Пастир Віктор Хаустов

Вечірні Біблійні класи щосереди в Громаді «ВСІХ СВЯТИХ» у Харкові

(Статтю опубліковано у числі №2 (№123 часопису СТЯГ за квітень-червень 2013р.)

Церковне життя у Громаді «ВСІХ СВЯТИХ» у Харкові виявляє себе в різних формах. Звісно, центром є Літургія (Служба Божа з Господньою вечерею) у неділю о 10.00. Цьому служінню передують Біблійні класи (зараз – по книзі Дій Апостолів) о 9.00, а після богослужіння вірні традиційно спілкуються між собою під час частування, в пастир проводить заняття з бажаючими вивчати катехізис. 

До осені минулого 2012 року розклад служінь протягом інших днів тижня був такий: кожен другий вівторок – служіння у місії в Ізюмі (близько 120 км від Харкова), середа – можливість мати приватну зустріч із пастирем у офісі, четвер – вечірнє молитовне служіння та репетиція хору в селі Руські Тишки, що за 12 км від Харкова. Також хворі члени громади завжди мають можливість зустрітися з пастирем дома чи в лікарні.

Але чи то через невелику чисельність Громади, чи то через відсутність традицій, чи то через якісь інші наші духовні слабкості, але проблемою парафії «ВСІХ СВЯТИХ» залишаються вечірні служіння на особливі святкові дні. Єдине святкове вечірнє служіння, на яке протягом багатьох років вірні збираються з великим бажанням, – це Служба на Велику П’ятницю. Кілька спроб пастиря запровадити Вечірню Службу на Вознесіння закінчувалися тим, що її відвідували 4-5 братів та сестер (треба враховувати, що поки Господь не поблагословив можливістю орендувати пастирський офіс, Громада додатково сплачувала оренду залу на час Вечірньої). Отже, з часом на всі Вечірні Служби нечисленні бажаючі стали запрошуватися до квартири пастиря, що в передмісті.

Минулого ж жовтня несподівано для пастиря брат звернувся з питанням: «А на котру у нас Вечірня на День Реформації?» Спочатку пастир не повірив своїм вухам, але коли незалежно один від одного ще троє братів звернулися з тим самим питанням (цікаво, що троє з чотирьох не є конфірмованими членами нашої Церкви), тоді служитель зрозумів, наскільки він був маловірним, і, натомість, наскільки вірним є Бог, Який рясно благословляє грішників, створюючи та покріплюючи в них віру.

Отже, 31 жовтня 2012 у середу о 18.00 у невеличкому офісі, крім служителя, зібралося 10 братів та сестер. Більшість із них – гості парафії, які хотіли відсвяткувати День Реформації саме в Лютеранській Церкві. Враховуючи «особливість» події була обрана і особлива форма служіння – Західний обряд українською мовою (у такому вигляді, як він проводиться останніми роками в семінарії Святої Софії). Пастир виголосив проповідь на тему «Очищення храму Господом» (Івана 2:13-17), вірні співали відповідні до пори року гімни із Служебника УЛЦ. Не обійшлося і без звичайних упущень, які часто трапляються, коли щось проводиться вперше. Так, того дня забули провести збір пожертв та зробити фотографії. Очевидно, це пов’язано з тим, що ті, хто зазвичай беруть на себе ці відповідальності у неділю, не змогли прийти на Вечірню (здається, це ознака нашого часу – українці змушені працювати все більше, і, на жаль, це мало відбивається на оплаті їхньої праці). Але так чи інакше, а відвідувачі засиділися після служіння ще на одну годину, спілкуючись під час частування.

Ця «середа» так сподобалась, що у братів виникло бажання зустрітися й через тиждень. Перед тим вже пару місяців обговорювалась ідея одного з братів почати курс занять з використанням методичного посібника для проведення Біблійних класів з вивчення Євангелія від Марка. Цей посібник був виданий Спілкою Християнської Молоді (СХМ). Це один із багатьох посібників для вивчення Біблії в групах, що були перекладені з англійської СХМ на початку 1990-х та широко використовувалися в різних церквах, особливо в роботі зі студентською молоддю. Як ми помітили, ідея видання була така, щоб не акцентувати увагу на міжконфесійних розбіжностях, але, по-перше, сконцентруватися на центральній особі Писання – Ісусі Христі, по-друге, на наших особистих стосунках із Спасителем. Відповідно до цієї брошури, на вивчення Євангелія від Марка планувалося 22 заняття (2 – з них – узагальнюючі). Кожне заняття, що охоплювало певні частини Євангелія, мало назву (наприклад, «Початок Євангелії» на Мр.1:1-18 чи «Конфлікт в Галілеї» Мр.2:18-3:35) та план питань, на які учасники Біблійних класів відповідали протягом двохгодинного заняття. До переваг питань можна віднести їх глибоку вкоріненість у змісті аналізованих віршів. Усі заняття проводилися під керівництвом пастора, але також за проведення кожного окремого заняття відповідав хтось із мирян. Хоча більшість учасників класів завжди брали план наступного заняття, щоб також підготуватися протягом тижня, але ведучий ставився до цієї підготовки з особливою відповідальністю, глибоко продумуючи відповіді на поставлені питання. Для підготовки учасникам Біблійних класів було рекомендовано використовувати коментар на Євангеліє від Марка Ґарольда Віке із серії «Народна Біблія».

Отже, ці заняття тривали з початку листопада 2012 по кінець квітня 2013 року. Щосереди о 17.30 заняття починалося з молитви. Потім всім пропонувалися чай і печиво, а ведучий зачитував питання для обговорення. Зазвичай вступне питання було пов’язане з темою якимось прикладом із нашого щоденного життя, що допомагало почуватися комфортно навіть тим гостям, які не є членами якоїсь місцевої християнської громади та не знають Біблію добре. Тут помічаємо подібність з тим, як пастирі нерідко починають проповіді з життєвої історії, яка може допомогти зрозуміти Слово Боже для проповіді. Особливо такі «історії-місточки» корисні для тих, хто ще не укорінений в Писаннях. І тут це також був добрий місток для переходу на розмову по наступних віршах Євангелія. Хоча інколи приходилося докладати зусиль, щоб повернути хід розмов у належне християнське русло (особливо, коли вступне питання було пов’язане із такими дражливими темами, як ставлення до цивільної влади чи зрада друга).

Якою була духовна користь від проведення цих класів? Багатопланова. Кожен щось брав для себе. Навіть ті, хто перебувають у Слові Божому років по 10-15 чи більше років, часто помічали, що знаходять щось свіже й несподівано нове для себе в Євангелії від Марка. Тим паче, що під час занять використовувалися кілька перекладів Нового Заповіту та Біблії взагалі (українські: Огієнка та Турконяка; російські: синодальний та новий; англійський NIV, один із сучасних німецьких; також, у разі необхідності, ми зверталися до Біблійних текстів на оригінальних мовах; цікаво, що один із активних братів цих вечірніх служінь також володів давньогрецькою, а інший – сучасним розмовним івритом). Барвистим був і національний склад класів. Не торкаючись самої національної ідентичності, достатньо сказати, що, крім українців, регулярними відвідувачами були громадяни таких держав, як Ізраїль та Російська Федерація, епізодичними – США та Білорусі. Також склад класів був досить різний з віросповідних позицій: крім конфесійних лютеран, були люди, що є нинішніми чи колишніми членами різних православних, баптистських, п’ятидесятницьких церков. Досить регулярно відвідував класи і один з провідних харківських релігієзнавців, доктор філософських наук Георгій Панков. Брат же Геннадій Згурський є кандидатом історичних наук та знаним релігієзнавцем у місті. Саме на його пропозицію була використана методична розробка ССХ, саме за його запрошенням відвідало класи чи не найбільше людей. Іншою людиною, яка й сама активно брала участь у класах, а також запросила до участі в них багато гостів, стала Ніна Баласанян – відомий у Харкові громадський діяч, свого часу – редактор газети, що видавала вірменська діаспора міста, а нині – провідник громадського руху «УКРАЇНІКА». Серед відвідувачів класів були й ті, хто ще не знали Ісуса як особистого Спасителя, і ті, хто відверто вороже ставилися до Нього. Про такий випадок трохи нижче, але тут зауважимо, що одного разу гостем був один із провідників харківських сайєтологів, іншого – РУНВіровець.

Отже, і зважаючи на такий «строкатий» склад класів, і у відповідності до задуму методичної розробки, великий акцент робився на пізнанні Ісуса як особистого Спасителя (для невіруючих) та поглиблення стосунків із Ним (для віруючих). Мало не кожного разу пастир підкреслював це, закликаючи з повагою ставитися до відмінностей християнських переконань одне одного та запрошував бажаючих глибше вивчити лютеранські віросповідання на заняттях з катехізису в неділю чи з 14.00 до 17.00 у середу. Але уникнути певного тертя щодо окремих статей віри, звісно, все одно було неможливо. Але по-перше, ми їх намагалися вирішувати суперечності в мирі, щоб не компрометувати християнство перед невіруючими, по-друге, наполегливо підкреслюючи, що це «територія» Лютеранської Церкви, і, на підставі Біблії, ми віримо в це так і так... Цікаво, що у будь-якій із спірних доктрин якась «нелютеранська» частина завжди була дуже солідарна з нами (наприклад, православні щодо Хрищення дітей чи дійсної присутності тіла і крові Господа в Причасті, а протестанти – щодо виправдання грішника самою вірою чи визнання Біблії єдиним джерелом доктрини Церкви). Також пастир був змушений додати до 22-х запланованих занять ще два: по віршах Марка 16:9-20 (які були проігноровані упорядником брошури як, з його погляду, «небогонатхненні») та заключне заняття, на якому було систематизовано все, що ми можемо знати про євангеліста Марка із Писання; як також ми познайомилися і з тією інформацією, яку нам дає про Марка пізніша християнська традиція. Все ж, як ми ще раз переконалися в цьому й на останньому занятті, головна фігура книги – це не Марко, а Ісус.

Отже, для тих, хто пізнав Спасителя не так давно – відкриттів в Євангелії від Марка було ще більше, ніж для християн «зі стажем» (до речі, дві сестри, які також були серед відвідувачів цих класів, за цей період завершили катехізаційні заняття та були конфірмовані в нашій Церкві). А для когось же це взагалі було перше знайомство із Словом Божим. У випадках, коли на заняттях були присутні такі люди, більш духовно зрілі брати намагалися служити таким гостям, повертаючись до первісних основ християнської віри. Наскільки відомо пастирю, були й випадки навернення (хоча ці люди принаймні на даний момент не стали регулярними відвідувачами недільних богослужінь парафії «ВСІХ СВЯТИХ»). З іншого боку, був і сумний приклад. Так, одна із сестер запросила на заняття свого невіруючого знайомого. Він, хоча й значно запізнився, але, прийшовши, жваво втрутився в дискусію, викладаючи свої аргументи з позиції критики християнства. Після того, як заняття завершилось, він мав коротку розмову з пастирем у присутності одного з братів. На жаль, цей досить розумний чоловік, віку десь близько 60 років, не мав систематизованих знань Біблії, хоча і претендував на це. Він задав певні питання, на які очікував відповідей за тиждень. Але його питання були із розряду абстрактних. Пастир призначив йому зустріч, але привернув увагу чоловіка до того, що як би хто не критикував Бога чи Його Слово, – але для кожної людини настає час, коли вона стає перед Богом на Його суд. Отже, важливо пізнати Бога в цьому житті, важливо задавати не абстрактні питання, але пізнавати Бога із Його Слова. Здалося, що ідея прийдешнього Божого суду торкнулася серця чоловіка. Але наступної середи він не прийшов ані на запропоновану особисту зустріч із пастирем, ані на вечірній Біблійний клас. А десь через місяць саме під час такого самого заняття тій же сестрі, яка свого часу запросила цього чоловіка, хтось зателефонував та сказав, що кілька годин тому він раптово помер. На жаль, у нас мало надій на спасіння його душі...

Що ж, напевно результати проповіді Слова Божого бачить тільки Той, Хто посилає проповідників. Ми ж маємо дякувати Господу за те, що Він використовує нас у служінні. І ми можемо бачити тільки зовнішню реакцію людей на проповідь Слова, чути їх сповідання та аналізувати статистичні дані відвідування служінь. За 6 місяців вечірніх класів їх відвідало хоча б по разу більше 40 людей. У середньому щосереди на заняттях були присутні (не рахуючи пастора) 9-10 людей.

Є й певні риси цих служінь, які б нам хотілось виправити. Одна з них – мало не абсолютно чоловічий склад групи (нерідкими були заняття, на яких або не було жінок, або були присутні тільки 1-2 сестри). У Громаді навіть сформувалась думка, що вечірні зустрічі «по середах» – чоловіча група, а «четверги» – жіноча. Можливо, це пов’язано з тим, що жінки, які зазвичай є більш емоційними, вибирають «співочі» вечори, а чоловіки, що претендують на «глибоку аналітичність» вибирають відповідний формат занять. Інша проблема (очевидно, глибша), яку особливо помічає пастор та ті, хто, побувавши на вечірніх Біблійних класах у середу, починають відвідувати недільні служіння. Такі люди задають питання: «А чому ті, хто бувають «на середах», рідко бувають на Літургії, а конфірмованих членів Громади нечасто побачиш у Церкві в середу?» Частково цей феномен пояснюється тим, що хтось сконцентрований на вивченні книги Дії Апостолів на Біблійних класах в неділю, інші – на Євангелії Марка в середу. Але є третя категорія, яка не відвідує ані перших, ані других занять. Отже, таким членам Церкви пастир змушений нагадувати, що перші християни «постійно перебували в науці апостольській» (Дії 2:42). А активним відвідувачам класів в середу пастор нагадує, що Ісус заповів нам також причащатися Його Тіла і Крові постійно перебуваючи в «спільноті братерській і ламанні хліба» (так само Дії 2:42). Таких братів і сестер запрошують на вивчення катехізису. Читачів же СТЯГУ пастир просить молитися за чисельне і духовне зростання парафії «ВСІХ СВЯТИХ». У її планах – продовження вечірніх Біблійних класів щосереди.

Деякі із таких зустрічей по Великодню ми присвятили перегляду християнських відеоматеріалів, а більшість «серед» – вивченню тих розділів Слова, в яких оповідається про з’явлення Господа Ісуса Своїм учням саме в період між Його Воскресінням і Вознесінням (Матвія 28, Луки 24, Івана 20 та 21, 1Коринтян 15:6-8 та Дії 1:4-14, ми порівнювали ці місця між собою та із Марка 16). Для цих занять вже всі методичні розробки здійснив парафіяльний пастир.

12 травня, 6 червня 2013 року.

Пастир Віктор Хаустов, Громада «ВСІХ СВЯТИХ», Харків.