Жанна Титаренко: Віршики із Чехії (весна-літо 2018 року)

Віршики із Чехії

+++

Поклоняюсь, Господи, Тобі
Часу цього коли тиша є.
На колінах і на самоті
Твоє Слово в серце хай війде. 
Що я можу, Господи віддать?..
- Те уже і так усе Твоє.
Серця упокореного мить
Ласку у очах Твоїх знайде.
Хай Твій Погляд світла долетить
На світанку грішної землі
І мою дорогу примирить
Із Тобою в ці бентежні дні.

+++

Слово могутнє стало камінням,
Світлом, водою і людським життям,
Стало Законом, стало Писанням,
Втіхою нашою і каяттям,
Проявом сили вічного Бога,
Свідченням кари, прощення й добра…
Хай зробить вірною цю дорогу,
Котрою моя нога ступа

До Дня Конституції

Хай право і свобода довершують усі починання,

хай воля лине крізь роки

і чистими стають думки

від впевненості в захисті і праві

Та справедливості у кожній справі,

що засіяє, як з небес блакить,

і хай ніколи і нічого не болить,

від того, що колись сказали.

Щоби права й обов'язки усі пізнали,

новою Україною ми стали,

і в щасті з миром зажили

разом із Вами.

+++

Іду приймати кару за гріхи

За те, що проти совісті і волі,

Шукаючи розради в Твоїм Слові,

Я в руки блудодійника брела,

Шукаючи з його руки добра,

Шукаючи добра у тому колі,

Загнавши совість до неволі,

Упавши писком до багна,

Відчула, що Тебе отам нема…

+++

Ця злива омиває мою втому…
Іще година праці - і додому.
Залишу між цих вулиць кроки суму,
І перший спогад заводського шуму,
І дзенькіт тарілок тяжких залишу,
Години порахую і запишу
Всі ночі, що згоріли в цім багатті,
Щоб повернутись трішечки в багатстві.
Заробітчанського життя тягну валізу
Вже якось до автобуса залізу
І, як дитина до цукерок, в сон полину
Дивитися на рідний дім і Україну.

Вірші написані в Україні, але під враженнями від Чехії

+++

Хай краще все згадається й постане
Перед очима мрія золота -
Соборна Українськая держава
В якій уже закінчилась війна
І чистий ліс розкинув свої крила
Під небесами віттями гойда
Дубів столітніх віковічна сила
Й пташиний спів з помежи них луна

+++

Твої руки на плечах чекаю

Твої очі, що сяють теплом

І до себе на мить пригортаю

Ковдри шмат під чужим вікном

Обізвись, більш не дам зруйнувати

Хвилю щастя, що ти даєш

Буду в серці найдалі ховати

Тую зустріч коли прийдеш

Буду множити дні на хвилини

І чекати новий зорепад

Найсвітлішої літньої днини

Бо немає на теє рад