Проповідь п.В.Хаустова на 1Івана 4:7-11 "ДО ДНЯ ЗАКОХАНИХ: ПІЗНАЙТЕ БОЖУ ЛЮБОВ" (на День Святого Валентина)

Пастор Віктор Хаустов.

Проповідь №136-1 До Дня Закоханих: Пізнайте Істинну Любов У Смерті Христа!

День Святого Валентина.

Харків,Громада Всіх Святих, 14 лютого 2010р.

Ізюм, місія,16 лютого, 2010р.

Гімни: № 31 – Болю сповнений і смутку, № 74 – Радість, радість що від Бога.

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

     Дорогі брати та сестри! Майже кожної неділі ви чуєте з проповідниці саме це благословення: „Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!” І в сотнях тисяч християнських церков по всьому світу вірні найчастіше перед проповіддю Слова Божого чують саме ці слова. Уявіть собі, як гучно б вони б прозвучали, якби всі пастирі промовили хором: „Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!”. Але є особливі дні, наприклад, Великдень, коли християни вітаються:  „Христос воскрес! – Воістину Воскрес!” Я думаю, що на Великдень ці слова звучать, як грім, за яким  не чути інших привітань. Великоднє ж „Христос воскрес!” прославляє Ісуса, потішає віруючих та звучить присудом невіруючому світу. І це вітання лунає закликом до покаяння: „Пізнайте Христа, Який воскрес для виправдання вашого!”

     Але, брати та сестри, сьогодні у нас не Великдень, а остання неділя напередодні Великого посту. І, боюсь, що СЬОГОДНІ слова „Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!” не є найпопулярнішими в світі. Швидше за все сьогодні „хіт-парад вітань” очолить якесь подібне до цього: „З Валентином вас!” Справді, сьогодні День Святого Валентина або День Закоханих. День, до якого готуються, весь час говорячи про ЛЮБОВ, про КОХАННЯ.

Francisco Pradilla Ortiz (1848-1921). Хворі на любов.

     І Слово Боже, що буде проголошене, також свідчить про ЛЮБОВ – але про БОЖУ ЛЮБОВ. Це Перше послання Івана, 4-й розділ, вірші з 7 по 11-й:

      7 Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!

      8 Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!

      9 Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили.

     10 Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи.

     11 Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!

    Отже, Писання показує нам істинну БОЖУ ЛЮБОВ, яка не має жодного недоліку, яка довершена та досконала. Божа Любов настільки повна, що Святий Іван свідчить: „Бог є любов!” Апостол ставить знак рівності: „БОГ = ЛЮБОВ”. Писання ж говорить про нашу любов, яка після гріхопадіння вже не є досконалою та повною. Адже, по-перше, Бог створив нас так, щоб юнаки та дівчата, чоловіки та жінки, не були одинокими, але щоб любили одне одного (пригадаймо, як пишуть на паркані чи на асфальті: „Сашко + Наталка = ЛЮБОВ”). Бог створив нас таким чином, щоб любов скріплювалася шлюбом, який триватиме все життя. По-друге, любов більш широке поняття і більш глибоке почуття, ніж багато хто думає, святкуючи Валентина. І, хоча сьогодні й свято, ви не маєте очікувати, що почуєте якусь святкову проповідь, в якій вам будуть лестити, і після якої ви підете із Церкви з безтурботним настроєм. Кожного дня, навіть святкового,  Бог об'являє правду про наш гріх. І сьогодні Святий Дух та Святий Іван говорять про неповноту нашої любові та навіть про її відсутність. „Хто не любить, той Бога не пізнав” (в.8а). Отже: сьогодні вам нікого привітати з Валентином? Ви – не закохані? Нікого не любите? Ви не створили сім'ю? Ви ображені на „неї” чи на „нього”, а разом із цим на весь світ та навіть на Бога? – „Хто не любить, той Бога не пізнав” – З Валентином вас!

Фірс Журавльов (1836-1901). Перед вінчанням. 

      Але якщо ви маємо істинну любов, то вона не від нас самих: „бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!” (в.7б). – З істинним Валентином вас – З ПІЗНАННЯМ ЛЮБОВІ БОЖОЇ, ЯКА У ХРИСТІ ІСУСІ! „БОГ є ЛЮБОВ” – Триєдиний Бог – Отець, Син та Святий Дух – сама повнота любові. Він не потребує ніякого додавання, щоб любити та бути любимим. Але ВІН ПОЛЮБИВ ЩЕ І ВАС.

     На жаль, твердженням „Бог є любов!” занадто часто зловживають. Отже, чи означають ці слова те, що людина може свідомо робити все що завгодно, не переймаючись гріхами, а люблячий Бог все пробачить? Звісно, ні. Так можуть думати тільки ті, хто насправді Бога не пізнав. Подібним чином ті, хто не знають Письма, можуть думати, що кожен закоханий, кожен, хто сьогодні святкує Валентина, насправді „родився від Бога і відає Бога”. Але це не так. Подумаймо над цими питаннями. Порівняймо любов нашу і Любов Божу. І запитаймо себе: якої Любові Бог очікує від нас?

     Для прикладу візьмемо кілька запитань, які закохані часто задають одне одному. Можливо, вони занадто сентиментальні, можна сказати – „дурнуваті”. Але закохані люблять питатися одне одного приблизно так:

     1) „Чи будеш ти мене любити завжди, до самої смерті?”

     2) „Чи будеш ти мене любити все життя  так само сильно, як зараз?”

     3) „Хто з нас покохав першим?” (чи "Хто першим закохався?")

 William Hogarth (1697-1764).  Портрет подружжя.

     Перше із запитань закоханих: „Чи ти будеш мене любити завжди?” – „Чи будеш мене любити до самої смерті?” Подумаймо над цим запитанням в світлі іншого. – Чому церкви стримано (в кращому разі) або й негативно ставляться до свята Валентина? Певно тому, що в цей час пропагується легковажне ставлення до кохання та шлюбу. Складається враження, що шлюб є чимось застарілим, немодним, натомність, рекламується любов одноденна чи (в контексті реклами певних гумових виробів) – одноразова.

     І такий підхід настільки глибоко пронизав усе суспільство, що в ліберальних „церквах” на Заході, в так званих „церквах”, де Слово Боже не є стандартом життя, під час шлюбної церемонії наречені присягаються: „Ми будемо разом, поки триватиме наша любов...” У деяких інших церквах (які виглядають дуже традиційно та консервативно), якщо подружжя розлучилися та задокументувало це у державних інстанціях, то можна піти до церковного офісу (звісно, якщо їм це потрібно), заплатити певну суму грошей... – і там їх, як у нас нині кажуть, – ... „розвінчають”. Але Слово Боже говорить, що тільки смерть може розлучити чоловіка та жінку. Слово Боже насправді розвінчує такі людські винаходи, як розлучення світське та, тим більше, церковне. Слово Боже звертається до вас особисто: Ви не зберегли свою любов, свій шлюб? Тоді це – ваша проблема, це ваш – гріх! – Отже, з Валентином вас! Не шукайте виправдань чи релігійних церемоній, які прикриють цей гріх. Шукайте прощення у Христа та просіть, щоб Він дав вам сил жити новим життям!

     Чи бажаєте ви виправити неналежну ситуацію, якщо в неї потрапили? Чи хочете ви любити та бути любими? Якщо так, то треба пам'ятати: ви не пізнаєте істинну любов без Бога! І без Бога вам буде важко зберегти свою любов та свою сім'ю! Тому знову звернімося до Слова Божого: у 7 та 11-му віршах Святий Дух заохочує нас любити, пов'язуючи цю здатність любити тільки з Богом. 8 та 10 вірші показують це ще чіткіше: дар любові – не від нас, як і все добре – це дар згори, від Господа, „бо Бог є любов”. І, нарешті, в центрі сьогоднішнього послання вірш 9: „Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили”.

Pieter Fransz de Grebber (c.1600–1652/3). Ісус предстає перед Отцем по воскресінні.

     Що ж, думаю, усі пригадали подібний вірш із Євангелія Івана 3:16: „Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”. Любов Божа виявилася в тому, що Отець послав Ісуса, Свого Сина, а нашого Господа, на хрест – на смерть, щоб спасти нас від вічної жахливої смерті, – спасти тих, хто не вміє любити, тих, хто зраджував своїх коханих, тих, хто відвертався чи навіть нині відвернувся від абсолютної Любові – від Самого Бога. І наше спасіння – повністю Божа справа, справа всієї Трійці. І Господь Оживляючий – Святий Дух – торкається наших сердець – і ми ПІЗНАЄМО ІСТИННУ ЛЮБОВ У СМЕРТІ ІСУСА! Пам'ятаєте сентиментальне питання закоханих: „Чи будеш мене любити до самої смерті?” Так от, ІСУС ПОЛЮБИВ ВАС ДО СМЕРТІ ХРЕСНОЇ. Він помер замість нас на хресті – щоб ми не померли, будучи навічно відділеними від Бога!

     І коли ви пізнали Божу Любов – ви вже не можете не любити. Ви не можете не любити Ісуса, не можете не любити Бога Отця, не можете не любити Святого Духа, не можете не слідувати Його словам, не можете не любити свого ближнього! „Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!” (в.7).

Андреа Превіталі (1480-1528). Трійця.

     Повернімося до банальних запитань закоханих. Запитання №2: „Чи будеш ти мене любити все життя так само сильно, як зараз?” Любов – ніжне і тендітне почуття. Любов вимагає, щоб нею опікувались, щоб її плекали. Любов можна легко поранити. На жаль, її можна легко вбити. Вбити брутально. Або вбити поступово, засушити її, як квітку, яку забули поливати на підвіконні. Одна моя знайома задавалася запитанням: "Чому в мене квіти не ростуть? Може тому, що я їх не поливаю?" Любов також може вбити рутина: стосунки потрохи стираються, залишається звичка. Мені пригадується  один випадок. Наш семінарський професор – прекрасним приклад християнина, віра якого чинна любов'ю, святкує свій День народження напередодні Дня Валентина. Колись ми, старшокурсники, які вже не були його студентами, вітали нашого професора після капличного богослужіння. Подарували великий букет квітів, заспівали „Многая літа...” та намагалися висловити свої почуття, – відповісти на його любов до нас. Але, як, мабуть, ви помічали, висловити свою любов словами буває важко. Ті, хто закохані по-справжньому, знають, як важко буває освідчитись у щирому коханні. Тому і в промовах братів, що вітали професора, відчувалась якась штучність. Я вирішив зняти цю напругу, пожартувавши: „Професоре! Такий чудовий свіжий букет! Не несіть його сьогодні додому, хай побуде в семінарії. А на Валентина подаруєте дружині!” Справа в тому, що наш професор також любить жартувати. І він мене побив у гуморі. „Добра ідея, Вікторе! До речі, скільки років ти одружений?”

Частина стіни в Празі, присвячена Джону Леннону.

     Справді, набагато легше бути жертовним, коли ти тільки закохався. Потім, стикаєшся із „прозою життя”. Також в українській родині часто спостерігається жертовне ставлення дружини: „Знаєш, любий, не купуй мені квіти на Валентина (чи 8 березня). Такі дорогі. А у дитини чоботи порвалися...”. Але правда і те, що з роками любов може охолонути. Хоча спочатку закоханому здавалося, що кохана – це все, чого він тільки прагне в житті.

     Пригадується стара пісня відомого гурту: „Усе, що тобі потрібно – це Любов” („All You Need Is Love”). Це було гасло молодого покоління. Вільне кохання, думалося, принесе свободу людству. Вирішить всі проблеми. Здолає війну, ненависть, хвороби, бідність. Але що ми бачимо, озираючись з сьогодення на час, що пройшов з кінця 60-х років минулого століття? Покоління хіпі змінили деструктивні панки, металісти та сатаністи. Багато сучасних підлітків обожнюють готичну музику, яка оспівує смерть... 

     Діти квітів, покоління так званого вільного кохання, змінилося іншим поколіннями, в яких слово секс замінило собою слово любов. Адже любов широке поняття і глибоке почуття. Бо любов багато до чого зобов'язує. Часи змінилися, так зване „вільне кохання” не зробило людство ані більш щасливим, ані не вирішило фундаментальних проблем: відділення одне від одного та браку любові. Коротше кажучи, гріх та смерть запанували ще з більшою силою. Молодь захлинулась в епідемії наркоманії та самогубств, статевих збочень та СНІДу. А що сталося із автором пісні „Усе, що тобі потрібно, – це любов”? Його вбили. Леннона вбив його ж фанат. Джона Леннона вбив той, хто його дуже любив. Той, хто його обожнював.

Belmiro de Almeida (1858-1935). Сварка закоханих.

     Ми говоримо, що любов – тендітна, її легко поранити та вбити. Але також Любов – сильне почуття! Любов долає всі перепони. Сильне почуття може зруйнувати будь-який бар'єр. Але якщо ви живете, не знаючи Бога, то й ваша любов не керована Богом. Якщо ваша кохана людина не знає Ісуса – її любов також не направляється Богом. І не дивуйтесь, що найпалкіше почуття з часом може зруйнувати само себе, зруйнувати родину, зруйнувати стосунки з дітьми. Давно помічено: „Від любові до ненависті – один крок”. Не дивуйтесь, якщо для вашої другої половини, яка ладна була свого часу віддати все, щоб бути з вами, - не дивуйтесь, якщо тепер ви стали її найбільшим ворогом. Не дивуйтесь, якщо любов вмерла, а замість неї запанувала ненависть. І, в такому разі, не дивуйтесь, якщо після колись палкого кохання залишився гіркий смак від спогадів про лайки, бійки, подружні зради. Якщо стикнулися із відмовою чоловіка чи хлопця визнати свою дитину; не дивуйтесь, якщо після „вирішення” цих проблем сумління ятрять спогади про вбивство ненароджених дітей. І, якщо ви і ваш коханий не знали Бога, то не дивуйтесь, що нині ви сидите на згарищі вашого колишнього сімейного щастя. А колись питали: „Чи будеш ти мене любити все життя так само сильно, як зараз?”

     Але ви ж то ПІЗНАЛИ ВІЧНУ ЛЮБОВ БОГА ДО ВАС У СМЕРТІ ІСУСА! Бог Отець „послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи” (в.10б). І Божа любов – вічна і незмінна! Бо Бог – вічний і незмінний. „Бо Бог є любов” (в.8б). „Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!” (в.11). Ви можете це – бо ви народилися від Бога (в.7б)!

Маттіас Готард Грюнвальде (1470 чи 1475-1528). Айзенхеймський вівтар (фрагмент).

     Ви ще пам'ятаєте, що сьогодні світ святкують Валентина? Що закохані питаються одне в одного: „Хто з нас закохався першим? – Я! – Ні, я!” На жаль, ці запитання дуже швидко забуваються, коли починаються сварки. І колишні закохані вже звинувачують одне одного: „Це ти – винувата! – Ні! Це ти ПЕРШИЙ почав! Ти – ПЕРШИЙ мене зрадив!” А згодом в суді питають: „Хто є ініціатором розлучення?”

     Але про наші духовні стосунки з Богом то Біблія говорить однозначно: „Це ми зрадили Бога, це ми покинули Того, Хто є Любов'ю!” Згадамо Христа, покинутого всіма учнями. Але також Святий Дух і Святий Іван говорять: „Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи” (в.9). І далі: „Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив” (1Ів.4:19). Отже, Бог полюбив нас першим. Потім Він зробив так, що ми закохалися в Нього. І чи можна не закохатися в такого досконалого і милостивого Господа? Хоча набагато важче любити ближніх, які є грішниками... Але Бог дає вам здібність любити і ближніх! І ви, відроджені Святим Духом, народжені згори, можете полюбити інших грішників першими. Бо й Ісус полюбив вас першим, тоді, "коли ми були ще грішниками" (Рим.5:8). І Він полюбив вас до смерті хресної!

Франціско Гойя(1746-1828). Розп'яття.

     Останній із прикладів у цій проповіді. Колись від одного проповідника я почув богословське пояснення того, чому в Західній та Східній церкві по-різному зображують Ісусове розп'яття. Західна церква підкреслює фізичні муки Господа. Це Закон, що показує наш гріх. У новому числі СТЯГУ ви можете прочитати вислів Лютера: „Христос – моя праведність, а я – Його гріх!” Ця агонія Ісуса – агонія нашого гріха, бо Ісус взяв на Себе мій гріх і знищив його на хресті.

     Східне розп'яття виглядає нереалістичним. Ісус наче летить, розкинувши Свої руки. Певно, це не схоже на те, як все відбувалося насправді. Але, говорять, у такому зображенні є своє духовне значення: „Розкинуті вам назустріч руки Христа показують Його Любов, яку Він виявив найбільшою мірою саме на Хресті! Ісус наче закликає: ПРИЙДІТЬ В МОЇ ЛЮБЛЯЧІ ОБІЙМИ!”

    Дорогі брати та сестри! – З істинним Валентином вас! – З ПІЗНАННЯМ ЛЮБОВІ, ЯКОЮ БОГ ПОЛЮБИВ ВАС!

Heinrich Hofmann (1824-1911). Любляче серце Христа.

     Він полюбив вас першим. Він полюбив вас до смерті хресної. Він полюбив вас вічною любов'ю, якій не буде кінця. Він полюбив вас, щоб Своєю кров'ю омити ваші переступи, очистити вас від усього бруду, усієї нечистоти, усілякої провини. Чи ви здатні не відповісти на таку любов? Прийдіть із покаянням у Його люблячі обійми, –  і Він вас заспокоїть. А фінальне запитання: „Чи захочете ви і далі залишатися в гріху?”

    Дорогі брати та сестри! Тепер ви маєте Христову святість, даровану вам на Голгофі. І ви вже знаєте Божу Любов! І зараз ви можете відповісти на Його Любов, також поділившись нею із ближнім! Отже, „Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!” (в.11)

Kelly M. Whited (modern American artist). Ісус любить тебе!.

„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” (Фил.4:7) Амінь!