[Ця стаття підготовлена для бюлетеня THOUGHTS OF FAITH (ToF) у липні 2009р. та опублікована в англійському перекладі в жовтневому номері за 2009 рік під назвою A Long Road to Becoming Church Members.] 

Пастор Віктор Хаустов 

Доволі часто ми, і служителі Слова і Таїнства, і миряни, переймаючись тим, що результати євангелізація відрізняються від бажаних, а громади зростають не так швидко, як нам хочеться, забуваємо, що наше завдання сіяти Слово, а зрощує віру в серцях Сам Господь Святий Дух.

Також доцільно звернути увагу на те, що деякі методи приносять швидкі видимі результати. Наприклад, у зв’язку з розподіленням гуманітарної допомоги зазвичай збільшується кількість людей на богослужінні. З іншого боку, ми часто спостерігаємо, що після розповсюдження християнської літератури результати не такі наочні. Але досвід показує, що люди, які приходять до церкви після ґрунтовного ознайомлення з християнською літературою, стають благословенням для громади.

Одним із прикладів, коли протягом тривалого часу Бог веде Своїх дітей до правдивого розуміння Писання, я хотів би поділитися.

Наша громада була заснована 1998 року. Це був час, з одного боку, глибокої економічної кризи, з іншого, – період, коли люди нарешті отримали можливість вгамувати духовну спрагу  після багатьох років тоталітаризму та войовничого атеїзму. Завдяки підтримці братів із ToF, був наданий гарний базис для проповіді Слова та підтримки потребуючих матеріальної допомоги. Протягом кількох місяців новозаснована місія налічувала кілька десятків людей, які протягом року були конфірмовані. Серед цієї першої хвилі відвідувачів церкви вирізнялися два рідних брата Юрій та Вадим Балабаї. Вони знали Писання дуже добре, але також особливим чином їх хвилювали певні аспекти віросповідання. Як справедливо було зауважено першим пастором громади, розуміння певних доктрин мало кальвіністський акцент. Отже вони не могли були конфірмовані.

Але хоча брати й відвідували церкву не більше 6-ти місяців, вони малу гарну нагоду познайомитися з літературою „Лютеранської Спадщини” та стати респондентами часописів „ДОБРА ЗВІСТКА” та „СТЯГ”. Пройшло 8 років після того, як вони покинули громаду, і на початку 2007 року брати знову почали відвідувати нашу церкву. Це був час коли я готувався до ординації. Ми проводили з братами довгі дискусії по доктрині вибрання, також в світлі Закону та Євангелія обговорювали питання: „Чи може правдивий віруючий відпасти від благодаті?” Якщо 1998 року, коли брати вперше прийшли до церкви, вони не дуже розуміли, чому їх не конфірмували, то 2007 року була вже видана КНИГА ЗЛАГОДИ в українському перекладі. Отже з’явилась можливість наочно порівняти відмінність віросповідання братів від конфесійного лютеранства. Я вдячний Єпископу В’ячеславу Горпинчуку за те, що під час відвідин громади 2007 року, він знайшов час для довгої та змістовної дискусії з братами. Але, знову ж таки, і 2007 року через певні обставини брати виявилися неготовими до прийняття в спільноту тіла і крові нашого Господа Ісуса Христа.

Треба зауважити, що 90-ті роки стали часом духовного пробудження в Україні. Але в 2000-чні, спочатку після певної стабілізації ситуації в суспільстві, а тепер й під час нової, вже всесвітньої економічної кризи, на жаль, „любов багатьох охолола”. Нерідко згадується ситуація з десятьма прокаженими, із яких тільки один повернувся подякувати Господу (Лк.17:11-19). Кожен пастор УЛЦ, думаю, має в пам’яті довгий список колишніх відвідувачів, які покинули спільноту. Я особисто, серед інших, з особливою гіркотою згадував саме братів Балабаїв. Можливо саме тому, що знав про щирість їхнього віросповідання.

Згадував я їх не один. Брати й надалі поштою отримували нові видання „ЛЮТЕРАНСЬКОЇ СПАДЩИНИ”. Певні публікації часопису „ДОБРА ЗВІСТКА” схвилювали брата Юрія, змусили його переглянути своє віросповідання та в січні 2009 року знову відвідати богослужіння в громаді УЛЦ. Наступного разу старший брат прийшов вже з молодшим – з Вадимом. Протягом певного часу ми знову обговорювали віросповідання братів, і я, як покликаний Божий слуга, не знайшов ніяких перешкод для конфірмації. 1 березня 2009 року брати прийняли перше причастя.

Також треба зазначити, що їхнє повернення до громади в такий важкий період (як з погляду економіки, так і духовного стану в країні), мало дуже позитивний вплив. Це стосується і дискусій під час Біблійних занять, і допомоги в євангелізації, і підтримки служіння пожертвами.

Також приємно, що брати приєдналися до дияконської програми, яка розпочалася лекціями ректора Семінарії Святої Софії Джона Воґта наприкінці травня поточного року.

Я молюся, щоб брати Юрій та Вадим й надалі були благословенням для нашої Церкви та привели багатьох до пізнання правди.

Віктор Хаустов, пастор Громади ВСІХ СВЯТИХ у Харкові.

13 липня 2009р.