Проповідь п.В.Хаустова на Матвія 3:13-17 "ХРИЩЕННЯ ГОСПОДНЄ" (на Богоявлення)

Проповідь №070-1. Богоявлення.

Харків,Громада Всіх Святих, 19 січня 2008р. Київ, Громада Воскресіння, 20 січня 2008р. Ізюм, місія, 5 лютого 2008р.

Матвія 3:13-17

 13 Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього.

 14 Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?

 15 А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.

 16 І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.

 17 І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав! (Переклад Івана Огієнка)

Інші читання:   Ісаї 49:1-7,  Римлян 3:23-31.

Христос христився! – В річці Йордані!

     Дорогі брати та сестри! Вітаю вас із Хрищенням нашого Господа Ісуса Христа! До речі, давня церква вшанувала цю подію святом, яке назвала Богоявленням. Але, боюсь, в сучасній українській культурі не усвідомлюється, наскільки Хрищення нашого Господа важливе для нас, для нашого спасіння. На жаль, багато людей нині сприймають цей день – 19 січня, – як нагоду для забобонного використання води. Отже, щоб нам не впасти в цю спокусу, звернімося до тексту, що показує предвічного Бога-Сина, Який милостиво явив Себе людям під час Свого Хрищення. Звернімося ж до тексту, що показує нам Триєдиного Бога: Отця, і Сина, і Святого Духа. Вважаймо: Слово Боже із Євангелія від Матвія, розділ 3, вірші із 13 по 17-й:

13 Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього.  14 Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?  15 А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.  16 І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.  17 І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

     Отже, Ісус приходить на Йордан, щоб прийняти Хрищення від Івана. Іван же намагається стримати Господа від цього, зауважуючи: „Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?” (в.14б). Логічне запитання? – Так. Адже в чиє Ім’я охрищені ми? – „В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”! (Мт.28:19б). В Ім’я Пресвятої Трійці, і в Ім’я Ісуса – Сина Божого! Для чого ми приймаємо хрищення та для чого приводимо на хрищення своїх дітей та онуків? – Для прощення гріхів, для того, щоб бути спроможними ввійти до Царства Небесного.

     А для чого христив Іван? Попередні вірші 3-го розділу Євангелія показують Христителя, що проповідував: „Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!” (в.2). У відповідь „тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої.” (в.5-6).

José Leonardo (1601-before 1653). Іван Христитель у пустелі.

     Отже, ми бачимо, що й нині, і в часи Івана, охрищуються грішники. І ми приходимо на хрищення, щоб сповідати свої гріхи, щоб отримати втіху прощення та покласти кінець своєму гріховному способу життя. Тому логічно, що Іван зауважує Господу: „Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?” (в.14б).

     По-правді, це не Ісус мав христися від Івана. По-правді, це Іван мав приходити до Христа. По справедливості, це нам треба йти до Господа! І ми приходимо до Нього на зустріч у Слові – у Слові проголошеному в церкві та у Слові, що читаємо дома самі чи в родинному колі. Ми приходимо на зустріч із Ісусом у нашому Хрищенні. Ми приходимо на зустріч із Христом, приймаючи Господню Вечерю.

     Але, дорогі брати та сестри! Не забуваймо, що спочатку Христос прийшов до нас Першим! І пам’ятаймо слова апостола про нас та про Бога: „Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив”. (1Ів.4:19).

     Отже, Господь першим приходить до нас. У Христі Бог зійшов з небес, ставши одним із нас. І два тижні тому ми віталися: „Христос народився! – Славімо Його!”. Сьогодні ж ми вітаємося: „Христос христився! – В річці Йордані!”.

     Так, Господь вірний Своїм обіцянкам. Бог не змінює Своїх планів. Якщо Він вирішив прийняти Іванове Хрищення – Він його приймає. Але при цьому Ісус пояснює збентеженому Івану, чому Йому, безвадному Агнцю Божому, треба було ввійти в води Йордану: „Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду [праведність]”. (в.15).

Барталамео Естебан Мурільо (1618-1682). Хрищення Ісуса.

Що це означає – „виповнити усю правду”? Роздумуючи над питанням „Яким чином можливо виповнити всю правду?”, можемо зауважити, що в нашій мові маємо кілька споріднених слів та близьких понять. Це „правда”, „праведність” та „справедливість”.

     Певно, ми завжди зацікавлені в тому, щоб навколо нас люди були праведні. Ми завжди зацікавлені в тому, щоб наші ближні говорили нам правду. Думаю, більшість людей скаже, що ми також зацікавлені в тому, щоб із нами поводилися справедливо. Хоча, боюсь, що останнє уявлення, щодо того, на що по-справедливості ми заслуговуємо, помилкове. Це було жахливо, якби Бог судив нас справедливо по нашим справам...

     Але, так чи інакше, а люди завжди зацікавлені в правді, праведності та справедливості. І навіть в безбожні часи – такі,  як нещодавні радянські, – на справедливість очікують, на правдиві свідчення розраховують. Дарма, що без Бога, єдиного джерела правди, ці слова залишаються порожнім звуком. Але пропаганда працювала... Цими поняттями зловживалося на найвищому партійному рівні. Газета, в якій важко було прочитати правдиву інформацію, називалася „Правда”. У моральному кодексі будівничого комунізму викладалися ідеї про справедливість: „Кто не работает, тот не ест”. (До речі, це перефразований біблійний вислів). Ну а на будь-якій із центральних вулиці чи площі, в студентській аудиторії чи на вашому робочому місці, ви могли прочитати: „Партия – ум, честь и совесть нашей эпохи”. Що ж, як говорить російська приказка „Свято место пусто не бывает”. І, якщо хтось думав, що викреслив Правдивого Бога із життя, натомність отримав інших божків – комуністичних. І від нас вимагалося поклоніння їм. Але чи може довго стояти царство, що відвернулося від Бога? Псалмоспівець говорить: „Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!” (Пс.126(127):1). Продовжимо думку6 „Коли Господь не допомагає – дармо вам відкладати гроші на книжку... І коли Господь держави не пильнує – ... ”

     Так, наш старий великий дім, що займав площу розміром в 1/6 суходолу та багатьом із нас подобався, розвалився на шматки. Всі ці радянські гасла про „ум, честь и совесть” поскидали. Але ж вільне місце на центральних вулицях, на стінах адміністративних та навчальних закладів залишилося! „Святе місце не залишається порожнім”. Якщо ми не поклоняємося Правдивому Богу, ми поклоняємося ідолам! Що ми бачимо на вулицях, на площа, вокзалах? – РЕКЛАМУ! Ті ж місця, де колись прославлялася партія, тепер зайняли „Київстар” та „Неміров”...

Олександр Андрійович Іванов (1806-1858). З'явлення Христа народу (1837-1857).

     Але якими б привабливими не були пропозиції тих, хто дає рекламу, як би ми не покращували свій побут, купуючи нові „мобілки” та комп’ютери, телевізори та холодильники, автомобілі чи квартири, але... Але в світлі сьогоднішніх віршів Слова Божого ми маємо розуміти, що нас завжди переслідують принаймні дві проблеми, які неможливо вирішити без Христа. Перша: ми не можемо реалізувати всі свої мрії, не можемо сповнити всі свої бажання. Якщо ми досягаємо мрії – з’являється інша, досягли її – ще чогось хочеться. І так без кінця. І, якщо ми навіть „везунчики” та нам все вдається, якісь наші плани залишаться нереалізованими – ті, плани, здійсненню яких завадить наша смерть. Друга проблема: ми не здатні ані досягнути праведності власними силами, ані ми не можемо розраховувати на те, що ті, хто оточує нас, будуть завжди ставитися до нас справедливо.

     І ми так влаштовані, що особливо зацікавлені в тому, чого нам самим досягнути неможливо. Отже, ці ідеї – ідеї правди та праведності, – все одно турбують нас. Незважаючи на те, що всі кращі місця вже зайняті рекламою, знаходяться куточки, де люди ще висловлюють свої так звані „духовні” ідеали. „Святе місце не залишається порожнім”. У одному освітньому закладі в типовому місці – саме там, де раніше навчалося про „ум, честь и совесть” я нещодавно прочитав такі визначення сумління та справедливості: „Совість – спосіб існування правди в людині”; „Справедливість – спосіб існування правди в суспільстві”. Чи є такі люди, кого ніколи не турбувало сумління? Навіть ті, кого ми називаємо „безсовісними”, все одно колись відчували його докори. І Святий Павло говорить, що сумління турбує навіть нехристиян. Сумління – це та Правда Божого Закону, яку Господь вклав в наші серця при створенні. І ця Правда показує наш гріх.

Карл Генріх Блох (1834-1890). Хрищення Ісуса.

     Ну а як щодо справедливості як способу існування правди у суспільстві? Чи багато справедливості ми зустрічаємо в світі? І як її виміряти? Більшість представників старшого покоління останні два тижні стурбовані питанням повернення грошових заощаджень радянських часів. Чи за справедливим курсом повертають ці гроші? Чи справедливо, що це робиться частково? Можна поставити питання по-іншому: „Чи справедливо, що ми їх все ж таки отримуємо, а багато хто й не дожив до цього?” Можливо, комусь не вистачило цієї тисячі, щоб свого часу придбати необхідні ліки? Можна поставити питання і по-іншому: „Чи це праведно нарікати на владу, яка все ж таки взялася за те, щоб все ж таки хоча б щось повернути?” Можна поставити питання і ще по-іншому: „Чи всі ці гроші були відкладені за рахунок чесних заробітків?” Можна поставити питання і ще в іншій площині: „Чи для всіх повернення цих коштів стало благословенням?” 1000 гривень – чи це правдива ціна за життя того пенсіонера із Запоріжжя, що зайняв одне із перших місць під банком ще вночі, але, не витримавши неприродного для його віку перевантаження, вмер?

     Отже, як виміряти правду, справедливість та праведність? Наш Господь Ісус Христос показує відповідь на це питання, наказуючи Івану охристити Його: „Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю [праведність]”. Якщо суспільству не вистачає справедливості на йоту – воно несправедливе. Якщо в наших словах не вистачає краплинки правди – ми неправдиві. Якщо ми за все своє життя хоча б колись, хоча б трохи згрішили – ми неправедні. Якщо ми готові вмерти заради грошей – це неправильно... І саме через це, що ми неправедні, саме через це, що ми в своїх гріхах не можемо зробити першими хоча б один крок назустріч Богу, Він Сам входить в йорданську воду, щоб „виповнити усю [праведність]”. Ісус, Безгрішний Агнець Божий, проживши 30 років в цьому світі, не пізнав гріха. Наш бруд не пристав до Нього. Але тепер Господь Сам входить в воду Йордану, в якій на прощення христилися грішники із усієї Юдеї. І цим Ісус показує, що Він бере гріхи цих людей, так само, як бере й наші гріхи, бере гріхи всього людства!

     Таким чином, наш Господь під час цього Хрищення являє Себе Спасителем людству. І ми знаємо з Письма, що Бог радіє, коли хоча б один грішник спасається. Тут же йде мова про спасіння всіх! І тому одразу після Хрищення розкривається небо, і Івану та нам об’являється вся Трійця. Ми бачимо Ісуса – Бога-Сина, що виходить з води, ми бачимо Святого Духа, що сходить у вигляді голуба та чуємо голос Бога-Отця: „Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!” (в.17).

Андреа Вероккьо (c.1435—1488) (c.1435-1488). Хрищення Господнє.

     Дорогі брати та сестри! Христос взяв на Себе наші гріхи і дарує нам Свою праведність! Є два події, в яких цей щасливий обмін наших гріхів на Христову праведність проступає найповніше. Це річка Йордан та гора Голгофа. І майте певність, якщо ми із Ісусом – то ці слова Бога-Отця „Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!” промовлені і до вас особисто. „Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!” (Гал.3:26-27).

     Але зауважмо одну річ. Що Ісус говорить про виконання праведності Івану? „Годиться нам виповнити усю правду” (в.15). Коли Бог полюбив нас першим, коли Господь прийшов до нас першим, коли Христос відкупив нас від нашого марного життя, то тепер, разом із Ним, ми можемо „виповнювати усю [праведність]”! Певно, не все в нас одразу буде виходити. Багато що нас буде розчаровувати. Очевидно, інколи ми будемо розчаровані і в своїх братах та сестрах... Часом ми самі будемо падати. Але пам’ятаймо, що коли Бог-Отець дивиться на нас, вбраних в білу одіж досконалої Христової праведності, Він не бачить наших гріхів. Отець бачить в нас Христа. І Він говорить про кожного з вас: „Це Син Мій Улюблений, що його Я вподобав!”, „Це дочка Моя улюблена, яку Я вподобав!” АМІНЬ!

„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!”(Фил.4:7) Амінь!