляти на велику родину!” І куди ми йдемо, якщо думаємо таким чином? – До Пекла...

 Nicolas-Antoine Taunay (1755-1830). Тріумф гільйотини в Пеклі.

Що ж, пастирю завжди важко проповідувати на тему: „Хто є найбільшим грішником у світі”. Ми зазвичай не любимо визнавати найгіршими саме себе. Як на мене, то є тільки одна ще менш популярна тема в церкві – це наші пожертви. І, на жаль, пастор часто має спокусу бути м'якшим до громади, ніж цього вимагає Бог. Одного разу я чув проповідь, яку перекладали з англійської. І коли проповідник сказав: „Перед Богом ми всі є вбивцями та перелюбниками”, український перекладач „відредагував” це таким чином: „Не можна порушувати заповіді „Не вбивай” та „Не чини перелюбу!” Чи це перебуває в злагоді зі сказаним? Чи це перебуває в злагоді з тим, що Слово Боже підкреслює наші особисті стосунки із Богом та нашу особисту відповідальність перед Ним: „Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я”. (в.15). Я розумію цього перекладача з світського погляду. Йому не хотілось виглядати нечемним чи непопулярним в очах людей. Але якщо ми не сповідуємо, що ми грішники, то ми відвертаємося від Спасителя, бо „Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних”.

І апостол Павло вказує на нас же самих: „Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців...” (в.9). І Святий Павло не соромиться визнати першим грішником себе: „Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я”. (в.15). І апостол не шукає інших, хто може бути гіршим нього, але сповідає: „Я […] давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві.” (в.13).

 Bartolome Esteban Murillo (1618-1682). Навернення Святого Павла.

Звернімо ж увагу на останні слова Павла: „був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві”. Тобто, будучи невіруючим, не розумів, що робив. Але Павло не навчає, що після нашого навернення ми можемо спокійно продовжувати грішити. І покаяння не означає тільки визнання своїх гріхів. Правдиве покаяння включає повне покладання на жертву Ісуса та відмову від життя у гріху.

Святий Павло, пишучи цього листа Тимофію, торкався проблем, які були в громаді міста Ефес. Ми бачимо, що там дехто навчав „іншої науки”, що суперечить Письму. Якісь люди „вдалися в пустомовність”, „забажали бути вчителями Закону”, але „не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють” (в.3,6,7). І виглядає так, що однією із особливостей цієї неправдивої науки було нехтування Божим Законом, нехтуванням Божих вимог до нашого життя. І у подібну помилку впадає й дехто з нас. Інколи складається враження, що Слово Боже звучить само по собі, ми це слухаємо, а живемо абсолютно незалежно від проголошеного Богом. Це неправильно. І якщо раніше ми були „нетямущі в невірстві”, то це не означає, що нині, пізнавши Бога, ми начеб то маємо патент на гріховний спосіб життя.

Адже тепер, як говорить Павло, „багато збільшилась у мені [в нас] благодать Господа нашого з вірою та з любов'ю в Христі Ісусі” (в.14). І саме після цих слів натхнений Святим Духом апостол сповідає: „Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я”. (в.15). У наступному вірші Павло засвідчує: „Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя.” (в.16). Тобто, якщо я перший грішник,то й Ісус прийшов спасти першим саме мене! Не думайте про те, що у Господа будуть проблеми з тим, яким чином – разом, чи по черзі, спасати всіх тих, хто сповідує: „Перший грішник – то я”. Бог всемогутній, всезнаючий, всюдиприсутній. Він – Володар часу. Він знає, як нас, перших грішників, спасти разом.

Carl Röchling (1855-1920). Перше лютеранське причастя під обома видами у Бранденбургу 1539 року. 

До речі, ці слова Павла із послання до Тимофія є у нашій літургії. І ми молимося разом перед прийняттям Господньої Вечері: „Вірую, Господи, й визнаю, що Ти єси поправді Христос, Син Бога Живого, Котрий на цей світ прийшов грішників спасти, із них перший – то я. Прийми мене сьогодні, Сину Божий, за причасника Вечері Твоєї Тайної, бо ворогам Твоїм Тайни я не розповім і цілування не дам Тобі як Юда, а як розбійник визнаю Тебе: пом'яни мене, Господи, у Царстві Твоїм! Нехай же не на суд і не на осудження буде мені причастя Святого Твого Таїнства. а на зцілення душі і тіла. Амінь.”. І коли ми це сповідаємо, коли ми приймаємо Господню Вечерю, то на нас вже нема наших гріхів. Адже Біблія запевняє нас: „Кров Ісуса Христа [...] очищує нас від усякого гріха” (1Ів.1:7б).

І хто ж тоді є Найбільшим грішником у світі? Насправді, на це питання є дві відповіді. Перша: „Це – я”. Для другої відповіді прочитаймо пророцтво Ісаї про хресні муки Ісуса. „А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!” (Іс.53:5-6). Отже друга відповідь на питання „Хто є Найбільшим грішником у світі?” – „Це – Ісус на хресті”. Бо Він поніс гріхи кожного з нас. І Він помер за всіх. Господь помер навіть за тих, хто не визнає Його Господом і Спасителем. І це не Божа провина, що люди не приймають дар спасіння та добровільно вибирають Пекло.

Hans Memling (* zwischen 1433 und 1440 -1494). Триптих з Розп'яттям. 

Нам же залишається запам'ятати кілька важливих практичних речей. 1) „Перший грішник – то я”. 2) Бог очікує, що ми „постановимо з Божою допомогою і приявністю Святого Духа змінити й поправити своє зле єство і життя”. 3) Після такої щирої сповіді, після Господньої Вечері ми, поклавши на Христа всі наші дотеперішні гріхи, йдемо виправдані Його кров'ю. Ми чисті від гріха.

Щоб останнє запам'яталося краще – ще один коротенький приклад. Мені розповідали, як колись, під час чергових президентських перегонів в США, один із кандидатів, щирий християнин, сказав в інтерв'ю: „Я – великий перелюбник. Справді, коли я аналізую свої почуття, як бачу красиву жінку, то розумію, що дивлюсь на неї із пожаданням. Так – я справді великий грішник! Христос мені це показує в Нагірній проповіді!” Ви думаєте, за нього проголосували? Так, цей чоловік не став президентом. Але можливо і не треба сповідати свої гріхи журналістам?

Кому ми сповідуємо гріхи? – Богу!

Де? – В церкві.

Як? – Разом з іншими вірними, приватно. Хіба що, коли ми каємося у гріху, яким образили багатьох, наприклад, всю Церкву, – тоді необхідно каятися привселюдно перед Церквою.

Якщо ж ми сповідали свій гріх – його на нас нема. Ми йдемо чисті, святі та непорочні, вдягнені у Христову праведність. Пам'ятаймо ж сьогодні це добре, коли по закінченні служби будемо йти додому, вдячно повторюючи:

„Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя. А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні вікі".

José Ferraz de Almeida Júnior (1850—1899). Святий Павло.