Жанна Титаренко: Вірші

[Надруковано в часопису УЛЦ «СТЯГ» Число 3 (126) січень-квітень 2014. – С.16.]

+++

Боже, не карай мене за минуле

За гріхи, за згаяний час

Бо душа моя смуток чує

І з грудей моїх рветься плач...

Не карай мене за невіру

У якій я весь час жила

Укріпи до Тебе довіру

Не ховай від мене добра. 

***

Весняне сонечко гріє мої думки

З яких проростає нове життя

В любові з Ісусом Спасителем

Словом Божим розкрились міцні замки

Зі свободою давши злиття

Та покаянням і прощенням.

 ***

Дякую, Боже, за білий світ
За сонце, що сяє над нами
За криги синь і птахів приліт
За небо, що світить зірками
Дякую, Боже, за спокою мить
Дивлюся, а світло гасне
І знову серце моє тремтить
Щось трапилось передчасне

***

Блищать хрести в'язничного кладовища

Тріщать мости і згасає день

Блищать хрести увібравши вічність

Страждань людей у нові віки.

Горять зірки над хрестами звично

І схематично малюють день

Горять гріхи в каятті хаотично

Гранично з раєм стають шляхи.

Гранично з раєм межує пекло

Гранично з пеклом іде життя

І схематично всілякі вчинки 

Формують шлях до одного Хреста.

Для когось хрест - металева палка

Могила в землі й дерев'яна труна

Для когось хрест  - то блаженна вічність

То вірний шлях у нове життя.

О, Боже, візьми мене поруч себе

Подай терпіння діждатись хреста

Того дерев'яного, що межує з небом

І до землі торка.