Пастор Віктор Хаустов

НЕ ЖАДАЙ!

(НЕ ЖАДАЙ ДОМУ БЛИЖНЬОГО СВОГО!)

Ця стаття надрукована в перекладі російською із редакторськими
скороченнями в №17 (№384) газети ХРИСТИАНСКИЙ МИР за 2009 рік та у часопису СТЯГ № 2 (107) за 2009 рік.

Редакція газети ХРИСТИАНСКИЙ МИР поставила завдання „назвати кожний гріх, що згадується в Біблії та якомога детальніше його описати”. Звісно, ця ідея не має нічого спільного з нездоровим інтересом до гріха. Радше навпаки. Ми, християни, повинні знати більше про гріх, щоб його уникати самим та засудити гріх в інших. Тільки так ми можемо стати „світлом для світу” та свідчити про Спасителя. Але, як сказав Сковорода: „Хіба може говорити про біле той, котрому невідомо, що таке чорне?” Отже, нам треба відрізняти світло від темряви та вміти ходити в світлі. Ходімо ж із Господом, повторюючи вірш псалма: „Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.” (Пс.119:105). І сьогодні на підставі Письма ми проаналізуймо такий гріх, як пожадання.

Лукас Кранах Старший. Десять Заповіднй. 1516р.

Є речі настільки очевидні, що навіть нехристияни визнають їх гріхом. Наприклад, брутальне вбивство, зґвалтування чи зневага власних батьків. Але те, що Бог засуджує навіть гріховні думки, ми усвідомлюємо за допомогою Святого Духа. Так про зв’язок пожадання із гріхом говорить Святий Яків: „кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.” (Як.1:14-15).

Очевидно, кожному гріховному вчинку передують відповідні думки, пожадання нашого серця. І ми знаємо, що за кожний гріх ми змушені заплатити. Ми завжди маємо наслідки помилкового вчинку, що ускладнюють наше життя тут, на землі. Вбивця та крадій, за умов належної роботи міліції, потрапляють за ґрати; перелюб зазвичай руйнує шлюб та призводить до втрати щирих стосунків з дітьми; брехливі свідки втрачають довіру сусідів та колег... Якщо наша родина чи друзі, керівництво на роботі чи правоохоронці не помічають нашого обману, ми все одно платимо за гріх неспокоєм, докорами сумління, нічними жахами... Таким чином, гріх відділяє нас від наших ближніх, приносить із собою почуття провини, а головне, гріх відділяє нас від Бога.

І на підставі Слова Божого, ми маємо визнати, що всі проблеми людства також почалися саме із пожадання забороненого Богом. „І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання.” (Бут.3:6а). І тільки після цього Єва бере плід, куштує його та „пригощає” Адама. Можливо, ми часто упускаємо цей факт. Очевидно, наша гріховна природа намагається знизити планку гріха, не визнаючи пожадання серйозним порушенням. Але Біблія називає пожадання гріхом.

 Якщо у нас є спокуса думати про пожадання не як про гріх, то бачимо, що ми не є унікальними. Апостол Павло мав схожий досвід: „Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон  не наказував: Не пожадай.” (Рим. 7:7).

Певно, нам варто звернутися до того місця, яке має на увазі апостол: „Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!” (Вихід 20:17). Ці слова Бог написав Своїм перстом і дав Мойсею разом з іншими заповідями.

Щоб краще зрозуміти зміст цієї заборони, варто проаналізувати, що означає слово пожадати як в нашій мові, так і в оригінальних Біблійних мовах. Вираз „не пожадай” у Мойсея звучить як „dmox.t; al – ло тахмод”. Корінь слова „пожадати” звучить як „хамад”. Перше значення слова в словнику не несе в собі негативного відтінку. Воно буквально означає „бути задоволеним”. Чи погано бути задоволеним? Чи воля Божа полягає в тому, щоб заборонити нам бути щасливими? Певно, проблеми починаються тоді, коли ми жадаємо чогось, що суперечить Божій волі.  Якщо наше бажання – бути з Богом, то ніяких питань немає.

 Цікаво, що арабська мова, що є споріднена з давньоєврейською, зберегла цей корінь „хамад” в позитивному значенні у слові „хаміда”, яке означає „прославляти”. Саме цей корінь ми бачимо в імені засновника ісламу пророка Магомета. На жаль, використання цієї ідеї в імені неправдивого пророка, є надзвичайно сумнівним аргументом на користь позитивного трактування слова „хамад” в Старому Заповіті... Отже, варто зробити наголос на інших його значеннях: „хтивість” чи „сильне неконтрольоване бажання”. З урахуванням того, що в Писаннях важко знайти це давньоєврейське слово в позитивному значенні, з урахуванням того, що воно використовується і в книзі Буття 3:6, і в Виході 20:17, а також для характеристики неправедних бажань в багатьох інших місцях, маємо приймати значення „хтивість” чи „пожадання чогось, що заборонено Богом”. Коли Святий Дух описує волю Божу чи бажання праведного, зазвичай використовуються синоніми, що мають інші корені.

Але в наших традиційних українських та російських перекладах Біблії ця різниця не настільки очевидна. Можливо, це пов’язано з тим, що, як в давньогрецькому перекладі Старого Заповіту (Септуагінти), так і в Новому Заповіті використовується слово evpiqume,w(епісумео), яке інколи вживається в позитивному контексті. Наприклад: „Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів”. (Прип.11:23).

Федір Бруні. Мідний змій.

Певно, тому в 10 розділі Першого послання до Коринтян Павло, наводячи численні негативні приклади невіри давніх євреїв підкреслює: „А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони.” (в.6). Далі апостол продовжує: „Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати. Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі. Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули. Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.” (в.7-10).

Наш Господь Ісус Христос показує нам, які мають бути пріоритети в нашому житті, чого ми маємо бажати в першу чергу: „Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.”(Мат.6:31-33). Якщо ми шукаємо Царства Небесного – то це жадання праведника!

Повертаючись же до теми засудження пожадання та оцінюючи його в контексті 9-ї та 10-ї заповіді (Вих.21:7), ми залишимо роздуми над словами „не жадай жони ближнього свого” до іншого разу, натомність, сконцентруємося на забороні бажати майна, що належить іншому: „Не жадай дому ближнього свого, ... ані всього, що ближнього твого!”

Одним із найпоказовіших прикладів із Письма, що стосуються порушення цієї заповіді, є історія про царя Ахава та їзреелянина Навота із Першої книги Царів. Ахаву схотілося доточити до власних земель виноградник цього чоловіка. Ця ділянка землі була по сусідству із Ахавовою. Спочатку пропозиція царя виглядала вельми пристойною. Він запропонував придбати цей виноградник чи то в обмін на інший, ліпший виноградник, чи то за ціну, яку призначить Навот. Але ізреелянин не міг ані обміняти виноградник, ані продати, бо це йому було „заборонено від Господа”.

Чи це поважна причина, для того щоб відступитися царю від свого плану? Більш ніж поважна! Жадати те, що заборонено від Господа! Але цар не зумів опанувати свої почуття. „І ввійшов Ахав до дому свого незадоволений та гнівлний через те слово, яке говорив йому ... Навот ... І ліг він на ліжку своїм, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба.” (1Цар.21:4).

Подібний стан оволодів Каїном, коли Бог не прийняв його жертву. Тоді Господь сказав Каїну: „Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати” (Бут.4:6-7). Каїн не зміг побороти своє гріховне бажання, гріх скерував його дії і він пролив кров брата.

Ахав не зумів побороти своє пожадання, і Єзавель, його дружина, стала керувати справами царя. Вона написала до старших та вельможних листи від імені царя, запечатавши їх його печаткою. Ці листи вимагали від старійшин оголосити піст, посадити Навота на чолі народу та знайти двох неправдивих свідків, які б звинуватили Навота в зневазі царя та Бога. Відповідно до Закону, богозневага каралася каменуванням.

Цей план був реалізований в повному обсязі, що дозволило Єзавель навіть хвалитися своїм вмінням вдало й дешево вирішувати майнові претензії. Вона сказала чоловіку: „Устань, посядь виноградника їзреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Навот не живий, а помер” (1Цар.21:15).

Ця історія показує прогресію та жахливі наслідки гріха. Спочатку пожадання, потім невміння керувати собою, безініціативність та передача лідерства в родині жінці (всупереч порядку Божого творення (Бут.2:21-24) та присуду жінці після гріхопадіння (Бут.3:16), порушення восьмої заповіді („не свідчи неправдиво на свого ближнього”) заради привласнення у витончений спосіб чужого майна (порушення сьомої („не вкради”)). Для досягнення мети цар закрив очі на все, і невинна людина не тільки втрачає виноградник та добре ім’я, але й життя (порушення п’ятої заповіді).

Чи є для нас, людей початку ХХІ століття, щось нове в історії Ахава, Навота та Єлизавелі? Нічого дивного не було в пропозиції царя обміняти виноградник, що межував з його ділянкою, на кращий чи заплатити за нього гарну ціну. Адже і в наш час ціни на нерухомість залежать від місця її розташування: чи квартира знаходиться в престижному районі, чи на околиці; чи земельна ділянка розташована в межах міста, чи поблизу міста, чи у віддаленому селі. Квартири, що розташовані на перших поверхах з виходом на людні вулиці залюбки викупаються під магазини, стоматологічні кабінети, а квартири в центрі міста – під офіси. А мої знайомі, наприклад, із задоволенням купили сусідню із своєю квартиру для свого дорослого сина. Зручно? За зручності ми нерідко переплачуємо. Але одна справа переплатити за нерухомість, що продається, інша, як часто бачимо нині, використати будь які брудні засоби, щоб придбати ділянку землі, квартиру, перекупити фірму чи завод. Чим вище місце в суспільстві займає людина, тим більше в неї нагод заручитися підтримкою силових структур та суду, щоб здійснити, як нині говориться, рейдерство.

Пересічна людина може подумати, що на такий гріх як рейдерство, страждають тільки високопосадовці. Але уважно читаючи історію про виноградник Навота, ми бачимо, що гріх має не тільки прогресію в думках та вчинках однієї людини. Пожадання Ахава розпалило пожадання Єлизавелі, а її дії призвели до того, що у вбивстві Навота стали винні як двоє неправдивих свідків, так і старійшини, які були слухняні злочинному наказу Єлизавелі. Гріх – прогресуюча інфекційна хвороба, яка руйнує душу та тіло одного грішника та перекидається на інших. І це також спадкова хвороба. І нам їй дуже важко протистояти. Якщо ми, як нам здається, керуємо власними бажаннями, у нас може не вистачити сили протистояти спокусі не псувати стосунки із іншими, ми можемо стати знаряддям пожадань тих, хто вищий за нас у ієрархічній драбині. Але Писання говорить, що Бога потрібно боятися більше, ніж людей.

І якщо ми знаємо, що колись не встояли та через свої пожадання вчинили гріх, який ліг брудною плямою на все наше життя та скалічив життя іншим, якщо ми колись не знайшли мужності, щоб протистояти проханням чи вимогам інших та стали співучасниками в якійсь неправедній справі, якщо тепер ми маємо важке почуття провини, якщо ми вже не можемо навіть нічого змінити, то Писання свідчить: „Не жадаю Я смерти помираючого, говорить Господь Бог, але покайтеся та й живіть!” (Єз.18:32).

Святий Павло говорить, що тільки із Писання він пізнав, що пожадання є гріхом. Але також тільки із Письма ми пізнаємо, що маємо Спасителя, Який викупів нас від влади гріха, смерті та диявола.

І будьмо певні, що ми маємо заступника перед Богом – нашого Господа Ісуса Христа. „Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.” (Євр.4:15-16) „І, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння” (1Петр.2:2). А Святий Дух дасть нам сил побороти лихі пожадання нашого старого Адама та дасть хотіння ходити у світлі та бути „Світлом для світу”!

Віктор Хаустов, пастор Громади „ВСІХ СВЯТИХ”.

Українська Лютеранська Церква. Місто Харків.