Дорогі брати і сестри!
Парафія «ВСІХ СВЯТИХ» УЛЦ у Харкові рада вітати Вас на сторінці розділу СТАТТІ свого офіційного сайту.
На смерть українського співака Василя Марчака
17 лютого ми із глибоким сумом дізналися, що Господь покликав до Себе доброго друга Громади ВСІХ СВЯТИХ УЛЦ у Харкові, відомого оперного співака Василя Яковича Марчака.
Народився Василь 22 вересня 1956 року у селі Нирва Борщівського району, що на Тернопільщині. Бог обдарував хлопця сильним голосом, який розвинувся в чудовий тенор. Василь не зарив свій талант у землю, але все життя присвятив музиці. Працював хоровим диригентом на Чернігівщині, 1991 року отримав звання лауреату національного конкурсу «Золота осінь» (Львів) та закінчив Харківський інститут мистецтв (клас проф. Арканової). З 1990 року був солістом Харківського Державного Академічного театру опери та балету, паралельно багато років працюючи викладачем кафедри хорознавства та хорового диригування Харківської Державної Академії Культури. За чудовий тенор Василя Марчака називали «слобожанським Солов’яненком». Разом із трупою театру гастролював у Франції, Швейцарії, Іспанії, Бельгії. В першу чергу, уславився виконанням партій в операх, що входять до скарбниці національної спадщини (Андрій – в «Тарасі Бульбі» та Петро в «Наталці-Полтавці» М.Лисенко, Андрій в «Запорожці за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського), але був прекрасним виконавцем і партій із класичного західноєвропейського репертуару (Турриду в «Сільській честі» Маскан’ї, Каніо у «Паяцах» Леонковалло, Макріко у «Трубадурі» Верді). Також співак був одним із провідних солістів міського театру народної музики України «Обереги» під орудою Юрія Алжнєва. Тішив пан Василь харків’ян також виконанням українських народних та естрадних пісень в народному дусі і на різноманітних концертах, і в колі друзів. Особливу радість самому пану Василю приносили (за нашими спостереженнями) співи традиційних українських колядок.
Будучи вірним УПАЦ, Василь із дружиною Оксаною на наше запрошення часом відвідували урочисті святкові служіння в парафії УЛЦ «ВСІХ СВЯТИХ» у Харкові, а по завершенні таких служінь радували нас своїм співом. Перший такий виступ відбувся на Дні Християнської музики в парафії 6 лютого 2011 року. Цьому передувало наше особисте знайомство із Василем і Оксаною, яке відбулося завдяки покійному нині поету Степану Сапеляку.
Деякі виступи Василя та Оксани Марчаків залишились у відеозаписах, з якими можна ознайомитися на офіційному сайті Громади ВСІХ СВЯТИХ. За технічну недосконалість деяких з цих записів ми вибачаємось, але для нас дорогоцінна пам'ять про кожну зустріч із пані Оксаною та паном Василем.
Висловлюємо свої глибокі співчуття дружині покійного Оксані Марчак, всій родині та друзям.
7 січня 2013 року по завершенні святкової Служби Божої Василь та Оксана Марчаки серед членів і гостей Громади ВСІХ СВЯТИХ. Раніше подружжя заспівало колядки та українські пісні (фото вище і праворуч).
ВІДЕОЗАПИСИ дуету Василя та Оксани Марчак в Українській Лютеранській Церкві у Харкові:
День Християнської музики 6 лютого 2011 року Василь Марчак соло та у дуеті з Оксаною:
Василь та Оксана Марчаки в Лютеранській Церкві 3 липня 2011 року
Виступ Оксани і Василя Марчаків 16 червня 2013 року на відкритті ЛБШ
Виступ Оксани і Василя Марчаків 7 січня 2014 року на Різдво
17 лютого 2015 року
Пастор Віктор Хаустов
Також нижче додаємо прекрасну статтю із газети «Слобідський край» за 21 вересня 2006 року. Світлина - портрет Василя - з офіційного сайту театру Харківського театру опери і балету, інші світлини і відео взяти з відкритих джерел в Інтернеті.
Слобожанський Cолов’яненко
Мабуть, не випадково називаютьВасиля Марчакаслобожанським Солов’яненком. У них не тільки професія, талант, а й дні народження майже збігаються. Солов’яненко народився 24, Марчак — 22 вересня, щоправда, майже на чверть віку пізніше за великого українського співака. Отже, цієї осені соліст Харківської опери й міського театру народної музики України «Обереги», викладачАкадемії культурисвяткує золотий ювілей. До нього підійшов із вагомими здобутками. Він лауреат національного конкурсу вокалістів «Золота осінь» (Львів, 1990 рік.)
У Харківському оперному співає провідні тенорові партії, зокрема в операх «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Паяци». Багато років поспіль новий сезон у ХАТОБі відкривається операми за його участі.
З успіхом виступає і в концертах за кордоном. У Франції та Бельгії вже навіть має свою слухацьку аудиторію. Шанувальники його таланту їздили за українською концертною групою від міста до міста, виявляючи щире захоплення українськими співаками, зокрема нашим тенором. Люблять його й у Києві. Два роки тому я була свідком, як на творчому звіті «Оберегів» у столиці країни сама берегиня нашої пісні Ніна Матвієнко піднімалася на сцену з квітами для Марчака.
Опера Тарас Бульба в ХАТОБі за участі В.Марчака (трейлер)
Цієї ж весни, виступаючи в Харківській філармонії у авторському концерті Юрія Алжнєва «...а мені за плечем журавлі журавлять», Василь Марчак так проникливо виконав «Не щебечи, соловейку» у пам'ять Анатолія Солов'яненка, що диск із цим записом помандрував аж за океан — до Канади.
Такий голос міг би стати окрасою будь-якої сцени світу. Проте сам Марчак тривалий час працював як диригент, хоча до співу його підштовхували імениті митці, почувши, як звучить його голос.
З КРИНИЦІ ДИТИНСТВА
Кажуть, усі ми родом з дитинства. Василь Марчак з українського Поділля, звідки пішла у світ Соломія Крушельницька. Голосом він у діда — Федора Марчака — капелана австро-угорської армії. Втім, сильними голосами й гарним співом подолян не здивуєш. До приходу радянської влади тут кожне село мало свій хор. Співали всі.
— І це правильно, — вважає Василь Якович, — недарма ж у стародавній Греції серед чотирьох обов'язкових наук, що мала опановувати освічена людина, поряд з астрономією, математикою значилася й музика. Спів позитивно впливає на розвиток особистості, характеру. За старих часів, згадувала Василева мати, дівчина, яка не співала, вважалася неповноцінною. Її не брали заміж. Батьки несли диригентові чувал пшениці, аби тільки прийняв їхнє чадо до хору.
До речі, на весіллях горілки ставили небагато, натомість рікою лилася тут музика й пісня. Знали подоляни секрет: оковита руйнує голос, вбиває Людину. А от свіжі яйця співакові не зашкодять. І коли Василь поїхав вступати до Чортківського музично-педагогічного училища Тернопільської області, батько на екзамен привіз йому свіжих яєць. Це ненька наказала, щоб випив п’ять-шість штук, перш ніж співати.
— Я стидався, — згадує Василь Якович. — Навколо такі поважні, красиво одягнені абітурієнти, суціль випускники музичних шкіл, а я з села. Але тато наполіг. Випив я ті яйця, і коли заспівав, комісія (а там було осіб 15) відразу вирішила: «Цей хлопець нам підходить». Вийшов, переможно сяючий, з аудиторії й бачу, всі, хто стояв під дверима, побігли до найближчого гастроному по яйця. Мені потім, скільки вчився, друзі це часто згадували.
СТУДЕНТСЬКІ РОКИ
Вчився він у прекрасних педагогів — випускників Варшавської, Краківської, Вільненської консерваторій, представників старої класичної академічної школи. Композицію викладала сестра великої Соломії. Мабуть, вони добре-таки його навчили, бо коли забрали Василя до армії, аж у Ленінград, заспівав він якось на концерті на честь жовтневих роковин українську пісню «Ніч яка місячна». І командир частини, суворий генерал-майор, який міг по три години тримати солдатів без рукавиць на морозі, раптом розчулився. Вийшов на сцену й оголосив: «Даю тобі короткотермінову відпустку додому». Певно, щось прокинулося в душі старого вояки. Василева пісня пробилася і до його серця. Втім, після армії вступив Марчак до Рівненського інституту культури вчитися на диригента, а не співака. Після закінчення отримав призначення в містечко Срібне на Чернігівщині. Керував капелою, в якій співала навіть місцева еліта, зокрема другий секретар райкому партії. Якось поїхали вони зі звітним концертом до Києва. І тут, коли Марчак «розспівував хор», тобто показував хористам, як треба виконувати якусь фразу, повз проходив Дмитро Гнатюк. Почувши сильний тенор, зупинився і звернувся до Марчака:
— Вам треба співати, а не диригувати. Голос є. Кидайте диригування, приїздіть до Києва вчитися в консерваторії.
— «Забив» Дмитро Михайлович мені голову цими словами, — згадує Василь Якович, — але до Києва я не поїхав, двоє синів були ще маленькими. А де жити? Залишився на Чернігівщині. Якось на гастролі приїхав до нас Анатолій Солов'яненко. Мене представили йому як місцеву знаменитість. Солов'яненко місяць жив у маєтку Галаганів. Я ходив до нього. Він був скромний, неговіркий, ні з ким не займався співом. Мені дав деякі поради щодо співу.
Зустріч з уславленим співаком справила на нього незабутнє враження. Але щось змінювати у своєму житті Марчак не хотів, бо мав хорошу роботу, повагу людей, облаштований побут. Та дружина (а вона теж професійний музикант, диригент, вони познайомилися ще студентами, бо вчилися разом) добре розуміла, що такий талант, як у її чоловіка, не можна закопувати. Оксана (Марчак називає дружину Оксаночкою) повезла його до Харкова — вчитися в консерваторії. Йому було вже 32 роки. Проте прекрасна співачка й, як видно, досвідчений педагог Валентина Арканова, прослухавши Василя, сказала: «Візьму тебе вчити. Якщо слухатимешся мене, все буде гаразд». Під її керівництвом Василь Марчак закінчив консерваторію за 2 роки. Талант співака, поєднаний з талантом педагога, здатен творити дива.
Будинок ХАТОБ у Харкові. Василь Марчак співав тут майже 25 років.
МІСТО, ЩО ВИВЕЛО НА СПІВОЧУ СЦЕНУ
Ось уже 17 років Василь Марчак співає в Харківському академічному театрі опери і балету імені М. В. Лисенка. Це місто виплекало його талант. Харків звів його з іншим прекрасним педагогом і музикантом, композитором Юрієм Алжнєвим, який працює в рідкісному жанрі лірико-філософської музики, черпаючи наснагу з глибоких криниць нашої автентичності.
Постановка опери М.Лисенка в Харківському Академічному театрі опери та балету імені М.Лисенка. Василь Марчак (крайній зліва) у партії Андрія.
Якось, готуючись до виступу перед представниками українсько-американського товариства, Марчак грав на баяні й співав. Було спекотне літо, у Василя аж спітніло чоло. Раптом до нього підійшов незнайомий чоловік і промовив:
— Тобі не треба грати, юначе, тобі треба співати. Давай баян, гратиму я.
Так Василь Марчак познайомився з Юрієм Алжнєвим, який виношував проект театру народної музики України. Нині «Обереги» — унікальний єдиний у нашій країні творчий колектив, що на сучасному грунті відроджує й дає нове життя та нове прочитання українській народній музиці. Гадаєте, фольклор щось архаїчне? У виконанні харківських «Оберегів» це набуває глибин космічного відлуння, в яке кожен виконавець вплітає голос свого таланту й музичної майстерності. Яскрава перлинка — чоловічий квартет у складі Василя Марчака,Миколи Колодочки,Віктора Червонюка, Володимира Якобишина. Втім, кожен із цих виконавців має і свою сольну програму. Одна з найулюбленіших у цьому плані пісень Марчака «Заграй ми, старий цигане», яку зазвичай виконують баритони. Василь — єдиний в Україні тенор, який співає її. Спеціально для нього Алжнєв обробив бельгійський варіант української пісні: почув якось за кордоном у кав'ярні, як тихенько наспівував її немолодий чоловік за сусіднім столиком, певно, емігрант. І швиденько записав на серветці. Оброблений талановитим композитором і виконаний талановитим співаком твір набув нового дихання — ставши справжнім міні-шедевром, що заворожує слухачів і довго-довго не відпускає їх. Спасибі вам, маестро.
Два роки тому мені пощастило побувати на концерті «Оберегів» у Києві і стати свідком того, як захоплено приймають слобожанських артистів кияни. А ті, хто почув уперше, не приховували здивування: «Ніколи не думали, що в Харкові може народитися такий український колектив».
Ми відчували гордість за своє місто. Цього року «Обереги» знову виступали в столиці, й верхнє «ля», що взяв Марчак на сцені й тримав аж поки спускався до залу, зачарувало слухачів. Йому влаштували овацію.
22 вересня Василю Марчаку виповнюється 50. Молодий вік зрілого таланту. Він ще не раз здивує й порадує нас своїм виконанням, як, власне, і «Обереги», де стільки яскравих творчих особистостей, заслужених артистів.
Василь Марчак цього звання не має. Поки що.
Вітаємо слобожанського Солов'яненка, наш золотий голос, із золотим ювілеєм.
Слобід. край. — 2006. — 21 верес. — С. 12.
Василь Марчак у партії Андрія в опері "Тарас Бульба"
На цій сторінці Ви можете ознайомитися із статтями, які написані пастором, членами парафії ВСІХ СВЯТИХ УЛЦ у Харкові або нашими друзями про нас. Також тут часом розміщені інтерв’ю із служителями чи нашими братами і сестрами.
Тематика статей – переважно богословська, часом – суспільно-політична чи будь-яка інша, але обов’язковим є погляд на певну проблему через призму Слова Божого. Інколи ми розміщуємо тут і певні інформаційні статті, що стосуються служінь чи подій у нашій парафії, але, на нашу думку, ці тексти відрізняються постановкою якихось ширших питань, ніж звичайні повідомлення, що виставляються у відповідному розділі НОВИН.
Також ми вважаємо за доцільне продублювати нижче посилання на ІНШІ ДЖЕРЕЛА, де ми вміщаємо ланки на статті, які були написані іншими конфесійними лютеранами чи перебувають у злагоді із здоровою доктриною (повний список посилань Ви можете знайти на сторінці КОРИСНІ ДЖЕРЕЛА нашого сайту).
Пастир Віктор Хаустов