Жанна Шевченко-Титаренко

«Справедливий суд» — межа світського і Божого

Численні скарги на несправедливі суди постійно відображають у ЗМІ. Про це розмовляють на вулицях і в транспорті. За захистом справедливості звертаються до адвокатів, журналістів та громадських організацій. У відповідь на виклики часу в Харкові сформувалася команда правозахисників, журналістів і небайдужих громадян, які започаткували проект “Справедливий суд”. Представники громадськості відвідують судові засідання, знімають процеси на відео, пишуть звіти та виносять свій вердикт.

В основі проекту лежить гласність — як у ЗМІ, так і державних інституціях (звіти до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, губернатора, Уповноваженого з прав людини). За перший місяць представники громадськості відвідали 25 судових засідань. І от що побачили: судяться за поділ майна, дітей, за виселення, за вселення, кредити, борги за оплату комунальних послуг.

Особливо вражають історії стосунків сусідів. У Київському районному суді м. Харкова радились, як діяти в такій ситуації. Завозячи до двору будівельні матеріали, найнятий водій зачепився за козирок сусіда і роздер тент. Власник пошкодженого козирка над вхідними дверима свого будинку подав до суду, і виграв його. Сусідові довелося сплатити 800 гривень за козирок і за пошкоджений тент автомобіля. Після чого подав до суду, з проханням зобов'язати сусіда обрізати козирок на 30 сантиметрів, оскільки той заважає рухатися йому по двору і вже завдав матеріальних збитків.

Інші сусіди судяться за те, де має бути викопана помийна яма. Будинок на трьох господарів, двір не приватизований. Оскільки, документів на землю немає ні в кого — труднощі є не лише у відповідача, а й позивачів. Але справа слухається.

В Орджонікідзевському районі м. Харкова ще залишилися двоповерхові будинки, до яких не підведена каналізація. Один господар зібрав гроші і провів. Сусідка, що проживає на 1 поверсі, почала перейматися чи не вплине це на конструкцію старого будинку, написала скарги в усі можливі інстанції, через суди скасувала всі дозволи на підведення каналізації і, зрештою, суд ухвалив рішення демонтувати унітаз. Змучений дворічною судовою тяганиною чоловік прийшов до громадської приймальні правлячої партії «Народний фронт», і просив, щоб таки допомогли правильно зареєструвати уже й так «золотий» для нього унітаз, який дуже необхідний для його двох маленьких дітей.

Особисто довелось побувати на судовому засіданні за справою №1-кп/640/490/16/11640/8787/16-к про застосування заходів медичного характеру до померлого Романова І.В. Незважаючи на те, що відповідач помер, прокурор Ільєнков О.О. направив справу до суду, де продовжують визначати чи винен був обвинувачуваний чи ні, і чи варто до нього застосовувати заходи примусового медичного характеру чи ні. Знаючи, що відповідач помер, і жодних матеріальних претензій до нього не заявлялося, до Київського районного суду м. Харкова продовжують викликати свідків і матір померлого, яка щиро переконана в тому, що її син невинен.

Ще запам'ятався позов про вселення. Дружина проживала в період шлюбу у квартирі свого чоловіка та його батька. Однак не була там прописана. Після розлучення — опинилася на вулиці. Дитину — забрав батько. Жінка скаржилася, що чоловік виганяв її на вулицю без нічого і бив. Це підтвердили сусіди. Однак жінка подала позов, щоб суд дозволив їй вселитись назад. Чоловік прямим текстом наголошував у суді, що вб'є її, коли суд таке дозволить. Представник опікунської ради заперечував проти позову жінки, оскільки такі сімейні стосунки будуть негативно впливати на дитину. Однак Київський районний суд м. Харкова таки вирішив зобов'язати чоловіка вселити свою колишню дружину назад.

Інша жінка через 15 років після розлучення подала до суду з проханням визнати розлучення недійсним і поділити нажите після цього майно. Суд першої інстанції чоловік програв. Після цього звернувся за захистом не лише до адвокатів, а й представників громадськості. Апеляційний суд залишив розлучення в силі.

Кримінальних справ у судах розглядається значно менше. Однак чи то в кримінальних, чи то в цивільних справах адвокати до представників громадськості не поспішають. Кажуть, що потелефонують, коли щось буде. Або ж прохають не знімати на відео, або не показують усіх документів та перешкоджають спілкуватися з протилежною стороною справи. Виявляється, закритий, несправедливий суд є вигідним?... Якщо ж справедливо, то чого ховатися?... Хай люди бачать. Далеко не завжди до представників громадськості поспішають і сторони справи. Якщо правий — то хай бачать, доведи. А громадськість — буде неабиякою підтримкою. Але тут теж — ні. Знаю, що неправий, або не зовсім правий. А від суді вимагаю чогось, мабуть, що не справедливості... Або справедливості часткової. Знаючи, що діяли не за законом, нерідко звертаються до адвокатів. За таке заступництво сплачують немалі гроші. Цим самим породжуючи новий і новий неспокій, злість, зневіру, брехню і масу інших, недобрих вчинків.

Зазвичай, до суду звертаються тоді, коли сторони не можуть вирішити якісь питання самостійно, тобто настає криза (чи то стосунків, чи матеріальних відносин, чи інших ситуацій). З давньогрецької мови «криза» має наступні значення – рішення, поворотний пункт, результат, суд. От тут ми й приходимо: до суду світського і до суду Божого. Адже ніщо не стається без волі Божої. І всі ті ситуації Бог допускає. Чому? Кара за гріхи? Але Бог же не карає просто так, щоб було. Люблячий Господь хоче щоб ми змінювались. Він веде нас через випробування до світлого життя вічного. Основне – пройти ці випробування.

І тут згадується відома молитва Св. Франциска:

«Господи, зроби руки мої проявом Твого миру,

і туди, де ненависть, дай мені принести Любов,

і туди, де образа, дай мені принести Прощення,

і туди, де незгода, дай мені принести Єдність,

і туди, де омана, дай мені принести Істину,

і туди, де сумнів, дай мені принести Віру,

і туди, де розпач, дай мені принести Надію,

і туди, де морок, дай мені принести Світло,

і туди, де горе, дай мені принести Радість.

Допоможи мені, Господи,

не стільки шукати розради, скільки утішати,

не стільки шукати розуміння, скільки розуміти,

не стільки шукати любові, скільки любити.

Бо хто віддає — той отримує,

хто забуває себе — знову себе знаходить,

хто прощає — тому прощається,

хто вмирає — той відроджується у Вічному житті».

«І туди, де сумнів, дай мені принести Віру…», – принести віру у справедливість, і щоб ця віра ширилася за межі судів у наше українське громадянське суспільство. Вірю у спільну молитву за проект «Справедливий суд» (http://grani-chasu.info/index.php/novyny/item/314-spravedlyvyisud)  і Божу допомогу.

Пастирська післямова

«Справедливий суд» - одне з ключових понять Біблії. Взагалі Писання надзвичайно широко використовують юридичну термінологію. Так Сам Бог засвідчує, що гріх має бути покараний. Це ми бачимо ще на початку книги Буття. Бог судить Адама, Єву та Змія-спокусника. У результаті гріхопадіння Адам та Єва засудженні до вигнані з Раю, до втрати безсмертя та на важке життя в гріховному світі. В свою чергу, Змій засуджений до вічного прокляття. Разом з тим, в цьому осуді Змія ми читаємо Євангельську обітницю Бога, дану Адамові, Єві та всьому людству: «Насіння жінки зітре голову змієві» (Буття 3:16). Господь не залишив людей на вічне прокляття, але пообіцяв, що прийде Спаситель. Це пророцтво реалізувалось у Різдві, Земному Шляху, Смерті та Воскресіння Господа Ісуса Христа. Бог поклав переступи всього людства на Христа – на Свого Єдинородного Сина. Таким чином була задоволена Божа Справедливість – жоден гріх не залишився без покарання. Тепер Милостивий Господь пропонує всім грішникам покаятися та жити новим життям усиновлених Божих вибранців у Христі. Звісно, нове життя передбачає ходіння у світлі Божих заповідей.

Для цього Бог дав Своєму народу Закон – так називали давні євреї перші 5 книг Біблії. До речі, остання з них – підсумок всього Закону –  так і називається – Повторення Закону. Щоб в цьому гріховному світі дотримувався будь-який закон – потрібні судді та виконавці їхнього присуду. І вже сама назва 7-мої книги Біблії показує, яку важливу місію мали судді – бо саме так вона й називається – Книга Суддів .

Для того, щоб розрізняти очевидні вияви добра і зла, права і безправ’я не обов’язково  добре знати Біблію. Бог вклав у серце всіх людей сумління (Рим.2:15). Часом навіть язичницькі суспільства мають досить непогане уявлення про справедливість (звісно, воно все одно недосконале без повного Божого Об’явлення в Слові). Прикладом такого суспільства є Давній Рим. Адже і наше судочинство великою мірою ґрунтується на базі римського права.

Отже, коли Біблія говорить не про Суд Божий, а саме про судові позови між людьми, то зазвичай всім зрозумілі такі твердження: «Свідок брехливий не буде без кари» (Прип.19:5) «Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних? Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря, порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих!» (Пс.81(82):2-4). Тому нема нам виправдання, чи ми виступаємо в суді в ролі свідків, обвинувачених чи суддів, якщо ми говоримо неправду чи приймаємо несправедливі рішення.

Особлива відповідальність на суддях. У вище цитованому Псалмі Господь навіть називає суддів та інших світських володарів «богами». Може це когось дивує? Але чи не кажемо і ми часом про якогось із можновладців: «Він на своїй посаді – цар і бог!»? Але будь-яка влада, навіть у світський царині чи в язичницькому суспільстві дана зверху – від Господа. І чим більша відповідальність покладена на плечі судді чи іншого чиновника, тим серйознішого звіту зажадає від них Всевишній непідкупний Суддя. Господь засвідчує: «Я сказав був: ви – боги, і сини ви Всевишнього всі, та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожний з вельмож». (Пс.81(82):6-7).

Нехай же страх Божий буде супроводжувати всіх нас завжди і скрізь, а особливо в суді. Якщо ми залучені до судовою справи, зазвичай це є ознакою кризи – нашої особистої, чи когось, про кого ми свідчимо, чи кризи всього суспільства. «Крізіс» - саме це давньоєврейське слово використовують Богом натхненні автори Нового Заповіту. Нехай Господь проводить нас через кризи і суди цього світу, щоб ми, будучи очищеними Кров’ю Його Сина предстали виправданими перед Ним в День Останнього Суду для всього людства.

Нехай Господь благословляє цей проект «Справедливий суд», бо насправді бажання «Справедливого суду» є свідченням вічного потягу спрагнених сердець грішників насититися Праведністю Божою!

 21 липня 2016 року                                                                   пастир Віктор Хаустов