Журналіст Жанна Титаренко

Ніл Шредер: «Ви можете зрозуміти порівняння, але не зрозуміти Бога»

Опубліковано 14.04.2013 на сайтах ЧЕРВОНО-ЧОРНА АЛЬТЕРНАТИВА та сайті ГРАНІ ЧАСУ

Ніл Шредер – пастор парафії Божого Миру міста Сіетл штату Вашингтон. Єпископ Української Лютеранської Церкви. Вячеслав Горпинчук жартома називає його своїм архієпископом. Ніл Шредер координує місійну роботу  Вісконсинського синоду. Його порівнюють з маленьким місточком між українськими й американськими церквами.

Колись у мене запитали: що відчуває віруюча людина? До чого вона має прагнути? Чи можна за цими відчуттями визначити ступінь віри?

– Віруюча людина відчуває радість, щастя, мир, втіху і, звичайно ж, любов – любов Божу і любов до людей.

Якщо людина віруюча, але в межах своєї конфесії з чимось погоджується, а з чимось – ні. Чи можна самому визначити ступінь своєї віри?

– Якщо Ви справді віруєте, то Святий Дух, який є в Трійці, переконає Вас, що Ви віруєте. Ми всі слабкі. Ми всі часом маємо сумніви. Святий Дух промовляє через Боже Слово. Коли ми далі читаємо Боже Слово, Він зміцнює нашу віру через слово і через святу вечерю. Але це не є особисте відчуття. Це є те відчуття, яке дає нам Бог.

Самі по собі ми слабкі, кволі. Навіть єпископ. Він сам собі не вірить, або не повністю довіряє своїм почуттям. Він довіряє Богові, Божим обітницям. Довіряє Божому Святому Слову. Я знаю, я вірю Йому. Бог мені каже, що я грішник. І він каже: «Так. Таким я є». Бог каже, Ісус помер за кожного грішника. Чи ти в цій категорії? Якщо він помер за всіх грішників, то чи помер він за тебе? Так, помер. Тоді я знаю, тоді я прощений. Я знаю, що я дитя Боже. І я знаю, що я йду на небеса. Ось звідки приходить упевненість.

Коли ми молимось, і кажемо: «Боже прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Тобто ми теж маємо пробачати. Але, інколи, це буває так важко. Можливо, Ви могли б порадити  якийсь метод чи спосіб?

– Це дуже хороше запитання, і дуже складне. Очевидно, якщо Ви не можете прощати, то Ви не можете бути прощеним. Я порадив би міркувати таким чином: є відмінність між прощенням, пробаченням і забуванням. Інколи, людина не може чогось забути. Можливо, навіть, забагато часу людина не може це забути. Але чи Ви бажаєте тій людині зла? Чи Ви хочете покарання тій людині? Якщо Ви хочете, щоб людина не була покарана, щоб вона була прощена – це вже добре.

Бувають ситуації, коли прощати дуже важко. Ви хочете правильного. Ви пам’ятаєте те зло, що людина скоїла проти Вас. Насправді ж, прощення має багато спільного з тим, що Ви хочете, аби Бог зробив для тієї людини. Якщо Ви молитеся: «Боже прости цю людину, навіть, якщо я маю проблему з тією людиною», – тоді Ви рухаєтеся в правильному напрямку. Ви можете там ще не перебувати, але рухатися туди. Може

Можливо, Ви ніколи не зможете забути і будете завжди пам’ятати те зло, яке Вам учинили. Але подумайте про те зло, яке заподіяли Ісусові. Жодне зло, яке зробив будь-хто мені, не може бути порівняне з тим злом, яке скоїли по відношенню до Ісуса. А ще важливішим є те зло, яке я скоїв по відношенню до Нього. Бо я грішник, і через мене Він на хресті.

Юдеї своїми вустами говорили: «Розіпни його!». А я своїми гріхами сказав: «Розіпни його!». Будемо зосереджуватися на тому злі, яке скоїли Ви, а не на злі, яке скоїли стосовно Вас. Звісно, Ви можете думати про те зло, яке Ви вчинили по відношенню до інших людей. Бо ми всі завдали болю іншим людям. Інколи, жахливого болю.

Нещодавно, на одній конференції було висловлено таку думку: «Український націоналізм не може бути без християнства. Без християнства націоналізм перетворюється в расизм, нацизм, шовінізм, і нічого гарного з цього бути не може. Це ж саме стосується націоналізму будь-якого народу».

– Я погоджуюся. Жодна нація не може бути без християнства. Блаженним є той народ, чиїм Богом є Господь.

Американці були дуже християнським народом. Вони були благословенні. Зараз Америка втрачає християнство. І, можливо, з часом, Бог перестане нас благословляти.

Звісно, щоб Україна була сильною нацією, сильною країною, її людям треба бути християнами. Абсолютно погоджуюся. Християни в «Старому Заповіті» були дуже сильним народом. Але водночас, вони були жахливим народом. Всі християни, які чинили опір ізраїльтянам, були дуже могутніми племенами й націями. Але, водночас, були надзвичайно злими.

Рейган назвав радянську імперію – імперією зла. І, очевидно, найзлішим в радянській системі було те, що вона відкидала Бога. Оскільки, вони відкидали Бога – це дозволяло робити жахливі речі по відношенню до свого народу. І робили. Вони робили це зло, бо були проти Бога. Але чи була тоді Росія могутньою країною? Так! Але не доброю.

Що робити, коли вдалось натрапити на людину, яка не згодна з основними ідеями християнства, наприклад, язичницький волхв. Якщо такій людині почати казати про Христа, але власний рівень богослов’я не є настільки достатнім, щоб з нею сперечатися. Чи будемо ми в такому разі наражати свою віру на небезпеку?

– Віру Ви не втратите.

А якщо ми щось недостатньо переконливо пояснимо, забракне аргументів чи знань і той же язичницький волхв вкотре подумає, що всі християни вірять в дурниці. Тобто наш опонент лише утвердиться в своїй думці.

– Пам’ятайте, що в поганина теж є віра. Лютеранин має віру, католик теж. Важко сперечатися про релігії. В нас цього взагалі не можна робити.

Другий спосіб, це як людина вірує. Є правда, але вона є істинною лише тоді, коли Бог дає цю істину. Якщо Ви говорите про релігію, Ви спілкуєтеся з людьми, але Вас не слухають, тоді Ви з ними, власне, припиняєте говорити. Не треба їм щось вбивати в голову.  Але Ви віри не втратите. Йому все одно віра ця не подобається. Ви не можете цього змінити.

Я недосконалий християнин і не знаю Біблію досконало. Я не на стільки розумний. Знаю настільки можу, наскільки це в моїх силах.

Одного разу я мав таку розмову: його батьки були християни, але він не християнин. Він вчився на пастора і вирішив кинути навчання. Християнство – релігія нісенітниці. Вона не має ніякого сенсу. Вона як швейцарський сир, має дуже багато дірок. А як щодо цього питання?.. І чесний пастор скаже: «А я не знаю. Я не розумію. Бог мені цього не сказав. Я надто дурний». Дуже багато дірок. Просто віруй в це. Бог є трійця: Отець, Син і Святий Дух. – Нісенітниця. Але Бог один. Ісус одночасно всюди, Ісус у причасті. Але Ви не можете бачити Його, скуштувати на смак. Дитина, яку Ви христите, вона не розуміє взагалі нічого. Але тепер то дитина Божа. Це те, що каже Біблія. Чи те має сенс?..

Чи можна дозволяти собі такі порівняння як, наприклад, Бог Отець, Син і Дух Святий, як вісі X, Y, Z? Осей три, а система одна.

– Хтось порівнював Бога з водою, льодом і парою. Це дуже гарне порівняння, звучить добре, але воно так не є. Жодне порівняння не буде досконале.

Наскільки можна дозволяти собі такі порівняння?

– Можете дозволяти, якщо розумієте. Але всяке порівняння має проблеми. В англійській, як і в інших мовах, є слова синоніми. Ми кажемо, що ці два чи три слова мають однакове значення. Але вони не мають точно однакових значень. Водночас, ми кажемо, що вони означають одне й те саме. Ви можете зрозуміти порівняння, але не зрозуміти Бога. Всі ті порівняння неадекватні.

Можливо, щось хотіли б додати від себе?

– Мені дуже подобається приїжджати в Україну і бути тут знову. Бачити людей. Україна змінюється на краще. Я сподіваюся, що Україна стане сильною християнською нацією. Я знаю, що багато людей кажуть, що вони християни, але не ходять у церкву, не читають Біблію. Я сподіваюсь, що вони, нарешті, стануть християнами. І тоді Україна може стати дуже великим народом. Мати гарних людей, чудовий клімат, родючий ґрунт, зручне місце розташування у світі. Я майже щоразу плачу, коли думаю про Україну: тим чим вона є, і тим, чим вона могла б бути, і якою вона має бути насправді. Є дуже багато роботи. Маю надію на цей народ.

Дякую Вам за щиру розмову.

Жанна Титаренко